номер провадження справи 27/28/20
30.06.2020 Справа № 908/336/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПК Індустрія" (61052 м. Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6, літера "Д-1", ідентифікаційний код юридичної особи 38773958)
до відповідача: Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" (69095 м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 03328379)
про стягнення 69 111 грн. 96 коп.
представник позивача: не з'явився
представника відповідача: не з'явився
14.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПК Індустрія" про стягнення з Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" 58 246 грн. 33 коп. основного боргу за договором поставки № 107 від 22.02.2019, 7 253 грн. 68 коп. пені, 1 797 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 1 814 грн. 34 коп. 3 % річних.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.02.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/336/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
У позовній заяві позивач просив суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні х повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 19.02.2020 позовну заяву суддею Дроздовою С.С. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 908/336/20, присвоєно номер провадження 27/28/20.
Справа № 908/336/20 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 17.03.2020.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
10.03.2020 на адресу Господарського суду надійшло клопотання б/н від 05.03.2020 (вх. № 5006/08-08/2 від 10.03.2020) позивача, щодо часткової відмови від позову та збільшення позовних вимог. В обґрунтування заяви щодо часткової відмови посилається на те, що 25 лютого 2020 року, після пред'явлення позову та відкриття провадження у справі, відповідачем була повністю сплачена сума основного боргу за договором поставки № 107 від 22.02.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням № 3715 від 25.02.2020 року на суму 50 747 грн. 58 коп. та платіжним дорученням № 3716 від 25.02.2020 року на суму 7 498 грн. 75 коп.
Письмово зазначив, що відповідно до ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу. Також згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Враховуючи вищевикладене, позивач користується своїм правом, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, та відмовляється від позову в частині вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором поставки № 107 від 22.02.2019 року у розмірі 58 246 грн. 33 коп.
Крім того, зазначив, що відповідно до положень ч. 3 ст. 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Позивач поніс по справі витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп., а також заявлені витрати, які позивач очікує понести.
Таким чином, позивач вважає, що судові витрати у загальному розмірі 9 102 грн. 00 коп., а також заявлені судові витрати, мають бути на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України стягнуті з відповідача на користь позивача.
Збільшення позовних вимог, позивач обґрунтовує ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом були виконані лише 25.02.2020 року, після пред'явлення позову та відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити інфляційні нарахування та три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, тобто до дня сплати суми основної заборгованості.
Крім того, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскільки індекс інфляції за лютий 2020 року ще не встановлений, можливості здійснити інфляційні нарахування за цей місяць немає.
Користуючись своїм правом, передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач збільшує позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за весь час прострочення.
Договором не встановлений інший розмір відсотків за користування грошовими коштами, отже застосовуються три відсотки річних, встановлені ч. 2 ст. 625 ЦК України. Загальна сума 3% річних за видатковою накладною № 603012 від 06.03.2019 року станом на 24.02.2020 року становить: 1 742 грн. 52 коп.
Загальна сума 3% річних за видатковою накладною № 1203002 від 12.03.2019 року станом на 24.02.2020 року становить: 189 грн. 11 коп.
Отже, загальна сума 3% річних за договором становить 1 931,63 грн.
Таким чином, на думку позивача, загальна сума, що підлягає сплаті відповідачем у станом на 05.03.2020 року становить 7 253 грн. 68 коп. пені; 1 797 грн. 61 коп. - інфляційні нарахування; 1 931 грн. 63 коп. три відсотки річних від простроченої суми.
Позивач просив суд прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення суми основної заборгованості за договором поставки № 107 від 22.02.2019 року у розмірі 58 246 грн. 96 коп. у зв'язку із задоволенням цих вимог відповідачем добровільно після пред'явлення позову та стягнути на користь позивача пеню за договором поставки у розмірі 7 253 грн. 68 коп., інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки у розмірі 1 797 грн. 61 коп., три відсотки річних від простроченої суми боргу за договором поставки в розмірі 1 931 грн. 63 коп. а також усі судові витрати покласти на відповідача.
