06 липня 2020 року
м. Київ
справа № 420/5208/19
адміністративне провадження № К/9901/14928/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Чубарова Сергія Володимировича -представника ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року
у справі 420/5208/19
за позовом ОСОБА_1
до Командування Сухопутних військ Збройних сил України, Командування військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про визнання протиправними дій та скасування наказів, зобов'язання поновити на посаді, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Командування Сухопутних військ Збройних сил України, Командування військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому позивач, з врахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 Наказу № 428 від 05 серпня 2019 року (по особовому складу) командувача Сухопутних військ Збройних сил України генерал-полковника ОСОБА_2 , яким до старшого офіцера відділення призову Арцизького районного територіального центру комплектування та соціальної політики молодшого лейтенанта ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання;
- визнати протиправним та скасувати пункт 38 Наказу Командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 224 від 12 серпня 2019 року (по особовому складу), яким старшого офіцера відділення призову Арцизького районного територіального центру комплектування та соціальної політики молодшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби;
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 Наказу № 144 від 16.08.2019 року Військового комісара Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині), яким колишнього молодшого лейтенанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та усіх видів забезпечення та поновити його на посаді старшого офіцера відділення призову Арцизького районного територіального центру комплектування та соціальної політики.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача Чубаров С.В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства, закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно пункту 20 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є визнання протиправними та скасувати пунктів відповідних наказів про звільнення позивача зі служби, позбавлення військового звання, виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення та поновлення на посаді.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що молодший лейтенант ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України на посаді старшого офіцера відділення призову Арцизького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », шпк «капітан», тобто на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах “а”-“г” пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.
У касаційній скарзі скаржником порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку.
В обґрунтування такого клопотання зазначено, що скаржник отримав копію оскаржуваного судового рішення 11 травня 2020 року, а касаційну скаргу було направлено до Верховного Суду 16 червня 2020 року.
Вказані обставини підтверджуються доданими до касаційної скарги документами.
Відповідно до вимог частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
За наведених обставин суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв'язку з чим такий строк слід поновити.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України,
1. Клопотання ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 - представнику ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі 420/5208/19.
4. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко