19.06.2020 Справа №607/9058/19
м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12018210010003632 від 12 грудня 2018 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Станіслави Радивилівського району Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із вищою незакінченою освітою, не одруженого, раніше не судимого:
-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
-- за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
В період часу 23:30 год. 10.12.2018 року по 09:00 год. 11.12.2018 року в неповнолітнього ОСОБА_3 , який раніше не судимий та який перебував в приміщенні кімнати №68 блоку №11 гуртожитку АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи, свій злочинний умисел неповнолітній ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу таємно викрав гаманець, що належить ОСОБА_6 та не ставить для нього матеріальної цінності, в якому грошових коштів не було, проте знаходились банківські карти АтКБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 . Після того, як ОСОБА_3 11.12.2018 року близько 12:00 год. виявив, що у гаманці немає грошових коштів, проте є банківські картки, у нього виник злочинний умисел на вчинення крадіжки грошових коштів із карткових рахунків, що належать потерпілому ОСОБА_6 . Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 підійшов до банкомату АтКБ «Приват Банк», що на вул. Живова, 31, у м. Тернополі та о 12:37 год., знаючи пін-код до карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , зняв із даного рахунку грошові кошти в сумі 800, комісія за проведення даної операції становила 47 грн. В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, об'єднані єдиним злочинним умислом, 11.12.2018 року о 13:14 год. ОСОБА_3 підійшов до банкомату АтКБ «Приват Банк», що знаходиться на вул. Руській, 37/9 у м. Тернополі та із карткового рахунку № НОМЕР_2 , який належить потерпілому ОСОБА_6 перевів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який також належить потерпілому ОСОБА_6 , грошові кошти в сумі 120 грн., комісія за проведення даної операції становила 5 грн. Продовжуючи свої злочинні дії, об'єднані єдиним злочинним умислом, ОСОБА_3 , який перебував біля банкомату АтКБ «Приват Банк», що знаходиться на вул. Руській, 37/9 у м. Тернополі, о 13:15 год. зняв із карткового рахунку № НОМЕР_1 , знаючи пін-код до карти що належить потерпілому ОСОБА_6 , грошові кошти в сумі 200 грн.
Своїми злочинними діями ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1052 гривні.
Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
27 березня 2019 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 укладено угоду про примирення, згідно умов якої вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України за встановлених у обвинувальному акті обставин, істотних для даного кримінального провадження, ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному злочинному діянні, щиро розкаявся.
Також, вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 , а саме: ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє відмову від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою. Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам норм КПК України, ОСОБА_3 на даний час є повнолітнім.
Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_3 , який просить суд затвердити угоду про примирення, враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_6 , висловлену у подій ним заяві, який претензій до обвинуваченого немає і просить затвердити угоду про примирення, а також прокурора, яка не заперечувала проти затвердження угоди, вивчивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду про примирення, яка відповідає вимогам ч. 3 ст. 469, ст. 471 КПК України, з'ясувавши в обвинуваченого, що він розуміє викладені в ч. 5 ст. 474 КПК України обставини, зокрема, те, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують та має права: мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд вважає за необхідне ухвалити у даному провадженні вирок відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , яким затвердити угоду про примирення від 27 березня 2019 року, укладену між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального порушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України за викладених в угоді обставин та враховуючи пом'якшуючі обставини, а саме: визнання вини, щире каяття, вчинення злочину неповнолітнім, відсутність претензій зі сторони потерпілого, зважаючи на відшкодування збитків, відсутність обтяжуючих покарання обставин, із врахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, а саме: фотофайл, на якому зафіксовано подію, яка відбулася 10.12.2018 року в приміщенні кімнати №68 блоку №11 гуртожитку АДРЕСА_3 , який скопійований на оптичний DVD-R диск, який згідно постанови слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 від 29.12.2018р. визнано речовим доказом; компакт-диск CD-R Verbatim №89-ВБ, 52х, 700 MB 80 min, на якому зафіксовано подію, яка відбулася 11.12.2018 року в приміщенні кімнати №68 блоку №11 гуртожитку АДРЕСА_3 , який скопійований на оптичний DVD-R диск, який згідно постанови слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 від 17.03.2019р. визнано речовим доказом, після вступу вироку в законну силу слід залишити при матеріалах кримінального провадження.
Керуючись наведеним, а також ст.ст. 314, 370, 373, 374, 471, 473-475, 476 КПК України, суд -
Затвердити укладену 27 березня 2019 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 угоду про примирення.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави.
Речові докази: фотофайл, на якому зафіксовано подію, яка відбулася 10.12.2018 року в приміщенні кімнати №68 блоку №11 гуртожитку №1, по вул. Шептицького 13, в м. Тернополі, який скопійований на оптичний DVD-R диск; компакт-диск CD-R Verbatim №89-ВБ, 52х, 700 MB 80 min, на якому зафіксовано подію, яка відбулася 11.12.2018 року в приміщенні кімнати №68 блоку №11 гуртожитку АДРЕСА_3 , який скопійований на оптичний DVD-R диск - слід залишити при матеріалах кримінального провадження після вступу вироку в законну силу.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Копії вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддяОСОБА_1