ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2020Справа № 910/17450/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт"
про визнання зобов'язань за договором припиненими
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр"
про розірвання договору
Представники сторін:
від ТОВ "Київський республіканський Автоцентр": Питель М.С., Затхей В.М.
від ТОВ "Єврострой Стандарт": Тараненко К.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський АВТОЦЕНТР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврострой стандарт" про визнання зобов'язань за договором №16-О про надання автотранспортних послуг від 01.10.2018 припиненими у зв'язку з їх виконанням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, підготовче засідання у справі призначено на 30.01.2020.
28.01.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт" надійшли відзив на позов та зустрічна позовна заява про розірвання договору №16-О про надання автотранспортних послуг від 01.10.2018 у зв'язку з невиконанням ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" зобов'язань за договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" про розірвання договору, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, підготовче засідання у справі № 910/17450/19 відкладено на 11.02.2020
06.02.2020 через канцелярію суду від ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" надійшла відповідь на відзив на первісний позов та відзив на зустрічний позов.
11.02.2020 через канцелярію суду від ТОВ "Єврострой Стандарт" надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов та заперечення на відповідь на відзив на первісний позов.
Протокольною ухвалою від 11.02.2020 відкладено підготовче засідання на 12.03.2020.
Протокольною ухвалою від 12.03.2020 відкладено підготовче засідання на 26.03.2020.
З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211 та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання, які призначені на 26.03.2020, знято з розгляду.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.04.2020 призначив підготовче засідання у справі №910/17450/19 на 12.05.2020.
12.05.2020 через канцелярію суду від ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" надійшло нормативно-правове обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом про розірвання договору.
Протокольною ухвалою від 12.05.2020 відкладено підготовче засідання на 02.06.2020.
Протокольною ухвалою від 02.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2020.
16.06.2020 через канцелярію суду від ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 16.06.2020, розглянувши клопотання ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" про відкладення розгляду справи, суд постановив протокольну ухвалу про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.
Клопотання ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю бути присутніми у судовому засіданні представників позивача за первісним позовом, у зв'язку зі запровадженням на території України карантину.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2" (зі змінами) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
У свою чергу, згідно із постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", з 11.05.2020 в Україні почато перший етап послаблення карантинних обмежень, введених у зв'язку з епідемією коронавірусу, зокрема, дозволено діяльність адвокатів.
Суд зазначає, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів та не є беззаперечною підставою для відкладення розгляду справи. Окрім того, враховуючи послаблення карантинних заходів, суд вважає, що позивачем за первісним позовом не було належним чином доведено факту неможливості направлення уповноваженого представника у судове засідання 16.06.2020.
З урахуванням наведеного, з огляду на необґрунтованість клопотання ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" про відкладення розгляду справи суд відмовив у задоволенні.
У судовому засіданні 16.06.2020 суд розпочав розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою від 16.06.2020 суд відклав судове засідання по суті на 25.06.2020.
Представники ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" у судовому засіданні 25.06.2020 надали пояснення по суті позовних вимог за первісним позовом, просили суд їх задовольнити. Проти зустрічного позову заперечили.
Представник ТОВ "Єврострой Стандарт" проти первісних позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в їх задоволенні. Надав пояснення по суті зустрічного позову, просив суд зустрічні позовні вимоги задовольнити.
У судовому засіданні 25.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" (виконавець) укладено договір про надання автотранспортних послуг № 16-О (далі - договір), відповідно до предмету якого виконавець зобов'язується надати послуги вантажного транспорту з використання механізмів згідно переліку додатку № 1 до договору "Перелік транспортних засобів", а замовник зобов'язується сплатити за це встановлену плату (п. 1.1 договору).
Згідно із п.1.3. договору надання послуг підтверджується складанням товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг).
Відповідно до п. 1.4 договору передбачено, що замовник проводить оплату за надані послуги згідно виставленого рахунку-фактури. Акт наданих послуг та податкова накладна виставляються днем оплати або днем фактично наданих послуг.
Місце надання послуг - м. Херсон, Херсонська область (п. 1.2 договору).
За змістом пункту 1.5. договору сторонами узгоджено, що за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю суму, зазначену у виставленому рахунку-фактурі, протягом 10 робочих днів з дати виставлення даного рахунку-фактури шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця, зазначений у даному рахунку-фактурі.
Згідно із п. 2.3 договору виконавець зобов'язується доставити вантаж з пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (замовнику), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату відповідно до п. 1.3 договору.
Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з 01.10.2018 і дійсний до повного виконання зобов'язань між сторонами (п. 3.4 договору).
В обґрунтування заявленого первісного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" посилається на те, що у період з 01.10.2018 року по березень 2019 року (включно) позивачем (за первісним позовом) на виконання умов договору про надання автотранспортних послуг № 16-О від 01.10.2018 надані послуги перевезення вантажу - піску та ґрунту для будівництва шляхопроводу по проспекту Адмірала Сенявіна-вулиця Залеегерсег у місті Херсон, автотранспортом, зазначеним у додатку №1 до договору.
Надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" послуг з перевезення вантажу - піску та ґрунту для будівництва шляхопроводу по проспекту Адмірала Сенявіна-вулиця Залеегерсег у місті Херсон здійснені на загальну суму 1600000,00 грн, яка була перерахована Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт" (відповідачем за первісним позовом) на рахунок позивача платіжними дорученнями № 77 від 31.10.2018 на суму 600000,00 грн; № 67 від 25.10.2018 на суму 300000,00 грн; № 63 від 19.10.2018 на суму 300000,00 грн; № 60 від 12.10.2018 на суму 400 000,00 грн.
ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" зазначає, що після виконання робіт відповідно умов договору позивачем через представника було передано представнику ТОВ "Єврострой Стандарт" транспортні накладні та Акти прийому-передачі виконаних робіт для підписання, однак відповідачем вказані документи не підписані.
ТОВ "Єврострой Стандарт" направлено відповідачу лист № 01-04/19 від 02.04.2019, у якому останнім зазначено, що починаючи з жовтня 2018 року відповідачем на підставі договору надавалися автотранспортні послуги з перевезення будівельних матеріалів до м. Херсона. У процесі перевезення замовником неодноразово вказувалося на факт невідповідності об'ємів матеріалу, що був відвантажений постачальником в автомобілі виконавця об'ємам, які фактично завезені виконавцем на будівельний майданчик замовника. Також позивач посилався на те, що згідно з геодезичними зйомками попередньо встановлено недостачу матеріалу в розмірі 2500 тонн. У зв'язку з викладеним ТОВ "Єврострой Стандарт" просило у строк до 08.04.2019 надати підтверджувальні документи, які відповідають фактично виконаним об'ємам перевезень, спростувати або підтвердити факти недостачі матеріалу.
ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" вказує, що відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис-буд", складеного за результатами робіт проведених щодо перевірки фактичних об'ємів піску на будівельному майданчику - "Будівництво шляхопроводу по проспекту Адмірала Сенявіна-вулиця Залеегерсег у місті Херсон" - за результатами інженерно-геодезичних вишукувань було складено виконавчі схеми місць складування піску: Бурт 1 - 421.1 м3; Бурт 2 - 6502.4 м3 та влаштування піску проїздів - 11180 м2 та кільце 3639.1 м2.
Також ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" посилається на те, що між позивачем та ТОВ "Українські системи контролю" укладений договір про надання послуг моніторингу № 781/1 від 02.11.2015, на виконання умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські системи контролю" надало ТОВ "Єврострой Стандарт" звіти щодо GPS моніторингу руху автотранспорту позивача, який використовувався для виконання умов договору про надання автотранспортних послуг № 16-О від 16.10.2018. Відповідно до звітів автотранспорт який вказаний в додатку №1 до договору, в період з 01.10.2018 по березень 2019 року (включно) використовувався для виконання робіт з перевезення вантажу - піску для будівництва шляхопроводу по проспекту Адмірала Сенявіна-вулиця Залеегерсег у місті Херсон.
На підтвердження надання автотранспортних послуг ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" (позивач за первісним позовом) надав суду товарно-транспортні накладні, Акти прийому-передачі виконаних послуг №ОУАр-00045 від 12.10.2018, №ОУАр-00049 від 31.10.2018, звіти щодо GPS моніторингу руху автотранспорту, звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис-буд", акт про підтвердження об'ємів виконаних робіт, акт про простій вантажної техніки, акт про підтвердження подачі вантажних автомобілів.
Оскільки, як стверджує ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" ним виконано договірні зобов'язання та надано послуги з перевезення вантажу у повному обсязі, що відповідає здійсненій Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт" оплаті на загальну суму 1600000,00 грн, то позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про визнання зобов'язання за договором №16-0 про надання автотранспортних послуг від 01.10.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт" припиненими у зв'язку з їх належним виконанням.