12.03.2020 через систему "Електронний суд" позивачем сформовано клопотання (вх. № 5346/08-08/20 від 12.03.2020 ) про відкладення розгляду справи, через відсутність прямого транспортного сполучення між містами Харків та Запоріжжя.
Представник відповідача 16.03.2020 надіслав на адресу суду відзив № 3/1-691 від 13.03.2020 (вх. № 5472/08-08/20 від 16.03.2020) на позовну заяву, позовні вимоги визнав частково, на підставах викладених у відзиві. Повідомив суд , що сума основного боргу відповідачем оплачена в повному обсязі. Враховуючи оплату основної суми боргу, фінансовий стан підприємства відповідача, його соціальну функцію по життєзабезпеченню міста просить зменшити розмір пені до 100 грн. 00 коп. Крім того, відповідач вважає, що витрати на правову допомогу оцінені позивачем в 7 000 грн. 00 коп. є значно завищеними та такими, що не відповідають складності справи. На підставі викладеного, відповідачем визнаються заявлені позивачем вимоги частково, а саме в частині стягнення пені в розмірі 100 грн. 00 коп., втрати від інфляції в розмірі 543 грн. 33 коп., 3% річних в розмірі 1 871 грн. 63 коп. На думку відповідач витрати на правничу допомогу, з урахуванням фактичного обсягу наданих адвокатом послуг повинні складати 2 000 грн. 00 коп. Крім того, відповідач просить суд розглянути питання щодо повернення позивачу з Державного бюджету 50% судового збору сплаченого при подані позову.
Ухвалою суду від 17.03.2020, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладено на 16.04.2020.
08.04.2020 представником позивача через систему "Електронний суд" сформовано клопотання (вх. № 7247/08-08/20 від 09.04.2020 р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням карантину на території України.
14.04.2020 на поштову адресу Господарського суду надійшло клопотання (вх. № 7546/08-08/20 від 14.04.2020), з тексту якого вбачається, що це фактично є відповідь на відзив відповідача. Просить суд задовольнити позовну заяву з урахуванням часткової відмови від позову та збільшення розміру позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 16.04.2020 відповідно до Постанови Верховної ради України № 54-ІХ від 30.03.2020 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19), якою внесено зміни до деяких законодавчих актів України, в тому числі п.п 3 п. 11 постановлено у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436 розділ X "Прикінцеві положення", а також Конвенції про захист прав людини і основних свобод строк розгляду справи № 908/336/20 продовжено відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Судове засідання відкладено до скасування карантину.
Ухвалою суду від 27.05.2020 призначено судове засідання на 10.06.2020.
10.06.2020 представником позивача надано клопотання (вх. № 11077/08-08/20 від 10.06.2020) про доручення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу та включити понесені позивачем витрати в розмірі 1 223 грн. 56 коп. до складу судових витрат, що підлягають розподілу між позивачем та відповідачем.
Крім того, представником позивача 10.06.2020 надано до канцелярії суду клопотання (вх. № 11083/08-08/20 від 10.03.2020) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Червонозаводському районному суду м. Харькова.
Ухвалою суду від 10.06.2020 відкладено розгляд справи. Засідання суду призначено на 30.06.2020. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПК Індустрія", м. Харків про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення.
26.06.2020 від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого останній просив суд задовольнити позов з урахуванням часткової відмови та збільшення позовних вимог, зазначив, що вимога про стягнення пені повинна бути задоволена в повному обсязі та що стосується витрат на професійну правничу допомогу, позивачем зазначено, що необхідність понесення витрат на правничу допомогу виникла у позивача саме через порушення відповідачем умов Договору для захисту свої прав.
Судом прийнято відмову від позову в частині стягнення основного боргу та прийнято заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних. Судом розглядаються збільшенні позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 30.06.2020 не з'явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи № 908/336/20.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору, за відсутністю позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
22.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПК Індустрія" (Постачальник) та Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" (Покупець) укладено Договір поставки № 107 (Договір).
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити Покупцю підшипники - код ДК 021:2015 (CPV) 4444 (44440000-6-Вальниці) (товар), а Покупець - прийняти і оплатити товар, який постачається згідно умов Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування товару, його асортимент, загальна кількість, загальна вартість зазначені в Специфікації до Договору, яка є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 1.3 Договору, обсяги закупівлі можуть бути зменшені зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків або виробничої потреби Покупця.
Загальна сума даного Договору становить 481 145,90 грн., у т.ч. ПДВ - 80190,98 грн. Ціна ж за одиницю товару відповідно до п. 3.3 Договору визначена у Специфікації.
Згідно з п. 4.1 Договору, поставка товару відбувається на підставі заявок Покупця, направлених на адресу Постачальника за допомогою факсимільного зв'язку та/або електронної пошти, та/або поштового зв'язку, та/або усної заявки Покупця за допомогою телефонного зв'язку. Товар повинен бути поставлений Покупцю протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання заявки Покупця, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково (п. 4.3 Договору).
Відповідно до п. 4.6 Договору датою постачання товару є дата приймання Покупцем партії товару, що підтверджується підписом уповноваженого представника Покупця на всіх примірниках видаткової накладної. Перехід права власності на товар, а також ризик його випадкового знищення або псування відбувається в момент прийняття представником Покупця партії товару та підписання видаткової накладної. Місце постачання: 69095, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 2 (п. 4.7 Договору).
Сторонами також була підписана Специфікація до Договору від 22 лютого 2019 (додаток № 1 до Договору), в якій сторони узгодили найменування, асортимент, загальну кількість і вартість товару.
01.03.2019 позивач отримав заявку відповідача № 21/1-630 (копія заявки додається -Додаток 3) на поставку товару за Договором.
На виконання свого обов'язку із поставки товару, передбаченого п. 5.3.1 Договору, позивач виставив відповідачу рахунок № 103004 від 01.03.2019 року та рахунок № 1203002 від 12.03.2019, а також здійснив поставку товару, зазначеного відповідачем у заявці, двома партіями, що підтверджується видатковою накладною № 603012 від 06.03.2019, а також видатковою накладною № 1203002 від 12.03.2019.
На отримання товарно-матеріальних цінностей, що поставлялися за Договором, Специфікацією та Заявкою, відповідачем була видана довіреність № 172 від 04.03.2019.
За видатковою накладною № 603012 від 06.03.2019 позивач здійснив поставку товару на загальну суму 100 747,58 грн. Товар був доставлений відповідачу ТОВ «Нова пошта», що підтверджується експрес-накладною № 10033276788 від 06.03.2019.
За видатковою накладною № 1203002 від 12.03.2019 позивач здійснив поставку товару на загальну суму 7 498,75 грн. Товар був доставлений відповідачу ТОВ «Нова пошта», що підтверджується експрес-накладною № 59000406547721 від 12.03.2019.
Підписанням зазначених видаткових накладних Покупець підтвердив факт отримання товару по кількості, якості та всіх супроводжуючих документів на товар, у тому числі рахунку і податкової накладної.
Таким чином, позивач виконав свої обов'язки із поставки товару за Договором у повному обсязі та поставив товар на загальну суму 108 246,33 грн.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 3.6. Договору, позивач здійснив реєстрацію податкових накладних по кожній партії поставленого товару, що підтверджується податковими накладними та квитанціями про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 5.1 Договору передбачений обов'язок Покупця своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар.
Пунктом 3.4 Договору встановлено, що оплата проводиться після пред'явлення Постачальником рахунку на оплату та накладної на товар протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту передачі товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар.
В порушення своїх зобов'язань за Договором, відповідачем була здійснена часткова оплата Товару наступним чином:
18.06.2019 - оплата у сумі 20 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7300 від 18.06.2019;
27.06.2019 - оплата у сумі 5 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7410 від 27.06.2019;
21.08.2019- оплата у сумі 25 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8502 від 21.08.2019;
Суми надходжень від відповідача позивачу також підтверджуються витягом з банківської виписки ПАТ «МЕГАБАНК» вих. № 10-1106 від 12.02.2020 року.
