Справа № 446/657/20 Головуючий у 1 інстанції: Бакай І.А.
Провадження № 33/811/696/20 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
06 липня 2020 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Мазяра М.Т., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 травня 2020 року,
встановив:
постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що станови 10200 грн. без позбавленням його права керування всіма видами транспортних засобів.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Згідно постанови 21 березня 2020 року о 01:53 год. на 522 км автодороги Київ-Чоп водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Стан алкогольного сп'яніння був визначений з застосуванням приладу «Драгер 6820» з результатом 1,54 проміле, чим порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вищенаведену постанову та закрити провадження у справі.
В обґрунтування покликається на те, що дана постанова є незаконною та необґрунтованою. Звертає увагу, що незважаючи на те, що працівники поліції особисто переконались у тому, що автомобіль не може рухатись, а також і те, що він не є водієм, працівники поліції наполегливо вимагали огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння за допомогою приладу «Драгер 6820». Підкреслює, що алкоголю не вживав, а тому погодився на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці. Крім цього, щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, то працівники поліції категорично відмовили в останньому. Апелянт вважає, що судом першої інстанції неповно перевірені докази, які знаходились в матеріалах справи, так як в таких знаходиться диск з нагрудних камер працівників поліції, яке є вагомим та суттєвим доказом наведених вище фактів, зокрема і факту керування ним автомобілем.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що не визнає факт даного порушення, так як 21 березня 2020 року о 01:53 год. він сидів за кермом, але автомобіль не їхав у зв'язку з тим, що під час керування пробив одне з коліс. Він чекав на брата, який мав привезти запасне колесо до автомобіля.
Адвокат Мазяр М.Т. підтримав доводи ОСОБА_1 та просив задоволити його апеляційну скаргу.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Мазяра М.Т. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вважаю, що постанову суду першої інстанції необхідно залишити без зміни виходячи з наступного.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, зобов'язаний був з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що відповідає фактичним обставинам справи.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджуєтьсяпротоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 228199 від 21.03.2020 та доданими до нього матеріалами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Щодо доводів апелянта про те, що суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції врахував докази, яка містяться в матеріалах справи та інші обставини, які мали місце в даній справі.
Більше того, посилання апелянта про те, що він не керував транспортним засобом та йому не пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час розгляду в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, докази здобуті працівниками поліції згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Крім цього, судом першої інстанції вірно враховано, що у ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія на підставі постанови Старобільського районного суду Луганської області від 23 травня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правоворушень, передбачених ст.ст. 124-4, 124, ч.1 ст. 130, ч.3 ст.172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за правилами ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 гривень.
При розгляді справи судом першої інстанції не було допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію його дій та необґрунтованість накладеного стягнення, а отже підстав для скасування або зміни постанови судді не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Маліновська-Микич