07 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/201/20 пров. № А/857/5805/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Затолочного В.С., Сеника Р.П.
з участю секретаря судового засідання Смолинця А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року, ухвалене суддею Дору Ю.Ю. у м. Ужгороді об 11 год. 03 хв. у справі № 260/201/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 200 від 19.12.2019 року в частині оголошення догани дільничному офіцеру поліції сектору превенції Іршавського відділення поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майору поліції ОСОБА_1.
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що 19.12.2019 року відповідач виніс наказ № 200 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани. Підставою для винесення цього наказу є висновок службового розслідування від 18.12.2019 року у якому зазначено, що позивач неналежно віднісся до виконання службових обов'язків, допустив низький рівень виконавчої дисципліни, наслідком чого є низькі результати оперативно-службової діяльності із розкриття кримінальних правопорушень.
Позивач вважає оскаржений наказ протиправним, а застосування до нього дисциплінарного стягнення неправомірним, з огляду на те, що відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», зокрема, статтею 5 визначено підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, згідно з якою оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами за вичерпним переліком, у якому відсутні, як суб'єкти, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дільничні офіцери поліції.
Тому позивач вважає, що він як дільничний офіцер поліції сектору превенції Іршавського відділення поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області не має право здійснювати оперативно-службову діяльність, як зазначено у наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а, отже, у вину позивачу не може бути поставлено низькі результати оперативно-службової діяльності із розкриття кримінальних правопорушень.
Також, позивач зазначив, що відповідач, посилаючись на факти неналежного виконання позивачем службових обов'язків, не вказав які саме обов'язки неналежно виконував позивач.
На думку позивача, відповідач необґрунтовано застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани, а тому позивач вважає, що захист порушеного права можливий шляхом скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 200 від 19.12.2019 року в частині оголошення догани дільничному офіцеру поліції сектору превенції Іршавського відділення поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майору поліції ОСОБА_1.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову.
Таку позицію відповідач пояснює тим, що 26.11.2019 року до Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області надійшов рапорт начальника Іршавського відділення поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції Негрі В.М. від 18.11.2019 року про необхідність призначення службового розслідування відносно окремих працівників сектору реагування патрульної поліції та сектору превенції Іршавського відділу поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за фактом низьких показників оперативно-службової діяльності.
Відповідач зазначив, що, на підставі рапорту начальника Іршавського відділення поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18.11.2019 року, провів службове розслідування в ході якого встановив те, що у дільничного офіцера поліції ОСОБА_1 за 10 місяців 2019 року найнижчий показник в роботі із розкриття злочинів, що свідчить про неналежне ставлення позивача до своїх службових обов'язків.
Відповідач вважає, що діяв у порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень, які визначені чинним законодавством України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 працює на посаді дільничного сектору превенції Іршавського відділення поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
На підставі рапорта начальника Іршавського відділення поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18.11.2019 року, Головне управління Національної поліції в Закарпатській області провело службове розслідування в ході якого встановило, що у майора ОСОБА_1 дільничного офіцера поліції сектору превенції Іршавського відділу поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області найнижчий показник із розкриття злочинів, а саме за 10 місяців 2019 року 4 розкритих злочини.
Відповідач у ході службового розслідування зробив висновок про те, що низький показник із розкриття злочинів у майора ОСОБА_1 дільничного офіцера поліції сектору превенції Іршавського відділу поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області є наслідком неналежного ставлення позивача до службових обов'язків та низького рівня його виконавчої дисципліни.
За результатами службового розслідування Головне управління Національної поліції в Закарпатській області склало висновок службового розслідування від 18.12.2019 року.
На підставі висновку службового розслідування від 18.12.2019 року Хустський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області виніс наказ № 200 від 19.12.2019 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим, без вказівки на службові обов'язки, які мав виконати, але не виконав позивач, без вказівки на те, які дії позивача та як пов'язані із низьким показником розкриття злочинів і до яких наслідків призвели.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджений Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з частиною 2 статті 1 вказаного Статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком відповідно до частини 1 статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення необхідно встановити факт вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарний проступок полягає у конкретних діях чи бездіяльності, які вчинені поліцейським протиправно та умисно, в тому числі невиконання поліцейським конкретних службових обов'язків, порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також вчинення дій, які підривають авторитет поліції.
Водночас, для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, факт вчинення ним дисциплінарного проступку повинен бути встановлений у передбаченому законодавством порядку.
Відповідно до частини 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з частиною 6 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України (далі - Порядок № 893).
Відповідно до розділу 5 Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Пунктом 4 розділу 5 Порядку № 893 передбачено, що службове розслідування має на меті встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Отже, мета службового розслідування полягає в тому, щоб повно, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки поліцейського і його ставлення до вчиненого.
Адміністративний суд у силу вимог частини 3 статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Суб'єкт владних повноважень, у свою чергу, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули дисциплінарного проступку, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини події, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
У висновку службового розслідування, який, між іншим, стосується і інших осіб, зазначено, що ОСОБА_1 за 10 місяців 2019 року розкрив 4 злочини, що є низьким показником роботи із розкриття злочинів. Це стало можливим внаслідок невиконання ОСОБА_1 службових обов'язків та низького рівнем його виконавчої дисципліни.
Дослідивши висновок службового розслідування, на основі якого прийняте оскаржене рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, апеляційний суд вважає, що відповідач обмежився лише описом обставин події і не вказав, які конкретно дії позивач мав вчинити, проте не вчинив у описаній ситуації, в чому полягає протиправність дій чи бездіяльності позивача, тобто яким чином та якими саме діями позивача порушено службову дисципліну і які обов'язки у певній ситуації не виконав позивач, проте мав виконати, не співвставив дії чи бездіяльність позивача з формою вини, тобто чи певні дії або бездіяльність позивача вчинені умисно чи з необережності, до яких наслідків призвели саме дії чи бездіяльність позивача, і у в чому це проявилось, а також яким чином низький показник із розкриття злочинів пов'язаний із порушенням позивачем службової дисципліни.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач не конкретизував причинно-наслідковий зв'язок між низьким показником позивача із розкриття злочинів та його діями чи бездіяльністю, які порушують службову дисципліну.
Крім того, у висновку службового розслідування не вказано обставини, які пом'якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність позивача та є важливим елементом при визначенні виду дисциплінарного стягнення.
Тому, апеляційний суд вважає, що відповідач застосував до позивача дисциплінарне стягнення не обґрунтовано, без з'ясування усіх складових дисциплінарного проступку, а отже, оскаржений наказ про застосування дисциплінарного стягнення, на думку апеляційного суду, необхідно скасувати.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року в справі № 260/201/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді В. С. Затолочний
Р. П. Сеник
Повний текст постанови складений 07.07.2020 року