Таким чином, позивач зазначає, що станом на день звернення до суду відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого за Договором товару на загальну суму 50 000 грн., а сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за Договором склала 58246 грн. 33 коп., на яку нарахована пеня в розмірі 7253 грн. 68 коп., інфляційні втрати в розмірі 1797 грн. 61 коп., 3 % річних в розмірі 1931 грн. 63 коп.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав умови Договору та поставив товар на загальну суму 108 246 грн. 33 коп.
Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, оплата за Договором ним здійснена була частково в сумі 50000 грн., однак під час розгляду справи, відповідачем повністю сплачено за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням № 3715 від 25.02.2020 на суму 50747 грн. 58 коп. та платіжним дорученням № 3716 від 25.02.2020 на суму 7498 грн. 75 коп.
10.03.2020 на адресу Господарського суду надійшло клопотання позивача, відповідно до якого просить прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 58246 грн. 96 коп. та закрити провадження по справі в цій частині, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Право заявляти клопотання (заяви) є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.
Заява позивача в порядку ст. 231 ГПК України не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.
Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Згідно ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Враховуючи, що дії позивача не суперечать діючому законодавству України і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає відмову від позову та закриває провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 58246 грн. 96 коп.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати поставки товару позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 7253 грн. 68 коп. за загальний період з 19.04.2019 по 24.10.2019 (по кожній накладній окремо).
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що Покупець за затримку оплати товару більше строку, обумовленого в п. 3.6 Договору сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов Договору не суперечать нормам діючого законодавства України, розрахунок є вірним, тому задовольняється судом в розмірі 7253 грн. 68 коп. за загальний період з 19.04.2019 по 24.10.2019 (по кожній накладній окремо).
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Позивачем заявлені вимоги за період з 19.04.2019 по 24.04.2020 (по кожній накладній окремо) про стягнення 1931 грн. 63 коп. 3 % річних та 1797 грн. 61 коп. втрат від інфляції грошових коштів за період травень 2019 - січень 2020 (по кожній накладній окремо).
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунки 3% та втрат від інфляції виконані вірно.
За таких обставин, сума до стягнення 3 % річних за період з 19.04.2019 по 24.04.2020 (по кожній накладній окремо) складає 1931 грн. 63 коп. та 1797 грн. 61 коп. втрат від інфляції грошових коштів за період травень 2019 - січень 2020 (по кожній накладній окремо).
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми пені до 100 грн., що підлягає до стягнення, господарський суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач вказує на те, що заборгованість виникла не внаслідок недобросовісного виконання підприємством "Запоріжелектротранс" взятих на себе договірних зобов'язань, а у зв'язку з тим, що власний дохід підприємства «Запоріжелектротранс» не покриває і 50 % обов'язкових витрат підприємства, таких як заробітна плата та обов'язкові податки. Крім того, оплата праці відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» здійснюються в першочерговому порядку. На даний час діяльність відповідача є збитковою, а отже такою, яка не може в повному обсязі покривати витрати підприємства та належним чином виконувати перед контрагентами взяті на себе зобов'язання. Збитковість відповідача - підприємства «Запоріжелектротранс» також підтверджується звітом про фінансові результати підприємства «Запоріжелектротранс» (копія звіту додається). Також про фінансовий стан підприємства свідчать розрахунки компенсаційних виплат коштів із Державного бюджету на пільгове перевезення окремих категорій громадян автобусами та електротранспортом, у яких зафіксовано борг бюджету перед підприємством (копії розрахунків додаються). Відповідно до розпорядження Запорізького міського голови від 12.01.2016 № 9р, комунальні підприємства міста зобов'язані узгоджувати усі свої платежі з Департаментом фінансової та бюджетної політики міської ради. У зв'язку з даною процедурою не всі заплановані платежі підприємства відбуваються у встановлені терміни, а можуть бути тимчасово не погоджені Департаментом. Окрім того, підприємство "Запоріжелектротранс" виконує соціальну функцію по життєзабезпечення міста, стале функціонування підприємства має велике значення для жителів міста, особливо для соціально незахищених верств населення.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Суд зазначає, що зобов'язання з оплати товару за Договором покладалися саме на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.
Підписавши договір поставки, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку.
За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Сума заявлених позивачем до стягнення з відповідача неустойки (пені) не є надмірно великою, про що свідчать матеріали справи.
Неналежним виконанням взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач поставив позивача у невигідне становище, порушуючи умови Договору, своєчасне та повне виконання якого мало та має вагоме значення для позивача.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, збитковість підприємства, відсутність у боржника необхідних коштів. Незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість належним чином виконати свої зобов'язання за Договором. Крім того, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з порушенням.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання щодо зменшення суми пені.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом позовні вимоги задовольняється частково, а саме: в частині 7253 грн. 68 коп. пені, 1931 грн. 63 коп. 3 % річних, 1797 грн. 61 коп. інфляційних втрат, в частині стягнення основного боргу судом закрито провадження у справі.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи те, що позивач відмовився від позову в частині стягнення суми основного боргу та відмову прийнято судом, суд перерахував пропорційно судовий збір за основний борг та отримав суму 1710 грн. 23 коп., яка судом не повертається позивачу, з огляду на приписи п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Що стосується суми судового збору за стягнення пені, 3 % річних та втрат від інфляції, яка отримана судом після пропорційного розрахунку, в розмірі 391 грн. 77 коп., суд зазначає наступне.
Відповідач визнав позовні вимоги частково, а саме він згоден з розрахунком суми пені в розмірі 7227 грн. 35 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 543 грн. 33 коп. та 1871 грн. 63 коп. 3 % річних.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.
Згідно приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 195 грн. 89 коп., що складає 50 відсотків судового збору, у зв'язку з визнанням позову відповідачем, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 8223 грн. 56 коп.
Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Представник позивача просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8223 грн. 56 коп.
Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем було додано копію Договору № 1-02 про надання правничої (правової) допомоги від 03.02.2020, акт здавання-прийому надання правничої (правової) допомоги від 10.02.2020, оригінал платіжного доручення № 3635 від 10.02.2020, що підтверджує сплату за правничу допомогу Договором № 1-02 від 03.02.2020 на загальну суму 7000 грн. та копія 2 квитків на суму 723 грн. 56 коп., виписка з банківського рахунку, відповідно до якого включено суму 500 грн. за участь в судовому засіданні.
В акті здавання-прийому надання правничої (правової) допомоги від 10.02.2020 здійснено повний опис робіт, до якого ще не включено відшкодування вартості квитків та за участь в одному судовому засіданні.
Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та Інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі Тімайдуліна І інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи подані документи та беручі до уваги те, що заявлена сума до відшкодування витрат є співмірною проведеної ним роботи, суд задовольняє клопотання позивача про стягнення з відповідача 8223 грн. 56 коп. витрат за надання професійної правничої допомоги.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 195 грн. 89 коп., що складає 50 відсотків судового збору, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 130, 231, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПК Індустрія" до Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" задовольнити частково.
Прийняти відмову від позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 58246 грн. 33 коп.
Закрити провадження у справі № 908/336/20 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 58246 грн. 33 коп.
Стягнути з Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" (69095 м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 03328379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПК Індустрія" (61052 м. Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6, літера "Д-1", ідентифікаційний код юридичної особи 38773958) 7253 (сім тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 68 коп. пені, 1931 (одну тисячу дев'ятсот тридцять одну) грн. 63 коп. 3 % річних, 1797 (одну тисячу сімсот дев'яносто сім) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 89 грн. судового збору, 8223 (вісім тисяч двісті двадцять три) грн. 56 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили
Видати ухвалу на повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПК Індустрія" (61052 м. Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6, літера "Д-1", ідентифікаційний код юридичної особи 38773958) 50 % судового збору в розмірі 195 грн. 89 грн.
Рішення оформлено та підписано 06.07.2020.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова