01 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2350/19 пров. № А/857/4915/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
представника відповідача Кота Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року (прийняте у м. Івано-Франківську в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження суддею Микитин Н.М.) в адміністративній справі № 300/2350/19 за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
У листопаді 2019 року Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (далі також - Університет) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з цим позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі (далі також - ВНЗ), в сумі 34 414,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу в Університеті з 20.07.2018 по 24.10.2019 на посаді курсанта. Наказом від 23.10.2019 № 267 через недисциплінованість та небажання продовжувати навчання контракт про проходження військової служби був достроково розірваний та відповідача виключено зі списків особового складу. У зв'язку з цим, за умовами контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України, в особі начальника інституту та ОСОБА_1 , на останнього покладено обов'язок з відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у закладі. Підставою для звернення до суду з цим позовом є бездіяльність відповідача щодо відшкодування вказаних витрат в добровільному порядку.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року позов задоволено.
Не погодившись з цим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує розбіжностями у підставах його відрахування з Університету, зазначеними у наказі, на підставі якого його відраховано з Університету, - недисциплінованість, та записі у військовому квитку - відмова від проходження служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчання, хоча остання підстава не відповідає дійсності. Звертає увагу суду на те, що після відрахування з Університету його було направлено для подальшого проходження військової служби і надалі звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я. Крім того, він є членом сім'ї учасника бойових дій і на нього поширюються пільги щодо оплати за навчання. А підписаний ним розрахунок його не стосується і не може бути підставою для стягнення з нього коштів.
Представник Університету подав відзив на апеляційну скаргу, у якому з приводу покликання відповідача на наявність у нього пільг щодо оплати за навчання вказав, що сума позову складається не з витрат за навчання, а з витрат за утримання в Університеті під час навчання. Також, Порядок відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у ВНЗ, не передбачає жодних пільг при розрахунку таких витрат. З приводу того, що позивачем підписано розрахунок витрат щодо іншої особи, вказує, що сума відшкодування таких витрат була внесена до наказу про відрахування відповідача і саме на таку суму Університет подав позов. Тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, відповідно до наказу начальника Університету № 1310 від 20 липня 2018 року ОСОБА_1 був зарахований курсантом першого курсу Університету, а наказом начальника Університету від 20 липня 2017 року № 189 (по стройовій частині) - зарахований до списків особового складу Університету та на всі види забезпечення.
На виконання вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України 20.07.2018 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі т.в.о. начальника Університету було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України (а.с. 10).
Пунктом 1 цього контракту зокрема передбачено, що курсант зобов'язаний відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмову від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
Як видно із витягу з наказу начальника Університету від 23.10.2019 № 267 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 , курсанта 123 навчальної групи 2-го курсу (набору 2018) льотного факультету університету, відраховано від подальшого навчання у зв'язку з розірванням контракту, за недисциплінованість та відповідно до пункту 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами ВНЗ достроково, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту, з 24 жовтня 2019 року.
Також наказано утримати суму в розмірі 34 414,40 грн за період навчання в Університеті, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року, та направити відповідача для подальшого проходження строкової військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , м. Чугуїв, Харківської області.
Підставою для прийняття цього наказу були: дозвіл командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 04.10.2019 № 8274пз, витяг з протоколу засідання вченої ради Університету від 17.09.2019 № 15, рапорт начальника навчального курсу від 10.09.2019 (а.с. 11, 20).
Згідно загального розрахунку від 24.10.2019 № 716 фактичні витрати, пов'язані з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Університеті складають 34 414,40 грн, з яких: 6500,97 грн - грошове забезпечення, 17 101,08 грн - продовольче забезпечення, 6657,42 грн - речове забезпечення, 1352,43 грн - медичне забезпечення, 2802,50 грн - оплата комунальних послуг і вартість спожитих енергоносіїв (а.с. 12 - 18).
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 добровільно не відшкодував ці витрати, на виконання вимог пункту 7 Порядку відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, з метою примусового стягнення таких коштів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вказав про наявність у ОСОБА_1 обов'язку відшкодування витрат, пов'язаних з його утримання в Університеті в сумі 34 414,40 грн, позаяк відповідач не надав до суду доказів добровільного відшкодування цих витрат.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною шостою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) визначено, що одним із видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки.
Згідно з частиною п'ятою статті 25 Закону № 2232 з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Частиною десятою статті 25 Закону № 2232 установлено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі - Порядок № 964).
Відповідно до пунктів 3, 6, 7 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних, зокрема, з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням.
Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
На виконання вимог пункту 3 Порядку № 964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 цього Порядку відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. У довідці-розрахунку відображається кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість, яка підраховується на підставі відповідних норм харчування. Витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г.
У разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
Предметом спору в цій справі є правомірність стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача, як курсанта, у ВНЗ - Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба відповідно до Порядку № 964.
Як зазначено вище, відповідач з 20 липня 2018 року був зарахований курсантом першого курсу Університету; тоді ж між ним та Міністерством оборони України було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, пунктом 1 якого визначено, що курсант зобов'язаний відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з його утриманням у ВНЗ, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту, зокрема, через його недисциплінованість.
Наказом начальника Університету від 23.10.2019 № 267 (по стройовій частині) відповідача достроково відраховано від подальшого навчання у зв'язку з розірванням контракту, за недисциплінованість та у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту, з 24 жовтня 2019 року.
Також наказано, зокрема, утримати в відповідача витрати, пов'язані з утриманням відповідача у ВНЗ, в розмірі 34 414,40 грн; суму цих витрат підтверджено загальним розрахунком від 24.10.2019 № 716.
ОСОБА_1 вказаних наказу та розрахунку витрат не оскаржив; добровільно ці витрати не відшкодував, хоча взяв на себе такий обов'язок при підписанні контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
З приводу покликань апелянта на те, що в його військовому квитку зазначено іншу причину відрахування з ВНЗ, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що підставою заявлення позову є саме наказ начальника Університету від 23.10.2019 № 267, яким відповідача відраховано з Університету за недисциплінованість, та яким наказано утримати з відповідача витрати, пов'язані з його утриманням у ВНЗ, в розмірі 34 414,40 грн.
Що стосується змісту та правильності внесення запису до військового квитка, який вчинено на підставі зазначеного вище наказу, то такі знаходяться поза межами предмета спору і на законність рішення суду першої інстанції не впливають, як і покликання апелянта на те, що після відрахування з Університету його було направлено для подальшого проходження строкової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 і надалі звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я.
З приводу покликань апелянта на те, що на нього, як члена сім'ї учасника бойових дій, поширюються пільги, визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема, відсутність обов'язку відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у ВНЗ, колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.
Частинами сьомою - дев'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що держава забезпечує учасникам бойових дій та їх дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти.
Державна цільова підтримка для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних в закладах освіти; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання приписів цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 р. № 975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 р. № 686) затверджено Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які визначають механізм надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, зокрема, особам, визнаним учасниками бойових дій, та дітям осіб, визнаних учасниками бойових дій (пункт 1 цього Порядку).
Члени сімей осіб, визнаних учасниками бойових дій, не визначені цими нормами такими, яким надається державна цільова підтримка для здобуття відповідної освіти, відтак покликання апелянта на вказане є безпідставними.
Також колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що він був ознайомлений із розрахунком іншого курсанта та поставив на ньому свій підпис, а із його розрахунком був ознайомлений інший курсант.
З цього приводу варто зауважити, що ці розрахунки є ідентичними, так як обидва курсанти відраховувались одночасно; тому ознайомлення позивача з розрахунком витрат іншого курсанта на правильність вирішення спору не вплинуло, при тому, що жодних зауважень щодо змісту цих розрахунків та розміру витрат відповідач в ході судового розгляду не заявляв, а остаточно суму визначених цими розрахунками витрат було вказано у наказі начальника Університету від 23.10.2019 № 267, який відповідач також не оскаржував.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року в адміністративній справі № 300/2350/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
В. В. Святецький
Постанова складена у повному обсязі 07 липня 2020 року.