ТОВ "Єврострой Стандарт" (відповідач за первісним позовом) позовні вимоги ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" заперечив, посилаючись наступне:
-ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" додано до матеріалів позовної заяви примірник договору з додатковою угодою, не підписаних з боку замовника; перелік транспортних засобів, вказаний у додатку №1 не відповідає переліку, який міститься у додатку №1 до договору, що підписаний між сторонами;
- оскільки ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" не виконало взятих на себе зобов'язань за договором (не надав послуги), ТОВ "Єврострой Стандарт" звернулось до суду із позовом про стягнення ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" коштів у сумі 1600000,00 грн, перерахованих як авансовий платіж за договором;
- надані ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" до позову товарно-транспортні накладні не містять підписів вантажовідправника; частина товарно-транспортних накладних сформована стосовно транспортних засобів, які не погоджувалися сторонами у договорі;
- звіт ТОВ "Базис-буд" є неналежним доказом, оскільки на підставі цього звіту не можна встановити обставини, які входять в предмет доказування за даним спором.
Заявляючи зустрічний позов, ТОВ "Єврострой Стандарт" посилається на те, що господарське зобов'язання, визначене договором про надання автотранспортних послуг №16-О від 01.10.2018, виконавцем - ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" не виконано, послуги вантажного перевезення не надано, підтверджувальних документів про надання зазначених послуг ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" не сформовано.
ТОВ "Єврострой Стандарт" зазначає, що договором №16-0 про надання автотранспортних послуг від 01.10.2018 не передбачено строків виконання зобов'язань з перевезення, у зв'язку із чим позивач за зустрічним позовом вказує, що звернувся до ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" із претензією №14-05/19 від 14.05.2019, у якій вимагав виконати зобов'язання за договором або повернути суму попередньої оплати.
Оскільки ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" не виконані зобов'язання за договором №16-О від 01.10.2018 про надання автотранспортних послуг, а позивач за зустрічним позовом втратив інтерес до зобов'язання, яке передбачене договором, ТОВ "Єврострой Стандарт" звернулося до суду із зустрічним позовом про розірвання договору №16-О про надання автотранспортних послуг від 01.10.2018 у зв'язку з невиконанням ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" зобов'язань за договором.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних вимог, виходячи з наступного.
По первісному позову:
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт" як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" як виконавцем укладено договір про надання автотранспортних послуг № 16-О від 01.10.2018, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги вантажного транспорту з використання механізмів згідно переліку додатку № 1 до договору "Перелік транспортних засобів", а замовник зобов'язується сплатити за це встановлену плату.
Заявляючи первісний позов ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" стверджує, що ним виконано договірні зобов'язання та надано послуги з перевезення вантажу у повному обсязі, що відповідає здійсненій Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт" оплаті на загальну суму 1600000,00 грн, у зв'язку із чим зобов'язання за договором №16-0 про надання автотранспортних послуг від 01.10.2018 року є припиненими внаслідок їх належного виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суб'єкти цивільних правовідносин вступають у зобов'язання для того, щоб досягти певної мети. У зв'язку з цим виконання зобов'язання, тобто досягнення мети сторін, є основним способом припинення зобов'язання.
Разом з тим, у відповідності до положень статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином.
Основні критерії належності виконання містяться у ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
При цьому, належне виконання також включає в себе виконання зобов'язання належними сторонами, в обумовлені строки, в погодженому або визначеному місці. Неналежно проведене виконання не припиняє зобов'язання.
Так, відповідно до ст.527 Цивільного кодексу Україн, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі (ч.1 ст.532 ЦК України).
Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом договору про надання автотранспортних послуг № 16-О від 01.10.2018 сторони погодили, що надання послуг підтверджується складанням товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (п.1.3.); місце надання послуг - м. Херсон, Херсонська область (п. 1.2); замовник проводить оплату за надані послуги згідно виставленого рахунку-фактури (п. 1.4); за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю суму, зазначену у виставленому рахунку-фактурі, протягом 10 робочих днів з дати виставлення даного рахунку-фактури шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця, зазначений у даному рахунку-фактурі (п.1.5.); виконавець зобов'язується доставити вантаж з пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (замовнику), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату відповідно до п. 1.3 договору (п.2.3.).
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності та відповідно до правил доказування позивач, стверджуючи про припинення зобов'язань за договором у зв'язку зі належним виконанням, повинен довести зазначені обставини.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до погоджених сторонами умов договору, первинними документами, які підтверджують надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" послуг за договором є товарно-транспортні накладні та акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" на підтвердження заявлених вимог надано у матеріали справи товарно-транспортні накладні, Акти прийому-передачі виконаних послуг №ОУАр-00045 від 12.10.2018, №ОУАр-00049 від 31.10.2018, звіти щодо GPS моніторингу руху автотранспорту, звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис-буд".
Судом встановлено, що товарно-транспортні накладні не містять підписів уповноважених осіб зі сторони замовника (вантажовідправника, вантажоодержувача), а також відтисків печатки замовника, які б засвідчували факт надання автопослуг з перевезення вантажів, у зв'язку із чим відповідні товарно-транспортні накладні не можуть вважатися належним доказом, що підтверджують виконання виконавцем взятих на себе зобов'язань за договором №16-0 про надання автотранспортних послуг від 01.10.2018.
Надані позивачем Акти прийому-передачі виконаних послуг №ОУАр-00045 від 12.10.2018, №ОУАр-00049 від 31.10.2018 не підписані зі сторони замовника, а доказів направлення вказаних актів на адресу замовника матеріали справи не містять.
Водночас щодо посилання ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" на приписи ст. 837, 853 Цивільного кодексу України, то суд вважає помилковим посилання позивача на вказані норми цивільного законодавства, оскільки останні регулюють правові відносини, що виникають за договором підряду, у той час як між сторонами виникли відносини з надання послуг вантажного транспорту.
Щодо наданих ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" актів про підтвердження об'ємів виконаних робіт, про простій вантажної техніки, про підтвердження подачі вантажних автомобілів, звітів щодо GPS моніторингу руху автотранспорту, звіту Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис-буд", то суд не приймає вказані документи як належні та допустимі докази, оскільки зазначені акти та звіти не належать до переліку документів, визначених договором та умовами договору не визначено обов'язку сторін складати будь-які інші первинні документи, окрім товарно-транспортних накладних та актів прийому-передачі виконаних послуг, на підтвердження факту надання виконавцем автопослуг з перевезення вантажів.
Окрім того, звіт щодо GPS моніторингу руху автотранспорту містить відомості про транспортні засоби, що вказані у переліку транспортних засобів (додатку 1 до договору), який не оцінюється судом, оскільки згідно із наданого ТОВ "Єврострой стандарт" для огляду оригіналу договору, підписаного з обох сторін позивачем та відповідачем додаток 1 містить відмінний перелік транспортних засіб, аніж наданий ТОВ "Київський республіканський Автоцентр".
Дослідивши надані позивачем у матеріали справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем всупереч наведеним приписам процесуального закону не надано належних та достатніх доказів на підтвердження своїх доводів щодо виконання зобов'язання за договором, у тому числі на сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт" суму у розмірі 1600000,00 грн.
Також як встановлено судом рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/8089/19 залишеним в силі постановою Верховного Суду від 03.03.2020, задоволено позов ТОВ "Єврострой стандарт" до ТОВ "Київський республіканський автоцентр" про стягнення 1600000,00 грн попередньої оплати договором про надання автотранспортних послуг № 16-О від 01.10.2018.
Верховним Судом у справі №910/8089/19 було зазначено, що "із з'ясованих попередніми судовими інстанціями обставин даної справи вбачається, зокрема, що: по-перше, укладеним сторонами договором не передбачалося здійснення позивачем перерахування (сплати) коштів відповідачу у згаданій сумі як попередньої оплати (авансового платежу) за договором; по-друге, з наявних платіжних документів, а саме платіжних доручень позивача на перерахування відповідачу тієї ж суми, жодним чином не випливає, що таке перерахування здійснювалося на підставі укладеного сторонами договору; зокрема, відповідні платіжні доручення не містили посилання на договір як на таку підставу, а натомість у них як відповідна підстава зазначалися рахунки-фактури, які, проте, в матеріалах справи відсутні і жодною із сторін суду не подані; по-третє, судам не було подано передбачених договором документів, які, за його умовами, мали б підтвердити виконання зобов'язань саме за цим договором, - товарно-транспорті накладні і акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), а натомість подано інші документи (щодо об'ємів виконаних робіт, простою вантажної техніки, подачі вантажних автомобілів), які не належать до кола документів, визначених договором". Верховний Суд встановив, що "у судів попередніх інстанцій відсутні були передумови для висновку про те, що перерахування коштів у сумі 1 600 000 грн відбулося на підставі (на виконання) договору і в межах виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором; будь-яких інших підстав набуття відповідачем за рахунок позивача коштів у зазначеній сумі судами не встановлено, сторонами не зазначено і з матеріалів справи не вбачається". Верховний Суд, з огляду на приписи статті 1212 ЦК України, дійшов висновку, що про набуття ТОВ "Київський республіканський автоцентр" коштів у сумі 1 600 000 грн без достатньої правової підстави і, відповідно, про наявність у нього обов'язку повернути ТОВ "Єврострой стандарт" це майно.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
Отже, встановлені судом факти щодо перерахування ТОВ "Єврострой стандарт" коштів у сумі 1 600 000 грн на користь ТОВ "Київський республіканський автоцентр" без достатньої правової підстави не підлягають доказуванню в межах даної справи.
Враховуючи обставини, встановлені у справі №910/8089/19, суд відхиляє посилання позивача на те, що ТОВ "Єврострой стандарт" здійснено оплату у сумі 1 600 000 грн саме на виконання договору про надання автотранспортних послуг № 16-О від 01.10.2018.
З урахуванням вище наведеного, оскільки ТОВ "Київський республіканський автоцентр", у відповідності до приписів ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу, належними та достатніми доказами не доведено суду належного виконання сторонами зобов'язань за договором про надання автотранспортних послуг №16-О від 01.10.2018, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову ТОВ "Київський республіканський автоцентр".
По зустрічному позову:
В обґрунтування зустрічного позову про розірвання договору про надання автотранспортних послуг №16-О від 01.10.2018 ТОВ "Єврострой Стандарт" посилається на те, що господарське зобов'язання, визначене договором про надання автотранспортних послуг №16-О від 01.10.2018, виконавцем - ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" не виконано, послуги вантажного перевезення не надано, підтверджувальних документів про надання зазначених послуг ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" не сформовано.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору
Відповідно до ч. ч. 1-4 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно із ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до положень частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, котрі є загальними для розірвання договору, передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
За приписами цієї норми істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою.
Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Верховний Суд України у своїй правовій позиції щодо застосування положень статті 651 ЦК України зазначив, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року №6-75цс13).
Як встановлено судом умовами договору сторони погодили, що відповідач зобов'язується надати послуги вантажного транспорту з використання механізмів згідно з переліком "Додаток № 1 до Договору", а позивач зобов'язується сплатити за це встановлену плату (п.1.1);
виконавець зобов'язується доставити вантаж з пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (замовнику), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу відповідно до пункту 1.3 договору (п.2.3);
договір набирає чинності з 01.10.2018 і дійсний до повного виконання зобов'язань між сторонами (п.3.4).
У договорі сторонами не було визначено строків виконання відповідачем зобов'язань з надання послуг вантажного транспорту. Натомість, сторони погодили, що договір є дійсним до повного виконання зобов'язань сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).
Згідно із ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи не містять та ТОВ "Єврострой Стандарт" не надано доказів звернення до відповідача із заявками на здійснення перевезень вантажу згідно з договором.
Докази звернення позивача із заявою про необхідність виконання відповідачем договірних зобов'язань згідно з положеннями статті 530 ЦК України ТОВ "Єврострой Стандарт" також не надано.
Надана позивачем за зустрічним позовом претензія №14-05/19 від 14.05.2019 містить вимогу про надання належним чином оформлених та підписаних документів, передбачених у п.1.3. договору. Жодних вимог про виконання зобов'язання у встановлені замовником строки зазначена претензія не містить.
Оскільки умовами договору та наданою претензією не було передбачено строку та порядку виконання зобов'язання, а позивачем не підтверджено звернення до відповідача із вимогами про виконання такого зобов'язання та встановлення певних строків, суд вважає, що наявними у матеріалах справи доказами з урахуванням умов спірного договору не підтверджуються обставини щодо порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань в частині надання автопослуг.
Беручи до уваги встановлені обставини, надавши оцінку умовам договору про надання автотранспортних послуг №16-О від 01.10.2018 та урахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав про розірвання договору із заявлених ним мотивів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору.
Суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом, що у пункті 3.3. договору сторонами визначено порядок розірвання договору та погоджено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у разі попереднього повідомлення іншої сторони протягом п'яти календарних днів.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи наведене, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт" про розірвання договору №16-О про надання автотранспортних послуг від 01.10.2018 у зв'язку з невиконанням ТОВ "Київський республіканський Автоцентр" зобов'язань за договором.
Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський Автоцентр" та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврострой Стандарт".
Судовий збір за первісним позовом та за зустрічним позовом, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивачів.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 06.07.2020.
Суддя С. О. Турчин