07 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2604/20 пров. № А/857/6362/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Хобор Р.Б., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судового засідання Гром І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у справі № 460/2604/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції - Жуковська Л.А., час ухвалення рішення - 06.05.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення - 06.05.2020 року,
Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 31337,21грн., які були виплачені у грудні 2019 року; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з грудня 2014 року по грудень 2019 року на суму пенсії 31337,21грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 01.12.2014 у справі №572/4454/14-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015, визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 17.03.2014 по 02.08.2014. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити її, починаючи з 17.03.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням виплачених сум. У решті позовних вимог відмовлено. Вказує про те, що нарахована пенсія фактично виплачена 09.12.2019. Зазначає про те, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" вона має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення. 05.02.2020 звернулася до відповідача з заявою, в якій просила надати відповідь коли були нараховані суми належних їй по судовому рішенню пенсій та коли було призначено виплату сум пенсій. Проте, листом від 11.03.2020 відповідач повідомив, що підстави для виплати компенсації відсутні. За таких обставин, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у справі № 460/2604/20 позовні вимоги задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що виплату пенсії позивачу здійснено у грудні 2019 року, то на думку позивача, компенсація має бути нарахована та виплачена не по листопад 2019 року, а по грудень 2019 року. Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у справі № 460/2604/20 та прийняти нове рішення.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та відповідають чинному законодавству.
Разом тим, враховуючи, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до рішення суду, здійснено відповідачем у квітні 2015 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, то відповідач має здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат з травня 2015 року.
Також суд першої інстанції зазначає, що оскільки виплата пенсії була здійснена 10.12.2019, то відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат по листопад 2019 року.
З огляду на викладене, позовні вимоги задоволено частково.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 01.12.2014 у справі №572/4454/14-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015, визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 17.03.2014 по 02.08.2014. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити її, починаючи з 17.03.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням виплачених сум. У решті позовних вимог відмовлено.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень вказана постанова набрала законної сили 04.02.2015.
На виконання судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у квітні 2015 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи розпорядженням від 03.04.2015 №135914 та протоколом від 16.04.2015 (а.с.29).
Фактичну виплату пенсії здійснено 9 грудня 2019 року, що підтверджується випискою банку по картковому рахунку (а.с.10-14).
05.02.2020 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою, в якій просила, зокрема, нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з грудня 2014 року по грудень 2019 року, згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" (а.с.8).
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 11.03.2020 №3240-2429/М-02/8-1700/20 повідомив позивачу, що підстав для виплати компенсації за втрату частини доходу в зв'язку з порушенням термінів їх виплати немає (а.с.9). Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з п.3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Матеріалами справи підтверджено, що постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 01.12.2014 у справі №572/4454/14-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015, визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 17.03.2014 по 02.08.2014. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити її, починаючи з 17.03.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням виплачених сум. У решті позовних вимог відмовлено. Постанова набрала законної сили 04.02.2015.
На виконання судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у квітні 2015 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи розпорядженням від 03.04.2015 №135914 та протоколом від 16.04.2015 (а.с.29).
Фактичну виплату пенсії здійснено 9 грудня 2019 року, що підтверджується випискою банку по картковому рахунку (а.с.10-14).
Колегія суддів зазначає, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до рішення суду, здійснено відповідачем у квітні 2015 року, тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач має здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат з травня 2015 року.
В свою чергу, виплата пенсії була здійснена 09.12.2019, тому нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат необхідно по листопад 2019 року.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у справі № 460/2604/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Р. Б. Хобор
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 07.07.2020 року