Справа № 560/3915/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
07 липня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень,
21 жовтня 2018 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.10.2018 №0249711303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249671303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249661303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249701303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249731303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249741303;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249761303;
- визнати протиправним та скасувати рішення №0249721303 від 26.10.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
- стягнути з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений судовій збір.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249671303 від 26.10.2018, в частині основного платежу - в сумі 303396,08 грн., та штрафних санкцій - в сумі 151698,04 грн.;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249701303 від 26.10.2018, в частині основного платежу - в сумі 25283,01 грн., та штрафних санкцій - в сумі 6320,75 грн.;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249661303 від 26.10.2018, в частині основного платежу - в сумі 782015,66 грн., та штрафних санкцій - в сумі 391007,83 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 20 715,38 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Головним управлінням Державної податкової служби в Хмельницькій області, подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин норми Податкового кодексу України та не в повному обсязі досліджено обставини по справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення спору.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0249661303 від 26.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями в розмірі 790270,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 395135,00 грн., апелянт зазначає наступне.
При проведенні перевірки позивачем було надано оборотно-сальдові відомості за 2016-2017 рр., на підставі яких відповідачем встановлено розбіжності даних, які містяться в деклараціях позивача з податку на додану вартість за 2016-2017 рр. та наданих оборотно-сальдових відомостях за вказані роки.
Крім того, в оборотно-сальдових відомостях, в яких міститься облік придбаних позивачем товарів у ТОВ "Данон Дніпро", ТОВ "Чіпіта Україна Збут" та реалізованих для покупців товарів за 2016-2017 роки сума, яка відображена в колонці "Расход" є більшою, ніж та, що відображена у податкових зобов'язаннях з ПДВ у деклараціях позивача, що свідчить про те, що позивачем реалізовано не увесь обсяг товару, а тому різниця товару, яка виникла між придбаним та реалізованим товаром мала б бути зазначена позивачем у залишку, або списана чи повернута.
Натомість, перевіркою встановлено, що різниця товару позивачем не поверталась контрагентам, що підтверджується відсутністю коригування у податкових деклараціях з ПДВ сум податкового кредиту в сторону зменшення по вказаних контрагентах.
Також, апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції, що оборотно-сальдові відомості не містять даних щодо первинних документів про надходження чи видатки продукції, оскільки вказана відомість є узагальнюючим документом, який відображає показники підприємницької діяльності для ведення податкового обліку.
Отже, з урахуванням відсутності залишків товару при проведенні перевірки, у зв'язку з чим вони не можуть бути використані позивачем в господарській діяльності, останній мав би здійснити нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249671303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов'язаннями в розмірі 519 268,87 грн., штрафними санкціями в розмірі 259 634,44 грн., апелянт вказує, що під час перевірки наданими позивачем первинними документами (виписки з банку, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за 2016-2017 рр.) підтверджується заниження та завищення загального оподатковуваного доходу.
Також, перевіркою встановлено завищення документально підтверджених витрат, яке виникло у зв'язку із надмірним включенням до складу витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що не реалізовані.
Крім того, апелянтом встановлено заниження позивачем суми чистого оподаткованого доходу на суму 2 884 827,03 грн., що відображено в додатку Ф» до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 р., 2017 р.
Апелянт зазначає, що відповідно до вимог п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, п.1, п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, до складу витрат включаються тільки ті витрати, які пов'язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату.
Крім того, апелянт зазначає, що частково скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249671303, №0249701303 судом першої інстанції не взято до уваги, що під час проведення перевірки позивачем не надано документи, які в подальшому були об'єктом дослідження експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, а саме 33 Додатки щодо підтвердження показників результатів фінансово-господарської діяльності позивача. Також, первинні документи, які покладені в основу висновку експерта від 27.12.2019 №183, перевірці не підлягали, а тому висновки експерта не можуть братися до уваги.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Разом з тим, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача.
Однак, колегія суддів зазначає, що дане клопотання надійшло через електронну пошту та не містить електронний цифровий підпис.
У відповідності до абз.1 ст.5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ст.7 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Відповідно до ст.12 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Отже, обов'язковою умовою для чинності електронного документу являється його підписання електронним-цифровим підписом.
Згідно з довідкою відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 клопотання відповідача не містить електронно-цифровий підпис.
На підставі зазначеного колегія суддів приходить до висновку про залишення наведеного вище клопотання без розгляду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Разом з тим, від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату.
Колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки представником позивача не надано докази неможливості прибуття в судове засідання призначене на 01.07.2020 о 13:45. Крім того, ГУ ДПС у Хмельницькій області працює в штатному режимі, особливий порядок роботи на 01.07.2020 не було встановлено для даного суб'єкта владних повноважень. Також, як вбачається з рішення КМ України станом на 01.07.2020 міжобласне сполучення відновлено.
З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку щодо відмови у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Хмельницькій області щодо перенесення розгляду справи на іншу дату.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, обмежені строки розгляду справи та жоден з учасників справи в судове засідання не з'явився, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 зареєстрований 29.08.2000, як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради та з 30.05.2007 взятий на облік як платник податків і перебуває на обліку в ДПІ у м. Хмельницькому.
Позивач перебуває на загальній системі оподаткування, зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 07.06.2007 №100045082, КВЕД 46.33, клас професійного ризику виробництва 23.
02.10.2018 контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.
За результатами проведеної перевірки встановлено наступні порушення:
1. п. 167.1 ст. 167, пп. 177.4.1 пп. 177.4.4 п. 177.4, п. 177.1, п. 177.2, ст. 177 Податкового кодексу України фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб всього на суму 519268,87 грн.;
2. п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) та п. 3.1, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5 розділу III Наказу Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", а саме ФОП ОСОБА_1 подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за II кв. 2016 р., в якому відображено недостовірні відомості щодо сум нарахованого та перерахованого податку по найманим працівникам.
3. п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування всього на суму 170731,00 грн.;
4. п.п. 198.5 г) п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в сумі 790270,00 грн.;
5. п. 177.4.1 пп. 177.4.4 пп. 177.4, п. 177.1, п. 177.2, ст. 177, п. 164.1 ст. 164, п.п. 1.2 п.п. 1.4 п. 16-1 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді занижено військовий збір у сумі - 43272,41 грн.;
6. п.63.3 ст. 63, п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями, п. 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 року за №503/25280 (далі - Порядок), не подані повідомлення за формою №20-ОПП до ДПІ у м. Хмельницькому;
7. п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ платником не надано в повному обсязі документа для проведення перевірки, а саме не надано книгу обліку доходів і витрат;
8. ст. 115 Кодексу законів про працю та ст. 24 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, доходи у вигляді заробітної плати виплачуються працівникам рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує шістнадцяти календарних днів.
16.10.2018 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області позивачем подано заперечення №16/10 щодо висновків Акта перевірки. Відповідачем розглянуто заперечення та надіслано відповідь № 26771/20/22-01-13-03 від 23.10.2018, за якою висновки акта після розгляду заперечення залишаються без змін.
На підставі Акта перевірки контролюючим органом 26.10.2018 прийнято:
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249661303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 185 405,00 грн. (в т. ч. за податковими зобов'язаннями - в сумі 790 270,00 грн., штрафні санкції - в сумі 395 135,00 грн.) (а.с. 66, т.1);
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249671303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 778 903,31 грн. (в т. ч. за податковими зобов'язаннями - в сумі 519 268,87 грн., штрафні санкції - в сумі 259 634,44 грн.) (а.с. 67, т.1);
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249701303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 54 090,51 грн. (в т. ч. за податковими зобов'язаннями - в сумі 43272,41 грн., штрафні санкції - в сумі 10818,10 грн.) (а.с.65, т.1);
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0249731303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. (а.с. 64, т.1);
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0249741303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. (а.с. 61, т.1);
- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0249761303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. (а.с. 60, т.1);
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0249711303 про сплату єдиного внеску на суму 170731,00 грн. (а.с. 63, т.1);
- рішення №0249721303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 24917,20 грн. (а.с. 62, т.1).
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду.
20.12.2018 Хмельницьким окружним адміністративним судом частково задоволено клопотання позивача про проведення судово-економічної експертизи, та доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення судово-економічної експертизи.
З висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.12.2019 №183 встановлено наступне:
1) дослідженням поданих документів не підтверджується документально обґрунтованість висновку Акту податкової перевірки від 02.10.2018 №1510/22-01-13 щодо заниження підприємцем податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 519268,87 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 230517,11 грн., та за 2017 рік на суму 288751,76 грн.;
2) провести дослідження та скласти висновок щодо документального підтвердження обґрунтованості висновку Акту податкової перевірки № 1510/22-01-13-03/2838211392 від 02.10.2018 про заниження ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 170731,00 грн. за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 не видається за можливе, оскільки у поданих па дослідження матеріалах справи відсутні та додатково, згідно клопотання експерта, на дослідження не представлялись Звіти ФОП ОСОБА_1 за 2016-2017 роки щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
3) дослідженням поданих документів висновок податкової перевірки ФОІІ ОСОБА_1 (акт від 02.10.2018 № 1510/22-01-13-03/2838211392) щодо заниження підприємцем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період 2016-2017 років на загальну суму 790270,00 грн.: - документально підтверджується в сумі 8254,00 грн.; - документально не підтверджується в сумі 782016,00 грн.;
4) дослідженням поданих документів не підтверджується документально висновок податкової перевірки ФОП ОСОБА_1 (акт від 02.10.2018 № 1510/22-01-13-03/2838211392) щодо заниження підприємцем суми військового збору на загальну суму 43 272,41 грн., в тому числі у 2016 році в сумі 19 209,76 грн., та у 2017 році в сумі 24062,65 грн. (а.с. 167-177, т.1).
Суд першої інстанції, за результатами розгляду справи, частково задовольнив адміністративний позов.
Щодо податкового повідомлення-рішення форми № 0249671303 від 26.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 778903,31 грн., за податковими зобов'язаннями - в сумі 519268,87 грн., штрафні санкції - в сумі 259634,44 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказане рішення підлягає частковому скасуванню в частині основного платежу в сумі 303 396,08 грн., штрафних санкцій в сумі 151 698,04 грн., з огляду на наступне.
Під час розгляду справи судом першої інстанції досліджено наступні документи фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 : відомості по руху коштів на поточному рахунку за 2016 та 2017 роки, банківські виписки, видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), рахунки, акти звірки взаємних розрахунків, товарно-транспортні накладні, авансові звіти, відомості нарахування заробітної плати, журнали ордери по рахунку 661, відомості на виплату заробітної плати, відомості заправки автомобілів, квитанції до прибуткового касового ордеру, реєстри видаткових накладних, підтверджено витрати в сумі 26 859 228,30 грн. за 2016 рік; 33 517 566,33 грн. за 2017 рік.
На підставі вказаних документів судом першої інстанції встановлено, що позивачем занижено суму загального оподатковуваного доходу за 2016-2017 роки на суму 81 597,12 грн. та завищено показники витрат, пов'язаних з підприємницькою діяльністю у 2016-2017 роках на суму 1 117 696,26 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 677 440,10 грн., за 2017 рік на суму 440 256,16 грн. А тому, сума чистого оподатковуваного доходу позивача за 2016-2017 роки складає 1 560 102,34 грн., а не 360 809,00 грн., як зазначено ФОП ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, поданими за 2016 і 2017 роки, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині основного платежу в сумі 303 396,08 грн., штрафниках санкцій в сумі 151 698,04 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0249661303 від 26.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 185 405,00 грн. (в т. ч. за податковими зобов'язаннями - в сумі 790 270,00 грн., штрафні санкції - в сумі 395 135,00 грн.), суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказане рішення підлягає скасуванню в частині основного платежу в сумі 782 015,66 грн., та штрафних санкцій в сумі 391 007,83 грн., з огляду на наступне.
З акту перевірки встановлено послуги, суми нарахованих ПДВ від яких було зараховано позивачем до складу податкового кредиту, зокрема, послуги проживання надані ТОВ «Парктур» на суму 41 271,64 грн. (ПДВ - 8 254,33 грн.), однак, вказані послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а тому суд першої інстанції погодився з висновками Акта перевірки щодо заниження ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість в сумі 8 254,34 грн.
Також, відповідач зазначає, що позивачем не включено до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість обсяг реалізації по товарах, не використаних у господарській діяльності, а саме - 315 774,00 грн. за грудень 2016 року та 462 402,00 грн. за грудень 2017 року.
Проте, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Податковими деклараціями з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 підтверджується декларування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по господарських операціях із: а) TOB "Данон Дніпро" у 2016 році в сумі 446 344,93 грн. та у 2017 році в сумі 561 627,39 грн.; б) ТОВ "Чіпіта Україна збут" у 2016 році в сумі 4 939,00 грн. та у 2017 році в сумі 11 380,40 грн.
Крім того, суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача щодо посилання лише на оборотно-сальдові відомості при встановленні заниження податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки оборотно-сальдові відомості не містять даних стосовно первинних документів.
