номер провадження справи 35/60/20
06.07.2020 Справа № 908/1081/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оіл Преміум» (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Героїв України, б. 123)
до відповідача Приватного підприємства «Аршан К» (72316, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Мічуріна, б. 19)
про стягнення коштів
28.04.2020 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оіл Преміум» з позовом до відповідача Приватного підприємства «Аршан К», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 30 000,00 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 673,40 грн, а також просить зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення у справі здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу в розмірі 30 000,00 грн з 24.04.2020 до моменту виконання рішення у справі за формулою Сх3хД:К:100, де С- сума залишку непогашеної заборгованості за договором постачання №42Дт від 09.07.2019, Д - кількість днів прострочення, К- кількість днів у році, в якому наявна заборгованість.
28.04.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1081/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1081/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №42Дт від 09.07.2019 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 30 000,00 грн. За порушення строків виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 3% річних в сумі 673,40 грн. При цьому позивач просить зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення у справі здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу в розмірі 30 000,00 грн з 24.04.2020 до моменту виконання рішення у справі за формулою Сх3хД:К:100, де С- сума залишку непогашеної заборгованості за договором постачання №42Дт від 09.07.2019, Д - кількість днів прострочення, К- кількість днів у році, в якому наявна заборгованість.
Ухвалою суду від 05.04.2020 відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження їх заперечень проти позову або його визнання.
Ухвала суду від 05.04.2020 про відкриття провадження у справі №908/1081/20, направлена на адресу відповідача, отримана уповноваженою особою 12.052020, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлінення.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 31.04.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 06.07.2020.
Розглянувши матеріали справи, суд
09.07.2019 між ТОВ «Торговий дім Оіл Преміум» - постачальник та ПП «Аршан К» - покупець укладено договір постачання №42, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти відповідно до КВЕД-2010: клас 46.71, надалі товар, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 5.1. договору, оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.
В п. 5.4. договору визначено обов'язок покупця оплатити товар на умовах та в терміни, визначені цим договором. Оплата здійснюється в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника.
Позивачем виставлено для оплати рахунок №724 від 31.10.2019 на суму 68 880,00 грн.
Товар відповідачем отримано за видатковою накладною №692 від 31.10.2019.
Платіжними дорученнями №119 від 13.11.2019 на суму 8 880,00 грн, №148 від 19.12.2019 на суму 10 000,00 грн, №179 від 24.02.2020 на суму 20 000,00 грн відповідачем частково оплачено отриманий товар на загальну суму 38 880,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією №13 від 25.03.2020 щодо сплати заборгованості в розмірі 30 000,00 грн та 3% річних в сумі 599,60 грн. Претензія отримана відповідачем 31.03.2020, про що свідчить підпис уповноваженою особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Листом №7 від 25.03.2020 відповідач зобов'язався погасити заборгованість рівними частинами по 10 000,00 грн у строки 15.04.2020, 30.04.2020, 14.05.2020.
Станом на день направленні позову до суду 24.04.2020 заборгованість ані в повному розмірі, ані її частина відповідачем не сплачені.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати вартості поставленого товару стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 30 000,00 грн підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 673,40 грн за період з 01.11.2019 по 24.04.2020 включно. Також позивач просить зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення у справі здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу в розмірі 30 000,00 грн з 24.04.2020 до моменту виконання рішення у справі за формулою Сх3хД:К:100, де С- сума залишку непогашеної заборгованості за договором постачання №42Дт від 09.07.2019, Д - кількість днів прострочення, К- кількість днів у році, в якому наявна заборгованість.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та періоди нарахування, судом встановлено, що розрахунок виконано вірно, відтак вимога в частині стягнення 3% річних в сумі 673,40 грн задовольняється в повному обсязі.
За приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом здійснено розрахунок 3% річних за період з 01.11.2019 по 24.04.2020 включно, наступним днем нарахування трьох відсотків річних є 25.04.2020, відтак вимога про зобов'язання органу (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення у справі здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу в розмірі 30 000,00 грн підлягає частковому задоволенню в частині дати початку нарахування, а саме: з 25.04.2020.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Судові витрати на професійну правничу допомогу та на відправку позову відповідачу судом не стягуються, оскільки позивачем не надано доказів понесення таки витрат.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оіл Преміум» Приватного підприємства «Аршан К» про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Аршан К» (72316, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Мічуріна, б. 19, ідентифікаційний код юридичної особи 34976147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оіл Преміум» (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Героїв України, б. 123, ідентифікаційний код юридичної особи 41703482) суму основного боргу у розмірі 30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 коп), 3% річних у розмірі 673,40 грн (шістсот сімдесят три гривні 40 коп.), судовий збір у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).
Зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення у справі здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу в розмірі 30 000,00 грн починаючи з 25.04.2020 до моменту виконання рішення у справі за формулою Сх3хД:К:100, де С- сума залишку непогашеної заборгованості за договором постачання №42Дт від 09.07.2019, Д - кількість днів прострочення, К- кількість днів у році, в якому наявна заборгованість.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06 липня 2020 року.
Суддя О.А. Топчій