30 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004556 пров. № А/857/2316/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Довгополова О. М.
суддів -Святецького В. В.
Гудима Л. Я.
секретаря судового засідання Гавгун С.Р.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірськолижний комплекс «Волосянка» до Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправним і скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії, -
ТзОВ «Гірськолижний комплекс «Волосянка» звернулося до суду з позовом до Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, яким просило визнати протиправним і скасувати розпорядження відповідача від 12.08.2019 року № 178 про відмову у затвердженні детальних планів території та зобов'язати відповідача затвердити містобудівну документацію - детальні плани території.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року позов задоволено.
Рішення в апеляційному порядку оскаржили відповідач Сколівська районна державна адміністрація Львівської області, третя особа у справі ОСОБА_1 і особа, яка не брала участі у справі, суд вирішив питання про її права, свободи та законні інтереси - ОСОБА_2
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 року апеляційні скарги Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було задоволено, зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТзОВ «Гірськолижний комплекс «Волосянка» відмовлено.
ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив вирішити питання про судові витрати, а саме щодо сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5763,00 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника, обговоривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 11 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Колегія суддів зазначає, що зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Аналогічний висновок висловлений в ухвалі Верховного Суду від 27.05.2019 року у справі № 821/410/17.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 заперечував заявлені ТзОВ «Гірськолижний комплекс «Волосянка» позовні вимоги, тобто фактично виступав на стороні відповідача - Сколівської районної державної адміністрації Львівської області.
В цьому контексті колегія суддів враховує висновок щодо застосування норм права, висловлений у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року справа № 808/2832/17.
У цій справі суд касаційної інстанції посилався на те, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТзОВ «Запорізька перевізна компанія», ТзОВ «Запорожградтранс-1», ТзОВ «АТП АСА» і ФОП ОСОБА_1 заперечували проти задоволення позовних вимог та підтримували позицію відповідачів - Запорізької обласної державної адміністрації та Конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників Запорізької обласної державної адміністрації, які є суб'єктами владних повноважень. За таких обставин Верховний Суд погодився з правомірністю застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає відшкодування відповідачу суб'єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов'язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз та не передбачає відшкодування інших судових витрат, зокрема судового збору, при ухваленні рішення на користь такого суб'єкта. А стягнення з особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, судового збору при задоволенні апеляційної скарги суб'єкта владних повноважень на користь останнього Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено, оскільки третіми особами не було здійснено інших документально підтверджених судових витрат, крім сплати судового збору, тому Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, пов'язаних з апеляційним розглядом справи, не підлягає задоволенню, в зв'язку з чим також відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення з цього питання.
Керуючись ст. ст. 132, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 1.380.2019.004556.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О. М. Довгополов
судді В. В. Святецький
Л. Я. Гудим
Повний текст ухвали складено 07.07.2020 року