Також, суд першої інстанції вказав на недотримання відповідачем вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0249661303 від 26.10.2018, в частині основного платежу в сумі 782015,66 грн., та штрафних санкцій в сумі 391007,83 грн., з огляду на наступне.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0249701303 від 26.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 54 090,51 грн., за податковими зобов'язаннями в сумі 43 272,41 грн., штрафні санкції в сумі 10 818,10 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказане рішення підлягає скасуванню в частині основного платежу в сумі 25 283,01 грн., та штрафних санкцій в сумі 6 320,75 грн., оскільки судом встановлено заниження позивачем суми чистого оподаткованого доходу, що призвело до заниження сплати військового збору на суму 17 989,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог:
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249661303, в частині основного платежу в сумі 8 254,34 грн., штрафні санкції в сумі 4 127,17 грн.;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249671303, в частині основного платежу в сумі 215 872,79 грн., штрафні санкції в сумі 107 936,40 грн.;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249701303, в частині основного платежу в сумі 17 989,40 грн., штрафні санкції в сумі 4 497,35 грн.;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249731303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн.;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249741303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн.;
- щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0249761303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн.;
- щодо сплати боргу (недоїмки) №Ф-0249711303 про сплату єдиного внеску на суму 170731,00 грн.;
- щодо скасування рішення №0249721303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 24917,20 грн.
Вищевказані податкові-повідомлення рішення, вимога про сплату боргу №Ф-0249711303 та рішення №0249721303 позивачем в судовому порядку не оскаржувались.
Отже, з урахуванням вказаного, предметом перегляду в суді апеляційної інстанції щодо апеляційної скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області є наступні податкові повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249671303, № 0249701303, № 0249661303.
Щодо спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України зобов'язують платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Разом з тим, п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
В свою чергу, питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, урегульовано статтею 177 Податкового кодексу України.
Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення рішення форми "Р" № 0249671303 від 26.10.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців визначений ст.177 ПК України.
Відповідно до положень п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з пп."а" п.176.1 ст.176 ПК України, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
За приписами п.177.5 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Згідно з п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Відповідно до пп.174.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Згідно з пп.174.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до пп.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Отже, нормами ПК України визначено, що підставами для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.
Відповідно до п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
В свою чергу, відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно з ст.1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Як встановлено судом з Акта перевірки, в результаті співставлення документальних даних щодо доходів ФОП ОСОБА_1 , а саме - задекларованих у податковій звітності (Деклараціях про майновий стан і доходи) та встановлених перевіркою (відображених у документах бухгалтерського обліку), встановлено заниження підприємцем загального оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 26 872,55 грн., а також завищення загального оподатковуваного доходу за 2017 рік на суму 132 165,45 грн.
Апелянт вказує, під час проведення перевірки посадовими особами досліджено показники виручки у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю, його працівникам на місці здійснення розрахунків; виручка у натуральній (негрошовій формі), суми штрафів і пені, отримані від інших суб'єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, які надані до Акта перевірки, за результатами співставлення яких встановлені показники загального оподатковуваного доходу в сумі за 2016 - 27 728 057,39 грн., за 2017 - 34 021 949,60 грн.
При цьому, з матеріалів справи, а саме: відомостей по руху коштів на поточному рахунку за 2016 та 2017 роки, банківських виписок, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів звірки розрахунків, угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, встановлено, що позивачем в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, за 2016, 2017 роки вказані наступні доходи: за 2016 рік в сумі 27 701 184,84 грн.; за 2017 рік в сумі 34 154 115,05 грн.
Також, судом апеляційної інстанції враховано висновок експерта №183 від 27.12.2019, згідно якого, на підставі досліджених облікових документів фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 зазначено наступні показники загального оподатковуваного доходу, який документально підтверджується, в сумі 27 725 879,84 грн. за 2016 р. та в сумі 34 211 017,13 грн. за 2017 р.
Тобто, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи частково підтверджуються висновки Акта перевірки щодо заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 26 872,54 грн., а також завищення загального оподатковуваного доходу за 2017 рік на суму 132 165,45 грн., оскільки судом з урахуванням висновку експерта встановлено заниження позивачем загального оподатковуваного доходу: за 2016 рік на суму 24 695,00 грн.; за 2017 рік на суму 56 902,08 гривень.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем занижено суму загального оподатковуваного доходу за 2016-2017 року на суму 81 597,08 грн.
Також, в Акті перевірки податковим органом встановлено завищення декларування позивачем показників документально підтверджених витрат, які використовуються при розрахунках належного до сплати податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, на загальну суму 2 990 119,93 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 1 253 778,04 грн.; за 2017 рік на суму 1 736 341,89 грн.
Апелянт зазначає, що вказане завищення виникло у зв'язку з надмірним включенням до складу витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у контрагентів-постачальників ТОВ "Данон Дніпро" та ТзОВ "Чіпіта Україна Збут", які не реалізовані.
З матеріалів справи встановлено, що на підставі документів податкової звітності підтверджується декларування позивачем показників вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю:
- за 2016 р. в сумі 27 536 668,40 грн., з яких вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 26 664 582,48 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 139 997,32 грн., інші витрати - 732 088,60 грн.
- за 2017 р. в сумі 33 957 822,49 грн., з яких вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 32 813 252,49 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 262 582,72 грн., інші витрати - 881 987,28 грн.
При цьому, судом досліджено документи на підтвердження задекларованих позивачем витрат, які пов'язані з господарською діяльністю за 2016-2017 р., а саме відомості по руху коштів на рахунку ФОП ОСОБА_1 за 2016 - 2017 р., банківські виписки, видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, рахунки, акти звірки взаємних розрахунків, товарно-транспортні накладні, авансові звіти, відомості нарахування заробітної плати, журнали ордери по рахунку 661, відомості на виплату заробітної плати, квитанції до прибуткового касового ордеру, реєстри видаткових накладних, які також біли предметом дослідження судового експерта.
З аналізу вказаних документів встановлено, що вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю позивача підтверджується:
- за 2016 р. в сумі 26 859 228,30 грн., з яких: вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 25 408 626,89 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 139 997,32 грн., інші витрати - 1 310 604,09 грн.
- за 2017 р. в сумі 33 517 566,33 грн., з яких вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 31 260 144,77 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 320 350,92 грн., інші витрати - 1 937 070,64 грн.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем завищено показники витрат, які пов'язані з підприємницькою діяльністю за 2016-2017 р. на суму 1 117 696,26 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 677 440,10 грн., за 2017 рік на суму 440 256,16 грн., у зв'язку з чим, сума чистого оподатковуваного доходу позивача за 2016-2017 роки складає 1 560 102,34 грн., а не 360 809,00 грн., як вказано позивачем в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, поданими за 2016 та 2017 роки.
Крім того, щодо доводів апелянта про підтвердження витрат відповідними документами про оплату, які пов'язані з отриманням доходу та посилання на Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1 Порядку № 481 фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Відповідно до п.5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
Як передбачено п.2 Порядку № 481 книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.
Відповідно до п.3 Порядку №481 у разі обрання самозайнятою особою ведення Книги у паперовому вигляді, серед іншого: самозайнята особа зобов'язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), податкова адреса, номер та дата свідоцтва про право на здійснення незалежної професійної діяльності (за наявності); книга прошнурована, пронумерована, безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою.
Згідно з пп.2,6 п.6 Порядку визначено, що у графі 2 Книги "Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежної професійної діяльності" відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
У графі 6 Книги "Сума витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)" відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня.
Даний Порядок є єдиним нормативним документом, що регулює порядок ведення підприємцями обліку доходів і витрат. Саме на підставі даних Книги обліку доходів і витрат формується декларація підприємця про майновий стан і доходи. Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами підприємцями на загальній системі оподаткування, у зв'язку з цим позивачем на усний запит податкового органу таких залишків і не надавалось.
Ведення Книги обліку доходів і витрат є єдиними видом обліку, передбаченим законодавством для фіксації придбання товарно-матеріальних цінностей для фізичних осіб-підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування, а отже ведення зазначеної книги та зберігання відповідних первинних документів є єдиною законодавчою вимогою для належного підтвердження валових витрат підприємця. Інших вимог законодавство не встановлює.
З матеріалів справи та Акта перевірки встановлено відсутність в діяльності позивача Книги обліку доходів і витрат, у зв'язку з чим податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0249761303 від 26.10.2018 (вказане рішення в судовому порядку не оскаржувалось).
Також в цій частині, колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами ПК України податковий орган не обмежений правом самостійно витребувати у перевіряймої особи відповідні первинні документи.
Отже, з врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 26.10.2018 в частині основного платежу в сумі 303 396,08 грн., штрафних санкцій в сумі 151 698,04 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0249701303 від 26.10.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 1.1-1.4 п. 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
З матеріалів справи, а саме з Акта перевірки вбачається, що відповідачем визначено суму чистого оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_1 3 245 636,03 грн. При цьому, під час розгляду справи судом встановлено заниження позивачем суми чистого оподаткованого доходу у розмірі 1 199 293,34 грн. (1 199 293,34*1,5%), що призвело до заниження сплати військового збору на суму 17 989,40 гривень.
Таким чином, з врахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249701303 від 26.10.2018 підлягає частковому скасуванню в частині основного платежу - в сумі 25 283,01 грн., штрафних санкцій - в сумі 6 320,75 грн.
Щодо податкового повідомленні-рішення № 0249661303 від 26.10.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Елементи податку на додану вартість визначені у розділі V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України.
Відповідно до положень п.п. 198.5 п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Положеннями п. 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
З матеріалів справи, а саме з акта перевірки від 02.10.2018 встановлено наступне.
Відповідач стверджує, що позивачем не включено до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість обсяг реалізації по послугах не пов'язаних із господарською діяльністю платника та товарах не використаних у господарській діяльності в сумі ПДВ 790 270 грн.: червень 2016 - 709 грн., вересень 2016 - 4 969 грн., грудень 2016 - 315774 грн., червень - 2576 грн., грудень - 466 242 грн.
При цьому, судом встановлено, що послуги проживання, надані ТОВ "Парктур" на загальну суму 41271,67 грн. (ПДВ - 8254,33 грн.), які були зараховані позивачем до складу податкового кредиту, не пов'язані із господарською діяльністю підприємця, а тому не було включено дані суми ПДВ до складу податкових зобов'язань.
В матеріалах справи відсутні докази, а позивачем таких не надано, що вказані послуги придбавались для забезпечення здійснюваної ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо заниження ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість в сумі 8254,34 грн.
Також, з матеріалів справи встановлено перелік контрагентів-постачальників, з якими у ФОП ОСОБА_1 виникали правовідносини, а саме: ТзОВ "Данон Дніпро", ТзОВ "Чіпіта Україна збут", а також контрагенти-покупці: ДП "Маркет-Плазо", ПрАТ "Фірма "Бакалія", ПП "Таврія плюс", ДП "Фуршет регіон", ФОП ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки було надано оборотно-сальдові відомості, які позивач самостійно відніс до первинних документів та які підтверджують облік товарів та показники його звітності.
Апелянт вказує, що згідно вказаних оборотно-сальдових відомостей облік придбаних у контрагентів-постачальників та реалізованих для контрагентів-покупців товарів за 2016-2017 року сума, яка відображена в колонці "Расход" є значно більшою ніж та, що відображена позивачем у податкових зобов'язаннях з ПДВ у податкових деклараціях, що свідчить, що не весь товар був реалізований. Також, перевіркою встановлено, що різниця товару позивачем не поверталась до продавців, що підтверджується відсутністю коригування у податкових деклараціях з ПДВ сум податкового кредиту в сторону зменшення по контрагентах ТзОВ "Данон Дніпро", ТзОВ "Чіпіта Україна збут". Крім того, апелянт зазначає, що всього за 2016-2017 року позивачем не включено до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість обсяг реалізації по товарах не використаних у господарській діяльності в розмірі 782 016 грн., а саме - 315 774,00 грн. за 2016 та 466 242,00 грн. за 2017.
Однак, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, оскільки податковими деклараціями з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 підтверджується декларування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по господарських операціях TOB "Данон Дніпро" у 2016 році в сумі 446 344,93 грн. та у 2017 році в сумі 561 627,39 грн.; ТОВ "Чіпіта Україна збут" у 2016 році в сумі 4 939,00 грн. та у 2017 році в сумі 11 380,40 грн.
Вказані обставини також підтверджуються висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 27.12.2019 №183.
При цьому, колегія суддів зазначає, висновок податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за період 2016-2017 років на суму 778 176,00 грн. визначено методом застосування ставки оподаткування податком на додану вартість - 20% до задокументованих у "оборотно-сальдових відомостях" показників вартості видатку товарної продукції (графа "Расход"), та співставлення отриманих сум податку із даними податкової звітності - Податкових декларації з ПДВ, відповідно за 2016 та 2017 роки.
Також, суд приходить до висновку, що податковим органом визначено заниження позивачем податкових зобов'язань лише на підставі оборотно-сальдових відомостей за 2016 та 2017 роки.
Колегія суддів не погоджується доводами апелянта та зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Як передбачається ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з ч.2 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи вказане, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 14.01.2015 №К/9991/72258/12, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, оборотно-сальдові відомості не містять даних стосовно первинних документів про поступлення (придбання) чи видатку (відвантаження, списання на власні потреби, втрата тощо) продукції, згідно задокументованої у вказаних регістрах номенклатури.
Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Колегія суддів критично відноситься до доводів апелянта щодо посилання лише на оборотно-сальдові відомості, оскільки податковий орган з врахуванням вимог ст. 85 ПК України має право на отримання первинних документів при проведення перевірки підприємницької діяльності позивача.
Крім того, оборотно-сальдові відомості не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а є лише внутрішніми записами позивача.
В свою чергу, відповідно до п. 20.1.9 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абз.1 цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені ст.94 ПК України, а саме може бути застосовано адміністративний арешт майна платника податків. Разом з тим, ч.1 ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Інвентаризація є одним з елементів бухгалтерського обліку і відіграє роль обов'язкового доповнення до поточної документації господарських операцій всіх підприємств.
Згідно з п.5 ч.1 Загальних положень «Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 №879, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надіслано лист № (без номеру) від 14.09.2018 щодо надання певних первинних документів (т.1 а.с.85-86).
В свою чергу, позивачем було надано певний пакет витребовуваних документів, крім того зазначено, що інвентаризація не проводилась.
Проте, з урахуванням зазначеного, колегія суддів може вказати, що під час проведення перевірки, з метою повного та належного встановлення податкових зобов'язань позивача в перевіряємий період, відповідач не скористався правом проведення (зобов'язання позивача на проведення) інвентаризації залишків ТМЦ наявних у позивача станом на момент проведення перевірки, а лише просив надати документи щодо інвентаризації.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до пп.94.2.8 п.94.2 ст.94 ПК України відповідач міг би застосувати до позивача арешт майна у разі якщо платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
В свою чергу, як вже зазначалось судом, посилання апелянта лише на оборотно-сальдові відомості, згідно яких на думку відповідача позивач формував показники податкового кредиту шляхом відображення в його складі сум ПДВ по операціях з придбання товарів у контрагентів, з урахуванням, що придбаний товар не в повному обсязі був використаний в господарській діяльності, а тому позивач зобов'язаний був нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ згідно з пп.198.5 п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані оборотно-сальдові відомості не належать до первинних документів господарської діяльності позивача, а є лише внутрішнім документом позивача, у зв'язку з чим відповідачем протиправно донараховано податкові зобов'язання з ПДВ на підставі вказаних документів.
Також, як вказує суд вище, з урахуванням вимог п.20.1.9 ст.20 ПК України податковий орган не був обмежений та позбавлений права на отримання під час проведення перевірки додаткових первинних документів.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується Актом перевірки у податкового органу були наявні інші первинні документи за період 2016-2017 р. (т. 1 а.с.16), а тому доводи апелянта щодо неврахування судом оборотно-сальдових відомостей в призмі зазначеного вище є необґрунтованими.
Посилання апелянта, що первинні документи, які не були предметом дослідження податкової перевірки, при цьому були надані на судову експертизу, у зв'язку з чим висновок експерта суд не може брати до уваги, колегія суддів не бере до уваги, оскільки дані документи не витребовувались податковим органом, що підтверджується листом Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 14.09.2018 (т. 1 а.с. 85), хоча податковий орган не був обмежений щодо їх витребовування або уточнення.
Також, суд зазначає, що податковим органом не дотримано вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395 (далі - Порядок №395).
Відповідно до п. 2.3.2.2. Порядку №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
Згідно з п. 2.3.2.3. Порядку №395, виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також платником податків або його законними представниками.
Отже, з врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Акт перевірки не містить належних обґрунтувань вказаних у ньому сум заниження податкового зобов'язання з ПДВ первинними документами щодо використання суб'єктом контролю торгової продукції в операціях, які не відносяться до господарської діяльності платника податку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0249661303 від 26.10.2018 правомірно скасовано судом першої інстанції в частині основного платежу - в сумі 782015,66 грн., штрафних санкцій - в сумі 391007,83 гривень.
Також, згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідач в межах даних правовідносин не довів та не надав належних та достатніх доказів, які підтверджують його позицію.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог в частині.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.