Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 362/2880/14-ц
провадження № 61-15524св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, у складі судді Ігнатченко Н. В.,
Описова частина
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.
У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 17 квітня 2019 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року ОСОБА_2 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків (доплати судового збору) десять днів з моменту отримання даної ухвали.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2018 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що протягом більше двох місяців відповідач недоліки апеляційної скарги не усунула, незважаючи на те, що суд апеляційної інстанції вживав заходів з метою отримання нею ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, про що свідчить дворазове надіслання поштового відправлення, тоді як відповідач не цікавилася рухом своєї справи, про що свідчить відсутність будь-яких звернень до суду з метою отримання інформації про постановлення ухвали за наслідком розгляду її скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року та повернути справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що жодних повідомлень щодо залишення скарги без руху, а згодом й повернення скарги ані засобами поштового зв'язку, ані телефоном, ані електронними засобами, вказаними в апеляційній скарзі та наявними в матеріалах справи, особа, яка подала апеляційну скаргу, або її представник не отримували.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 17 квітня 2019 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року ОСОБА_2 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків (доплати судового збору) десять днів з моменту отримання цієї ухвали.
Ухвала суду апеляційної інстанції двічі направлялася відповідачу на адресу, яка зазначена нею в апеляційній скарзі, однак поштові конверти з рекомендованими повідомленнями поверталися до суду з відмітками «адресат відсутній» та «за закінченням встановленого строку зберігання».
Крім того, ухвала суду направлялася на іншу адресу відповідача, яка наявна у матеріалах справи, однак поштовий конверт з рекомендованим повідомленням взагалі не повернувся до апеляційного суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до положень статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
ОСОБА_2 реалізувала своє право на зміну адреси та зазначила у апеляційній скарзі адресу представника для направлення повідомлень, однак поштові відправлення, направлені за цією адресою повертались до суду апеляційної інстанції з відмітками: «адресат відсутній» та «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином ухвала суду про залишення апеляційної скарги без руху вважається врученою відповідачу, а недоліки протягом тривалого часу не усунуто.
При цьому частиною 4 статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Також Європейський Суд з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003року у справі «Трух проти України» вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд апеляційної інстанції вживав заходів для вручення особі, яка подала апеляційну скаргу, ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, відповідач не цікавилася рухом своєї справи, про що свідчить відсутність будь-яких звернень до суду з метою отримання інформації про постановлення ухвали за наслідком розгляду її скарги.
Крім того, ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року було надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень і оприлюднено там 03 травня 2019 року, а тому підстав, що перешкоджали б вчасно отримати копію ухвали суду апеляційної інстанції та усунути недоліки апеляційної скарги вчасно, не наведено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення особі, яка її подала, відповідно до статей 185, 357 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про те, що жодних повідомлень про залишення скарги без руху, а згодом й повернення скарги ані засобами поштового зв'язку, ані телефоном, ані електронними засобами, вказаними в апеляційній скарзі та наявними в матеріалах справи, особа, яка подала апеляційну скаргу, або її представник не отримували, не знайшли свого підтвердження та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
В. М. Сімоненко