Справа № 2-766
2010р.
17 лютого 2010 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Пізняхівського Ф.М.
при секретарі Котенко В.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання та просив постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь 28 000 гривень як матеріальні збитки, понесені ним в результаті порушення відповідачем свого зобов'язання, посилався при цьому на ті обставини, що 21.01.2008 року ним було подано до Святошинського районного суду м. Києва позовну заяву про задоволення стягнення за рахунок майна боржника. Було відкрито провадження та справі було присвоєно номер 2-943\2008. 13 жовтня 2008 року його представником за довіреністю ОСОБА_3 було подано позовну заяву у новій редакції, прохальна частина якої містила «Стягнути з ОСОБА_2 борг за кредитним договором у розмірі 52 133 гривні 92 копійки, суму неустойки у розмірі 235 380 гривень 49 копійок, відсотки за користування коштами за кредитним договором 31 270 гривень 77 копійок та матеріальні збитки за договором позики у розмірі 17 336 гривень 99 копійок, нарахування індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання в розмірі 20 075 гривень 74 копійки, а всього на загальну суму 356 197 гривень 91 копійку та позовні вимоги задовольнити за рахунок 1\4 частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві сумісної власності та є предметом застави за виконання зобов'язання і визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначену частину квартири».
За результатами розгляду даної справи 12.11.2008 року було прийнято рішення про задоволення позову, а 20.01.2009 року Апеляційним судом м. Києва було прийнято нове рішення про задоволення позову частково та стягнуто з відповідача 52 133 гривні, а в задоволенні інших вимог відмовлено.
01 серпня 2005 року він позичив в ОСОБА_3 50 000 гривень для погашення кредиту за кредитним договором № 238 від 18.12.2002 року та у відповідності до умов договору відступленя права вимоги від 01.08.2005 року.
Відповідно до п.п. 1.4., 1.5 договору позики від 01.08.2005 року позивач зобов'язувався сплатити позикодавцю 14% річних за користування коштами та повернути суму позики з урахуванням нарахованих відсотків в строк до 01.08.2009 року.
13.11.2009 року він повністю виконав свої зобов'язання по вищевказаному договору позики та виплатив ОСОБА_3 50 000 гривень боргу та 28 000 гривень відсотків за користування коштами, про що свідчить розписка позичальника ОСОБА_3 та на даний час має підтвердження понесених збитків в розмірі 28 000 гривень у зв'язку з несплатою відповідачем боргу в сумі 52 133 гривні і дані збитки не були б ним понесені якби відповідач вчасно повернув йому кошти по кредитному договору № 238 від 18.12.2002 року, так як в такому випадку йому б не довелося сплачувати ОСОБА_3 таку велику суму що була нарахована як відсотки за користування коштами по договору позики від 01.08.2005 року. На підставі ст.ст. 525, 526, п. 4 ст. 611, ч.1 ст. 623 ЦК України просив позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на його необґрунтованість.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка ОСОБА_3, дослідивши надані суду письмові докази, суд вважає необхідним в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Судом достовірно встановлено, що 01 серпня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та громадяником ОСОБА_3 було укладено письмовий двосторонній договір позики, згідно якого ОСОБА_3 позичив 50 000 гривень позивачу. Відповідно до п. 1.4 вказаного договору (а.с.7-копія) розмір відстоків за користування фінансовими коштами за цим договором встановлюється на рівні 14 % річних. Згідно п. 1.5 вказаного договору повернення відстоків за користування фінансовими коштами, які визначені п. 1.4 цього договору, ОСОБА_1 зобов'язався здійснити одночасно з повернення фінансової допомоги в строк до 01 серпня 2009 року.
Як пояснив в судовому засіданні позивач, лише 13.11.2009 року він повернув ОСОБА_3 50 000 гривень як повернення суми позики та 28 000 гривень виплатив як відсотки за користування позикою, що об'єктивно стверджується крім пояснень позивача, показами свідка ОСОБА_3 та оглянутою в судовому засіданні розпискою, копія якої додана до матеріалів справи (а.с.12).
Як достовірно встановлено судом, батько позивача - відповідач ОСОБА_2, не укладав ніякого договору позики з ОСОБА_3, не отримував від нього коштів, не узгоджував відсотків за їх користування з ОСОБА_3, а тому суд приходить до висновку, що ніяких зобов'язань по даному договору позики у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не виникло, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28 000 гривень як матеріальні збитки, понесені в результаті виконання зобов'язання перед ОСОБА_3, задоволенню не підлягають.
Крім того, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.01.2009 року (а.с.а.с 5,6) з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 52 133 гривні, які були сплачені позивачем ОСОБА_1 на користь Ощадного банку України.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 510 ЦК України, ст.ст. 208-215 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Суддя: