Іменем України
"10" грудня 2009 р. справа № 5020-11/237
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лан-Україна”
(04116, м.Київ, вул.Довнар-Запольського, 5)
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
(99055, АДРЕСА_1)
(АДРЕСА_2)
про стягнення заборгованості у розмірі 7583,74 грн.
Суддя Дмитрієв В.Є.
За участю представників:
позивача -не з'явився, ТОВ "Лан-Україна",
відповідача - ОСОБА_1, НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України в місті Севастополі 21.06.2000, ФОП ОСОБА_1
Товариство з обмеженою відповідальністю „Лан-Україна” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 13083,74 грн., з яких: 5500,00 грн. -сума основного боргу, 3781,24 грн. -пеня, 523,93 грн. -3% річних, 3162,85 грн. -відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 115,72 грн, - збитки від інфляції.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати отриманого за договором № 171/08-П від 12.03.2008 товару.
Ухвалою суду від 10.11.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/237.
До початку судового засідання представник позивача надіслав заяву про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 7583,74 грн., з яких: 3781,24 грн. -пеня, 523,93 грн. -3% річних, 3162,85 грн. -відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами, 115,72 грн., - збитки від інфляції. Вказана заява прийнята судом.
Крім того, до початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.
Суд ухвалив вказане клопотання задовольнити.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у судовому засіданні позовні вимоги про стягнення пені та збитків від інфляції визнав повністю, у задоволенні позову у частині стягнення 3% річних та 24% - відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами -просить відмовити.
У судовому засіданні оголошувалась перерва для витребування додаткових доказів по справі.
Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
12.03.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю „Лан-Україна” (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки № 171/08-П (далі -Договір) (а.с. 14-15).
Відповідно до розділу 1 Договору постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві товари народного споживання далі -Товари, а покупець зобов'язується прийняти цей товар оплачувати за умовами Договору.
Згідно з пунктом 8 Договору ціни та Товар та загальна сума кожної поставки вказуються в накладних (рахунках), по яких вони поставляються.
Відповідно до пункту 18 Договору він укладений строком до 31.12.2008.
Зобов'язання за Договором виконувались позивачем належним чином, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, які долучені до матеріалів справи (а.с. 16-44).
Однак, оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом складала 5000,00 грн.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 9 Договору за поставлені товари Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику протягом 30 календарних днів з дня поставки суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється Товар.
Судом встановлено, а сторонами підтверджено, що станом на момент вирішення спору основна заборгованість відповідача у розмірі 5000,00 грн. погашена.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за несвоєчасну оплату за Договором у розмірі 115,72 грн., 3% річних у розмірі 523,93 грн. та відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 3162,85 грн.
Перевіривши розрахунок збитків від інфляції, а також з урахуванням того, що відповідачем визнається вказана сума, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про одночасне стягнення з відповідача 3% річних та відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 24% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором , законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Умовами пункту 16 Договору за прострочення оплати поставлених Товарів передбачений обов'язок Покупця сплатити Постачальнику за неправомірне користування чужими грошовими коштами 24 % річних.
Таким чином, сторонами у Договорі передбачений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, у розмірі 24 % річних.
Зазначені вимоги позивачем заявлені та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення додаткових процентів за користування відповідачем грошовими коштами у розмірі 3% річних є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.
Відповідно до пункту 16 Договору за прострочення оплати поставлених Товарів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої у строк суми - за кожний день прострочення оплати. При цьому строки позовної давності та строки нарахування пені встановлюються у 3 роки.
На підставі зазначеного пункту Договору позивачем нарахована пеня за період з 01.04.2008 по 01.07.2009 у розмірі 3781,24 грн.
Перевіривши розрахунок пені, а також з урахуванням того, що відповідачем визнається вказана сума, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (99055, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лан-Україна” (04116, м.Київ, вул.Довнар-Запольського, 5, код ЄДРПОУ 30384724, відомості про рахунки в установах банків відсутні) пеню у розмірі 3781,24 грн. відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 3162,85 грн., збитки від інфляції у розмірі 115,72 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 125,39 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 226,17 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 15.12.2009.