про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
06 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/7875/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язання провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату вказаної щомісячної грошової допомоги в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що постійно проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Відповідно до підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" було виключено статті 31, 37, 39 та 45 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І вказаного Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а тому відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак відповідач протиправно не здійснює виплату встановленої статтею 37 зазначеного Закону щомісячної грошової допомоги, починаючи із 17 липня 2018 року. Вважає, що така бездіяльність є порушенням її майнових прав та обмеженням права на соціальний захист, тому просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, її розгляд призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог необхідно залишити без розгляду з таких мотивів і підстав.
Згідно із частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що Закон України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII) не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відтак застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернулася до суду з даним позовом 04 травня 2020 року, що підтверджується штемпелем відділення поштового зв'язку на конверті, у якому позовну заяву було надіслано до суду (а.с.8). При цьому позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства саме з 17 липня 2018 року заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду (за період з 17 липня 2018 року по 03 листопада 2019 року).
У позовній заяві позивач просила поновити строк звернення до суду з даним позовом щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги з 17 липня 2018 року, обґрунтовуючи тим, що про порушення своїх прав дізнався після отримання відповіді від Управління на своє звернення, до цього часу відповідач не повідомляв про можливість відновлення виплати. Також ОСОБА_1 вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати тридцятирічний строк позовної давності, встановлений статтею VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, до якої Україна приєдналася 12 липня 1996 року.
Клопотання про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу за період з 17 липня 2018 року по 03 листопада 2019 року не містить обґрунтування поважності причин, підтверджених доказами, які б свідчили про існування обставин, які не залежали від волі позивача, чи наявність перешкод для звернення до суду за захистом порушених прав з урахуванням встановленого КАС України строку, а тому не підлягає задоволенню.
Суд наголошує, що строк звернення до суду необхідно обчислювати з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач вимоги позову пов'язує із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018. Це рішення Конституційного Суду України було офіційно оприлюднено в загальнодоступних офіційних джерелах, що вказує на те, що про прийняття такого рішення повинна була дізнатися позивач, відтак з дати його прийняття розпочинається шестимісячний строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами. Крім того, позивач допомогу отримувала до 31 грудня 2014 року, з 17 липня 2018 року та по даний час зазначена допомога не виплачується, отже, необхідно дійти висновку, що позивач не могла не знати про порушення її прав, починаючи з 17 липня 2018 року.
Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року в частині визначення строків позовної давності до спірних правовідносин не застосовується, оскільки у межах справи заявлені вимоги не про стягнення ядерної шкоди з оператора ядерної установки, а про нарахування та виплату встановленої державою грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №227/2015/17.
Окремо суд зазначає, що у зразковій справі №240/4946/18 питання щодо строків звернення до суду не порушувалося, оскільки позивач у цій зразковій справі звернувся до суду у межах шестимісячного строку.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 17 липня 2018 року по 03 листопада 2019 року, поважність причин пропуску цього строку позивач не довела належними доказами, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду у цій частині позовних вимог відповідно до частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Додатково суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Так Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосованими (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Керуючись частинами першою, другою статті 122, частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 248 КАС України, суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 17 липня 2018 року по 03 листопада 2019 року залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення, з урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя Ж.В. Каленюк