03 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/11445/19
категорія 111030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфіменко О.В.,
секретаря судового засідання Магдич В.М.,
за участю представника позивача Сірої А.В.,
представника відповідача Мазур О.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Житомирській області № 0113135013 від 11.10.2019, яким ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 94089,11 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Житомирській області №0113155013 від 11.10.2019, яким ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 56,40 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що за результатами проведеної 03.10.2019 контролюючим органом камеральної перевірки складено акт перевірки, на підставі якого винесені протиправні податкові повідомлення - рішення.
Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС в Житомирській області № 0113155013 від 11.10.2019 з огляду на те, що 06.03.2019 подав уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи для підприємців та осіб, які припинили підприємницьку діяльність, де відображено уточнення щодо сплати податку. Вказує, що штраф у розмірі 564,00 грн сплатив у встановлений строк, в день подання уточнюючої декларації, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, у зв'язку із чим відсутній факт несплати узгодженого грошового зобов'язання та підстави для нарахування відповідачем штрафу передбаченого ст. 126 Податкового кодексу України.
Стосовно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Житомирській області № 0113135013 від 11.10.2019 вказує, що 31.05.2018 відповідачем було складено податкове повідомлення - рішення №0012212305 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму - 54819,45 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням - 36546,30 грн та штрафна (фінансова санкція) - 18273,15 грн. Наголошує, що після отримання вказаного податкового повідомлення-рішення одразу сплатив таку суму податкових зобов'язань, що підтверджується платіжними дорученнями, а тому жодної затримки у сплаті вказаного платежу не виникло. Що стосується податкового повідомлення-рішення №0011561302 від 26.12.2016 на суму 392 575,55 грн., то його було оскаржено в десятиденний строк з моменту отримання в межах справи №806/70/17. Рішення в даній справі набрало законної сили 07.02.2019, а отже вказана сума отримала статус узгодженої лише 08.02.2019 року, а не 12.10.2017 року, як про це зазначає відповідач у своєму розрахунку. Тому позивач вважає, що суми, які ввійшли в спірне податкове повідомлення-рішення № 0113135013 від 11.10.2019 не підтверджуються належним чином, а тому спірне рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 12.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання, яке відкладалося з наступних підстав: з 10.12.2019 на 09.01.2020 - для ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи (а.с.63, зворот); з 09.01.2020 на 30.01.2020 - у зв'язку із перебуванням судді у відпустці у період з 02.01.2020 до 13.01.2020 (а.с.65).
Ухвалою суду прийнятою без виходу до нарадчої кімнати, внесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 30.01.2020 підготовче провадження у справі продовжено на 30 днів та відкладено на 25.02.2020 - у зв'язку із витребуванням від представника відповідача додаткових доказів у справі (а.с.84, зворот); з 25.02.2020 на 24.03.2020 - подане до суду клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи; з 24.03.2020 на 07.05.2020 - заявлені клопотання представників сторін, які беруть участь у справі про відкладення розгляду справи з метою запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19; з 07.05.2020 на 26.05.2020 - подані клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі та клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із запровадженням в Україні карантинних заходів (а.с.126, 147).
Відповідно до ухвали суду, прийнятої без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 26.05.2020 підготовче провадження у справі закрите та призначено справу до розгляду по суті на 03.06.2020.
У судовому засідання представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї. Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що на момент винесення оскаржуваних податкових - повідомлень рішень податкові зобов'язання були узгодженими, а тому винесені рішення є такими, що прийняті у спосіб передбачений Законом.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-45-в від 20.05.2020 суддя Єфіменко О.В., у період з 09.06.2020 до 03.07.2020 перебувала у щорічній відпустці, а тому виготовлення повного тексту рішення судом відкладалося.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін, які беруть участь у справі, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив таке.
03.10.2019 старшим державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків та зборі з фізичних осіб Бердичівського управління ГУ ДПС у Житомирській області на підставі даних поданої податкової декларації про майновий стан і доходи № 9310277363 від 11.02.2019, податкових повідомлень - рішень №0011561302 від 26.12.2016, №0012211305 від 31.05.2018 та картки особового рахунку і облікових даних платника проведено камеральну перевірку.
За результатами перевірки було складено акт №1502/0630-50-33/2077814439 від 03.10.2019 (а.с.14), зі змісту якого слідує, що такою перевіркою встановлено, порушення п.57.1 та п. 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, зокрема податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб до бюджету сплачено із порушенням терміну сплати. Затримка в розрахунках з бюджетом допущена в період в межах та більше 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, згідно з чим, виникла штрафна санкція по податку на доходи фізичних осіб.
