13.04.2010 р. № 2-133/10
суддя Солом'янського районного суду м. Києва
при секретарі Бобровник О.В.
Славовій Н.Ю.
розглянувши позовну заяву Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам»
до ОСОБА_3
про стягнення затрат на виплату страхового відшкодування
У жовтні 2007 року, Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам» звернулось до суду з позовом про стягнення затрат на виплату страхового відшкодування.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначав, що 15.12.2006 року на 25 кілометрі автодороги Київ - Знам'янка мали місце дві дорожньо-транспортні пригоди, одна сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «Skoda Octavia» державний номер НОМЕР_1, в результаті якого було пошкоджено автомобіль «Subaru Outback» державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4. Друга дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «ВАЗ 2107» державний номер НОМЕР_3, в результаті якого було пошкоджено автомобіль «Subaru Outback» державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4.
Автомобіль «Subaru Outback» державний номер НОМЕР_2 було застраховано позивачем за договором добровільного страхування транспортних засобів серія АТК № 109207 від 20.07.2006 року, згідно якого та на підставі розрахунку страхового відшкодування № 5442 від 24.01.2007 року, позивач сплатив ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 36 320,53 грн., а тому, на думку позивача, до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам» перейшло право вимоги від особи, якій виплачено страхове відшкодування, до ОСОБА_5 та ОСОБА_3
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, проти постановлення у справі заочного рішення не заперечував.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений, надіславши до суду заяву про неможливість бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку зі станом здоров'я. Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.12.2006 року на 25 кілометрі автодороги Київ - Знам'янка мали місце дві дорожньо-транспортні пригоди, одна сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «Skoda Octavia» державний номер НОМЕР_1, в результаті якого було пошкоджено автомобіль «Subaru Outback» державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4. Друга дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «ВАЗ 2107» державний номер НОМЕР_3, в результаті якого було пошкоджено автомобіль «Subaru Outback» державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.02.2007 року ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП.
ОСОБА_6 було подано скаргу на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 12.02.2007 року.
Постановою Заступника Голови Апеляційного суду м. Києва від 21.12.2007 року постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12.02.2007 року про визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КпАП України, та накладенні адміністративного стягнення у вигляді штрафу було скасовано, матеріали справи направлені в Солом'янський районний суд м. Києва на новий розгляд.
Постановою Солом'яснького районного суду м. Києва від 08.02.2009 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст.. 124 КпАП України було закрито, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Частина 1 статті 33 ЦПК України зазначає, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.
Враховуючи вище викладене, керуючись нормами ст. 33 ПЦК України, суд виключив ОСОБА_5 зі складу відповідачів, на підставі постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 08.02.2009 року.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 15.02.2007 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП.
ОСОБА_3 було подано скаргу на постанову Обухівського районного суду Київської області від 15.02.2007 року.
Постановою Голови Апеляційного суду Київської області від 20.12.2007 року постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 15.02.2007 року про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КпАП України, та накладенні адміністративного стягнення у вигляді штрафу було скасовано, матеріали справи направлені в Обухівський районний суд Київської області на новий розгляд іншим суддею.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 01.02.2008 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст.. 124 КпАП України було закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.. 38 КпАП України.
Відповідно до ч. 1 ст.. 38 КпАП України, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Закриття адміністративної справи за строками не означає, що особа не винна у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише те, що строк накладення адміністративного стягнення пройшов, оскільки в разі відсутності в діях правопорушника складу адміністративного правопорушення, провадження у справі закривається на підставі п.1 ст.. 247 КпАП України.
Відповідно до п.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
07.02.2007 року власнику пошкодженого у результаті ДТП автомобіля було виплачено 36 320,53 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 07.02.2007 року (а.с. 46).
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно положень ст.. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно ч. 1 ст.. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За таких обставин та враховуючи, що позивачем доведено факт сплати відшкодування страхувальнику у сумі заявленій до стягнення, вина ОСОБА_3 встановлена постановою Обухівського районного суду Київської області від 01.02.2008 року, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за порушення передбачене ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вважає за можливе позов задовольнити у повному обсязі, а тому, на підставі вищевикладеного та керуючись ст. 993, ч. 1 ст. 1166, ст.. 1187, ст.. 1191 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 88, 212-215, 209, 224, 228, 232 ЦПК України суд, -
Позов Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам» до ОСОБА_3 про стягнення затрат на виплату страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам» 36 320 гривень 53 копійки у відшкодування матеріальної шкоди, судовий збір у розмірі 363 гривень 20 копійок та 30 гривень витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 36 713 гривень 73 копійки.
Рішення може бути оскаржено на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя: