м. Вінниця
06 липня 2020 р. Справа № 120/709/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, у якій 08.04.2020 р. прийнято рішення про часткове задоволення позову.
10.04.2020 р. надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , оскільки, на його думку, суд не ухвалив щодо даних позовних вимог рішення.
Ухвалою суду від 21.04.2020 р. відмовлено в задоволенні заяви.
Дана ухвала скасована ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 р. та направлено заяву для продовження розгляду.
Оцінюючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Отже, з аналізу процитованих норм видно, що однією з умов для прийняття додаткового рішення є не ухвалення рішення щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази.
Так, як ухвалою суду апеляційної інстанції вказано, що судом першої інстанції не ухвалено рішення в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати спірної компенсації, відтак, слід вирішити питання про ухвалення додаткового судового рішення.
Отже, визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 , суд виходить з наступного.
Пунктами 241 -242 розділу 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого указом ПУ від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, як видно звільнення здійснюється на підставі наказу та на день виключення зі списків особового складу військової частини військовослужбовець має бути повністю забезпечений грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Слід вказати, що відповідно до пункту 1 розділу XXXІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МО від 15.03.2018 № 200, зарахування на грошове забезпечення осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, проводиться на основі грошового атестата (додаток 2) та наказу командира військової частини (начальника установи).
Суд акцентує увагу, що "нарахування" - обчислення якихось величин з використанням математичних дій (операцій). "Виплата коштів" - це здійснення дій спрямованих на відшкодування коштів.
Отже, видача наказу про звільнення/нарахування відповідних компенсацій та нарахування і виплата коштів, не є тотожними визначеннями. При цьому, суд вказує на те, що нараховувати та виплачувати має військова частина у якої військовослужбовець перебував/перебуває на грошовому забезпеченні.
Як видно із грошового атестату ОСОБА_1 , такий зарахований на грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 , доказів протилежного суду не надано.
Отже, нарахувати та виплачувати компенсацію в тому числі і за додаткову відпустку мала військова частина НОМЕР_2 , а не військова частина НОМЕР_1 .
При цьому слід акцентувати увагу, що позивачем не оскаржується та не оскаржувалась бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не видачі відповідного наказу. Та й сам наказ військової частини НОМЕР_1 №91 від 15.05.2019 р., яким виключено позивача із списків особового окладу та в якому не вказано на необхідність нарахування та виплати останньому компенсації за додаткові відпустки, як учаснику бойових дій, також не оскаржувався. Не зазначення ж в наказі про звільнення позивача щодо нарахування компенсації за відпустку, не є підставою для визнання протиправною бездіяльності саме щодо нарахування та виплати спірної компенсації.
Відтак, позов в частині визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 в частині ненарахування та не виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 - 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 18.05.2019 р. не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 в частині ненарахування та не виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 - 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 18.05.2019 р. - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач 1: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Відповідач 2: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Повний текст рішення сформовано :06.07.2020 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна