22.06.2020 Справа №607/3707/20
м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12020210180000077 від 10 лютого 2020 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Почапинці Тернопільського району Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, не депутата, на утриманні має троє малолітніх дітей, раніше не судимого:
-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
-- за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_5 ,
10 лютого 2020 року близько 00 години 00 хвилин у ОСОБА_3 , який у спальній кімнаті по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на побутовому ґрунті виник словесний конфлікт із ОСОБА_5 , в ході якого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на спричинення останній тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, 10 лютого 2020 року близько 00 годин 00 хвилин ОСОБА_3 , діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у спальній кімнаті по місцю проживання умисно наніс ОСОБА_5 один удар долонею правої руки в ділянку обличчя, після чого виштовхав останню із спальної кімнати у коридор будинку. В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії та діючи з єдиним умислом, ОСОБА_3 наніс один удар кулаком правої руки в ділянку обличчя потерпілої ОСОБА_6 . Відразу, ОСОБА_3 наніс ще два удари кулаками обох рук в ділянку обличчя та носа потерпілої внаслідок чого, не втримавшись на ногах, вона впала на спину на підлогу. Після цього ОСОБА_3 наніс потерпілій ще два удари ногами по ногах та схопивши за ноги, витягнув із коридору будинку на вулицю. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: проявів забою м'яких тканин та синця правої половини чола підочної ділянки, лівої половини верхньої губи з крововиливом і тріщиною її слизової оболонки, синця верхньої повіки правого ока, обох повік лівого ока, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України визнав повністю за обставин, що вказані в обвинувальному акті, щиро розкаявся. На даний час про вчинене він, ОСОБА_3 , щиро шкодує, просить суд його суворо не карати.
Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовилася від їх дослідження під час судового розгляду.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Під час судового засідання обвинувачений звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у відповідності до ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілою, а порушене щодо нього кримінальне провадження просить закрити.
В судовому засіданні прокурор не заперечує щодо задоволення вищевказаного клопотання та вважає, що обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілою.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона примирилися з обвинуваченим ОСОБА_3 та просить звільнити його від кримінальної відповідальності у відповідності до ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з обвинуваченим, а порушене щодо ОСОБА_3 кримінальне провадження просить закрити.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, враховуючи думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку про можливість задоволення клопотання та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності відповідно до вимог ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим, виходячи із наступного.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Статтею 44 Кримінального кодексу України встановлено, що особа, яка вчинила злочин звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Така ж позиція висловлена і Верховним Судом України у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, відповідно до якої умовою звільнення особи (обвинуваченого, підсудного) від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти, як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. За наявності передбачених у ст. 46 КК підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Тобто, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим визначено законом не як право, а як обов'язок суду.
Як вбачається з п. 14 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, постанова (ухвала) судді (суду) має бути вмотивованою. Зокрема, поряд із доказами винності особи в учиненні злочину в цій постанові слід зазначити умови та підстави, з урахуванням яких суд вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності.
При вирішенні питання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності суд прийшов до переконання, що діяння, яке інкримінують обвинуваченому дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, винуватість ОСОБА_3 у його вчиненні доводиться, а також те, що існують умови та підстави, передбачені КК України для звільнення його від кримінальної відповідальності. Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення, в даному випадку ОСОБА_3 , злочину невеликої тяжкості, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Підставою для його звільнення є певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує - примирення винного з потерпілим.
З врахуванням вищенаведених підстав та умов, з огляду на те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності не є правом, а є обов'язком суду, обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності відповідно до вимог ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 46 КК України, ст.ст. 284, 285, 286, 288, 369-372, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілою, а кримінальне провадження №12020210180000077, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 лютого 2020 року про його обвинувачення - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. На дану ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області на протязі 7 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1