Провадження № 2-з/760/196/20
Справа № 760/6472/20
03 червня 2020 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омелько Г.Т.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь
суму матеріального збитку, яка складає 24971,21 грн., суму моральної шкоди у розмірі 15028,79 грн., витрати за визначення матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля «Мерседес-Бенц» НОМЕР_6 у сумі 1200,00 грн., судові витрати у розмірі 1681,60 грн.
Одночасно з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на автомобіль марки БАЗ АО79.НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_2 та заборони вчиняти будь-які дії щодо вказаного автомобіля.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у такий спосіб позивач зазначає, що предметом позову є відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Зазначає, що транспортний засіб - автомобіль марки БАЗ АО79 .НОМЕР_3 реєстраційний документ серія ААС реєстраційний номер НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_5 , яким спричинено йому моральну та майнову шкоду на праві власності належав ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
У власності відповідача також перебуває транспортний засіб - автомобіль марки БАЗ АО79 . НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що у нього є підстави вважати, що транспортний засіб автомобіль марки БАЗ АО79 . НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 , що є власністю відповідача ОСОБА_2 може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду.
Вказує на те, що відповідачем на теперішній час вже здійснено відчуження майна, автомобіля марки БАЗ АО79. НОМЕР_3 , реєстраційний документ серія ААС , реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , що належав на праві власності ОСОБА_2 , яким спричинено йому моральну та майнову шкоду.
Зазначає, що оскільки позовні вимоги містять матеріальну складову і у випадку відчуження автомобіля існує реальна загроза порушення прав позивача та неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Забезпечення позову шляхом накладення арешту не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки забезпечення позову носить тимчасовий характер.
Вважає, що існують ризики утруднення чи неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб , забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Суд акцентує увагу заявника на те, що саме на суд покладено обов'язок перевірки обґрунтованості накладення арешту на те чи інше майно задля недопущення порушення прав інших осіб і свавілля в цьому питанні.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача на свою користь суму матеріального збитку, яка складає 24971,21 грн., суму моральної шкоди у розмірі 15028,79 грн., витрати за визначення матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля «Мерседес-Бенц» НОМЕР_6 у сумі 1200,00 грн., судові витрати у розмірі 1681,60 грн.
Так, позивач у своїй заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на автомобіль марки - марки БАЗ АО79 . НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_2 та заборони вчиняти будь-які дії щодо вказаного автомобіля.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявником на підтвердження заявлених заходів забезпечення позову, не надано суду доказів на підтвердження вартості автомобіля.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обраним заявником способом не обґрунтована, оскільки, повідомлені ним обставини не дають підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову і якщо такий буде задоволено, то виконання рішення суду може бути утрудненим або неможливим в майбутньому, оскільки зазначений заявником вид забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява позивача задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.А. Усатова