На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Житомирській області було прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0113135013 від 11.10.2019, яким ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 94089,11 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с.15);
- податкове повідомлення-рішення №0113155013 від 11.10.2019 року, яким ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 56,40 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с.16).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п.31.1 ст.31 ПК України).
У свою чергу, відповідно до п.36.3 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Підпунктом 38.1 ст.38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 ст.57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (а.с.п.57.3 ст. 57 ПК України).
Як свідчать матеріали справи, проведеною камеральною перевіркою встановлено порушення п.п.54.1 ст.54, п.57.1 ст.57, п.179.7 ст.179, п.п1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, зокрема сплата податкового зобов'язання із порушенням терміну сплати (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування).
Щодо податкового повідомлення - рішення № 0113135013 від 11.10.2019 на суму 94089,00 грн суд вважає за необхідне вказати наступне.
В матеріалах справи є розрахунок штрафної санкції за порушення строку сплати податкових зобов'язань позивачем, який застосовано до нього (а.с.78) з якого видно за який період відповідач зробив нарахування і в якому розмірі.
Суд зазначає, що до вказаного спірного податкового повідомлення-рішення від 11.10.2019 включено грошові зобов'язання, які виникли на підставі податкового-повідомлення рішення №0012211305 від 31.05.2018, яке винесене за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 54819,45 грн ( за податковим зобов'язанням - 36546,30 грн та штрафна (фінансова санкція) - 18273,15 грн).
Судом встановлено, що після отримання вказаного податкового-повідомлення рішення від 31.05.2018 позивачем сплачено належну суму податкових зобов'язань у розмірі 57048,48 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням - 36546,30 грн, штрафна (фінансова санкція) - 18273,15 грн та пеня 2230,03 грн, яка розрахована останнім самостійно. Вказана проплата підтверджується платіжним доручення №469 (а.с.23) та відображається у інтегрованій картці платника податків за 2018 рік (а.с.101).
Також, до вказаного спірного податкового повідомлення-рішення від 11.10.2019 увійшли грошові зобов'язання, які виникли на підставі податкового-повідомлення рішення №0011561302 від 14.12.2016. Вказане податкове-повідомлення рішення було оскаржене позивачем в десятиденний строк з моменту отримання в межах адміністративної справи №806/70/17. Рішення в даній справі набрало законної сили 07.02.2019.
Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Враховуючи зазначені положення ПК України податкові зобов'язання набули статусу узгоджених лише з 08.02.2019, оскільки оскаржувалися в судовому порядку.
На підтвердження узгодженості податкових зобов'язань, у доданих до матеріалів справи додаткових поясненнях представник відповідача відмічає, що Бердичівською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб і питань дотримання вимог Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного соціального внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 01.01.2014 по 03.12.2015, за результатами якої складено акт, який слугував винесенню податкового повідомлення - рішення №0011561302 від 14.12.2016, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, що підлягає сплаті до бюджету 592448,11 грн, в тому числі сума грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями - 394965,41 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 197482,70 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку та отримано ним 26.12.2016, тобто саме з 26.12.2016 - моменту отримання повідомлення-рішення відраховується відлік часу на його погашення та податкове зобов'язання вважається узгодженим.
Поряд із цим, зазначено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено - скасовано податкове повідомлення-рішення №0011561302 від 14.12.2016, яке в подальшому постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вказана постанова набрала законної сили з моменту проголошення та була надіслана судом 28.09.2017, а отримано позивачем 12.10.2017, а тому, на думку відповідача, саме з вказаної дати розпочався відлік часу для сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Проте, як відмітив представник відповідача, самостійне погашення платником податків даного зобов'язання відбулося 08.02.2018 та 01.03.2018 (частинами). Відповідно на суму погашеного боргу, під час проведення 03.10.2019 камеральної перевірки встановлено порушення граничних строків сплати і застосовано штрафну санкцію передбачену п. 126.1 ст.126 ПК України у розмірі 20% із затримкою в розрахунках із бюджетом в 119 та 140 календарних днів (відповідно).
Враховуючи встановлені обставини, суд не погоджується із твердженням представника відповідача, викладеним у додаткових поясненнях (а.с.95), що саме з 12.10.2017 (дата отримання позивачем постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017) розпочався відлік часу для сплати узгодженого податкового зобов'язання та вважає за необхідне вказати, що вказані податкові зобов'язання набули статусу узгоджених - 08.02.2019 (з наступного дня після набрання законної сили рішення у справі 806/70/17), а тому у відповідача були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату у період з 12.10.2017 до 08.02.2019.
Крім того, суд вважає за необхідне відмітити, що відповідно до відомостей відображених в інтегрованій картці (а.с.99) станом на 30.04.2018 у позивача існує заборгованість у розмірі 787797,05 грн, в свою чергу 17.05.2018 контролюючим органом на підставі судового рішення виключено із обліку штрафну санкцію у розмірі 197482,70 грн, при цьому заборгованість позивача станом на 17.05.2018, відповідно до відомостей інтегрованої картки не змінилася.
Дослідивши інтегровану картку, надану відповідачем, одночасно співставивши розрахунок штрафної санкції за порушення строку сплати податкових зобов'язань позивачем (а.с.78) з врахуванням обставин справи встановлених в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно нарахував штрафні санкції до позивача на несвоєчасну сплату грошових зобов'язань, які виникли на підставі податкового-повідомлення рішення №0011561302 від 14.12.2016.
Тому, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0113135013 від 11.10.2019, винесене неправомірно і воно підлягає скасуванню.
Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0113155013 від 11.10.2019 суд зазначає наступне.
Зі змісту розрахунку штрафної санкції застосованої до позивача, який міститься в матеріалах справи (а.с.78) слідує, що 06.03.2019 позивачем було подано уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи для підприємців та осіб, які припинили підприємницьку діяльність, де відображено уточнення щодо сплати податку (а.с.17-19), яка прийнята контролюючим органом, про що свідчить квитанція №2 (а.с.20).
У той самий день - 06.03.2019 позивачем було сплачено на відповідний розрахунковий рахунок ПДФО з підприємницької діяльності за 2018 рік, в розмірі 564 грн та 56 грн військового збору з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування за 2018 рік, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 127 від 06.03.2019 (а.с.21).
Однак, на думку відповідача, податкове зобов'язання у розмірі 564 грн не було сплачено у встановленні строки.
Суд не погоджується із такими твердженнями, та звертає увагу, що сплата позивачем податкового зобов'язання у розмірі 564 грн відбулася у той самий день, що і подана уточнююча податкова декларація. Погашення недоїмки також відображене в інтегрованій картці платника податків (а.с.52 на звороті).
З огляду на викладене податкове зобов'язання у розмірі 564 грн, сплачено позивачем у встановлений строк, тобто відсутній факт несплати узгодженого грошового зобов'язання та відсутні підстави для нарахування штрафу за ст. 126 ПК України та складення податкового повідомлення - рішення №0113155013 від 11.10.2019.
Відтак, для застосування до платника податків відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України, необхідна наявність двох фактів: сплата узгодженої суми грошового зобов'язання та відповідна кількість календарних днів затримки такої сплати.
За визначенням, наведеним в абзаці 1 пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Положеннями пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
При цьому, абзацом 1 пункту 50.1 статті 50 ПК України встановлено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, вбачається, що у разі, якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з рахуванням вимог статті 50 ПК України, у податкового органу відсутні підстави для застосування до такого платника податків санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.
З огляду на встановлені судом обставини справи, суд відмічає, що на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень податкові зобов'язання були неузгодженими, в отже винесені рішення є такими, що підлягають скасуванню.
Інших доказів порушення позивачем строків сплати самостійно визначених та визначених контролюючим органом податкових зобов'язань, відповідачем не надано.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, зокрема у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на висновки суду про задоволення позову, мають місце правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, а саме судового збору за подання адміністративного позову, сплаченого позивачем у розмірі 1710,30 грн та 7000 грн витрат на правничу допомогу, в тому числі 3000 грн - за участь у підготовчому та судовому засіданнях представника позивача (10.12.2019 - з 11:41 до 11:47; 30.01.2020 - з 11:34 до 12:23, 25.02.2020 - з 10:05 до 10:08; 26.05.2020 з 12:39 до 13:24; 03.06.2020 з 14:25 до 16:08) та 4000 грн за підготовку позовної заяви та усіх заяв по суті поданих до суду під час розгляду вказаної справи.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43142501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №№0113135013, 0113155013, винесені Головним управлінням ДПС у Житомирській області 11 жовтня 2019 року про застосування до ОСОБА_1 штрафу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням ДПС у Житомирській області сплачений судовий збір в сумі 1710 (одна тисяча сімсот десять) грн 30 коп та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено: 06.07.2020.
Суддя О.В. Єфіменко