Справа № 428/2343/20
Провадження № 33/810/104/20
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Луганського апеляційного суду Руденко В.В., за участю:
секретаря судового засідання - Магомедова Ш.Х.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Малика Д.О.
розглянувши «03» липня 2020 року у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сєвєродонецьк, Луганської області апеляційну скаргу особи що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, посвідчення водія НОМЕР_1 кат. «В1,В», яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 червня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-
Постановою судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 червня 2020 року визнано ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Також з ОСОБА_1 стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 420,40 грн.
У постанові суду зазначено, що 09 березня 2020 року о 7 годині 43 хвилин в м.Сєвєродонецьк на вул. Вілєсова, 5, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом HYUNDAI NATA, державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилася в присутності двох свідків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування посилається на порушення вимог ст.256 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення через те, що у ньому вказане місце вчинення адміністративного правопорушення, як місто Севєродонецьк, однак зазначає, що такого міста не існує, а існує лише одне місто - це місто Сєвєродонецьк, яке розташоване в Луганській області. Також вказує, що в графі транспортний засіб вказано марку її автомобіля Hyundai Sonata, однак судом було встановлено, що ОСОБА_1 керувала автомобілем марки Hyundai NАТА.
Зазначає, що в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення ОСОБА_1 пояснила, що о 09-05 9.03.2020 року від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки відмовилась у зв'язку із тим, що вона боїться отримати інфекцію СОVI-19, в медичний заклад поїхати згодна. Однак працівник поліції, який склав вказаний протокол, проігнорував бажання ОСОБА_1 пройти огляд в найближчому медичному закладі.
Разом з цим апелянт вказує, що судом не було викликано та не допитано свідків правопорушення, не допитані особи, які складали матеріали про адміністративне правопорушення, а також присутні працівники патрульної поліції які допомагали складати матеріали про адміністративне правопорушення, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Також посилається на те, що судом не було взято до у ваги той факт, що ОСОБА_1 одразу пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння в найближчому медичному закладі, і яким встановлено те, що остання не перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Водночас зауважує на тому, що за матеріалами справи особою, яка притягається до відповідальності є ОСОБА_1 , а згідно постанови суду від 05.06.2020 року вказана особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_5 , тобто апелянт вважає, що судом притягнута до відповідальності зовсім інша особа, відносно якої матеріали про адміністративне правопорушення не складались та до суду не направлялись.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала доводи поданої нею апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні. Додатково суду пояснила, що під час розгляду справи у суді першої інстанції вона свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не визнавала, а навпаки стверджувала, що відмовилася лише від проходження медичного огляду на місці за допомогою алкотеста «Драгер», натомість бажала пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я, але пізніше, оскільки на той час у неї була малолітня дитина і вона не мала можливості негайно з патрульними поліцейськими їхати до лікарні для огляду на стан алкогольного сп'яніння. Не заперечує, що під час судового розгляду в суді першої інстанції вона не наполягала на виклику й допиті свідків у цій справі. Погоджується з тим, що оскаржуваним рішенням місцевого суду притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП саме її, а не іншу особу, і що правопорушення було вчинено саме у місті Сєвєродонецьк Луганської області, та що правильною назвою її автомобіля є «HYUNDAI SONATA», державний номерний знак НОМЕР_2 , як-то зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Просить закрити провадження у справі та повернути їй водійське посвідчення.
Захисник Малик Д.О. підтримав викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи, зауважував про наявність у процесуальних документах у цій справі невідповідностей у назвах міста вчинення правопорушення, прізвища особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та у назві ТЗ, якою вона керувала. Натомість не заперечує, що саме його клієнтку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП оскаржуваним рішенням місцевого суду. Вважає, що на день апеляційного розгляду справи скасовано акт, який встановлює адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст.247 КУпАП.
Апеляційний суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріалі справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на показання самої ОСОБА_1 щодо обставин вчиненого правопорушення, а також на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема: на протокол про адміністративне правопорушення серії БД №1293793 від 09.03.2020 року; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.03.2020 року о 08 годині 00 хвилин; письмові поясненнями свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 від 09.03.2020 року та на відеозаписи з нагрудної камери співробітника патрульної поліції.
Так, із змісту наведених у оскаржуваному рішенні місцевого суду показань ОСОБА_1 , допитаної під час судового розгляду, слідує, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП вона визнала та суду пояснила, що 09.03.2020 року їй потрібно було відлучитися за медичними препаратами до аптеки. Дитину 10 місяців вона залишила дома на самоті. Коли поверталася додому, на вул. Вілєсова м. Сєвєродонецьк Луганської області, розмовляла по телефону, у зв'язку з чим не помітила звуковий сигнал патрульного автомобіля про зупинку транспортного засобу. Коли вона під'їхала до дому, автомобіль припарковала біля під'їзду за місцем проживання, до неї підійшли працівники патрульної поліції, роз'яснили, що вона порушила правила ПДР. В той час вона розмовляла по мобільному телефону, надала працівникам патрульної поліції документи та повідомила, що в неї у квартирі перебуває дитина, та попросила пройти з нею в квартиру. У зв'язку з хвилюванням, в неї стали труситися руки. Коли вони зайшли у квартиру разом з поліцейським, їй запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою пристрою «Драгер». Однак на вказану пропозицію вона відмовилася, оскільки боялася дути в цій пристрій. Потім їй було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в найближчому медичному закладі, на що вона також відмовилася. Після чого був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 ч. 1 КУпАП. Через деякий час приїхала її сестра та вона поїхала до лікарні з метою проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Визнавши вину, ОСОБА_1 зазначила, що відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі за сімейними обставинами.
Зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 свідчить про те, що нею не оспорюється правильність викладених судом у постанові її показань, а тому приймаються апеляційним судом як достовірні та спростовують твердження ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду про невизнання нею вини у суді першої інстанції та спотворення судом її показань у змісті оскаржуваного рішення.
Також згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №293793 від 09.03.2020 року, складеного за ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 09.03.2020 о 7 годині 43 хвилин в м. Сєвєродонецьк на вул. Вілєсова, 5, керувала транспортним засобом HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу ALKOTEST DRAGER на місці зупинки, та в медичному закладі відмовилася в присутності двох свідків, чим водій ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5 ПДР України (а.с.3);
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4), та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.03.2020 року о 08 годині 00 хвилин, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння не проводився (а.с.5).
З письмових пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 09.03.2020 року (а.с.6,7), вбачається, що 09.03.2020 року працівниками патрульної поліції їх було запрошено в якості свідків при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками ст.130 КУпАП. Вказано, що в їх присутності водій авто марки HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу ALKOTEST DRAGER на місці зупинки, та в медичному закладі відмовилася. Також водій ОСОБА_1 була ознайомлена зі змістом адміністративного протоколу та зі своїми правами, передбаченими ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, та якій було повідомлено про місце та час розгляду справи.
Згідно рапорту поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Луганській області Матвійчуку О. від 09.03.2020 року (а.с.8), вбачається, що під час патрулювання на службовому автомобілі у м. Сєвєродонецьк по вул. Вілєсова помітили транспортний засіб HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій котрого користувався засобом зв'язку тримаючи його в руці під час руху транспортного засобу, після чого було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб. Водієм виявилась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра проживає за адресою АДРЕСА_1 . Під час спілкування з водієм були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 почала поводити себе неадекватно, благаючи пройти з нею до її квартири, тому що там залишилась її дитина, яка хворіє та потребує її уваги. З дозволу ОСОБА_1 діалог відбувся у її квартирі. ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу ALKOTEST DRAGER на місці зупинки, або у закладі охорони здоров'я в присутності двох свідків. За даним фактом було винесено постанову за ч.2 ст.122 КУпАП та складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП для подальшого розгляду в суді.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції були відтворені відеозаписи з нагрудних камер спостереження працівників патрульної поліції, які містяться у сімнадцяти файлах, а також відеозаписи з відео реєстратора автомобіля патрульної поліції, які містяться у двох файлах та знаходяться на DVD диску, долученого до матеріалів справи (а.с.12), на яких зафіксовано рух автомобілю «HYUNDAI SONATA» д.н.з НОМЕР_2 , який повернувши до двору зупинився біля першого під'їзду розташованого по вул. Вілєсова буд.5., з якого вийшла жінка, яка розмовляла по телефону та була у схвильованому стані, тому що дома знаходиться її дитина яка хворіє. Після питання патрульного поліцейського «Коли ви в останнє вживали алкогольні напої?» водій ОСОБА_1 стрімко направилась до входу у першого під'їзду будинку АДРЕСА_2 , де остання повідомила, що вживала алкоголь останній раз учора 08 березня 2020 року та передала слухавку телефону працівнику поліції для спілкування з її чоловіком. Після цього працівником патрульної поліції було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння, для чого вони запропонували їй проїхати до медичного закладу, або пройти огляд на місці. ОСОБА_1 відмовилася пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння. Працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 була попереджена про складання, в такому випадку, стосовно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та розпочато пошук свідків для підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду. Протягом всього часу пошуку свідків ОСОБА_1 також не здійснювала заходів щодо проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того наданим відеозаписом підтверджується факт відмови ОСОБА_1 в присутності двох свідків, від проходження огляду на встановлення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» або у найближчому медичному закладі. Також їй були роз'яснені її права та наслідки.
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при обставинах встановлених постановою судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 червня 2020 року, чим порушила вимоги п.2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому суд апеляційної інстанції не вбачає наявними порушення вимог ст.256 КУпАП під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки він містить усі визначені законом відомості, складений уповноваженою службовою особою та підписаний усіма учасниками процесуальної дії, а тому відсутні підстави для визнання його недопустимим доказом.
У свою чергу сторона захисту в апеляційній скарзі не навела жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення.
Водночас апеляційний суд вважає безпідставними наведені в апеляційній скарзі аргументи ОСОБА_1 про те, що вона була згодна проїхати до медичного закладу для встановлення стану сп'яніння, так як спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом обставин подій, а також показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , достовірність яких не викликала сумніву у місцевого суду, та не вбачає таких підстав для сумніву й суд апеляційної інстанції. Зміст досліджених письмових показань зазначених свідків під час судового розгляду не оспорювався самою ОСОБА_1 та за матеріалами справи вона не клопотала про їх виклик та допит в судовому засіданні, а отже у суду першої інстанції не було підстав для виклику як свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , так і працівників патрульної поліції, які були присутніми під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Про виклик вказаних свідків не клопотала сторона захисту й під час апеляційного розгляду. А отже доводи апелянта щодо не виклику судом свідків є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції не може погодитися з доводами ОСОБА_1 про те, що суд не прийняв до уваги той факт, що вона одразу пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння в найближчому медичному закладі, де було встановлено, що вона перебувала у тверезому стані. З цього приводу апеляційний суд вважає за потрібне зазначити, що за диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за три самостійні правопорушення, як-то:
-за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
-за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
-за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже сама по собі відмова водія ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння за обставин, встановлених судом першої інстанції, є підставою для її притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином проходження ОСОБА_1 у подальшому медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння не виключає її відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також апеляційний суд, відкидає, як неспроможні, аргументи ОСОБА_1 та її захисника про наявність розбіжностей в назві населеного пункту місця вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення, де замість «місто Сєвєродонецьк», зазначено «місто Севєродонецьк», а також, в протоколі в графі транспортний засіб вказано марку автомобіля «Hyundai Sonata», однак у судовому рішенні зазначено «Hyundai NАТА», оскільки, на переконання апеляційного суду, це є суто технічними помилками, які жодним чином не вплинули на правильність висновків місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та можуть бути виправлені самостійно місцевим судом, як за власною ініціативою, так і за заявою учасників процесу.
Так само є безпідставними аргументи апелянта та її захисника про наявність розбіжностей у написанні ОСОБА_9 особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме « ОСОБА_1 », однак у свою чергу згідно постанови суду від 05.06.2020 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП саме « ОСОБА_5 », тобто, як вважає сторона захисту, зовсім інша особа, оскільки особа правопорушника була встановлена та перевірена місцевим судом та сама ОСОБА_1 під час судового розгляду не заперечувала того факту, що саме її притягнуто до адміністративної відповідальності у цій справі. Отже зазначену розбіжність у написанні ОСОБА_9 правопорушника слід вважати технічною помилкою, яка не вплинула на правильність встановлення судом фактичних обставин справи, та може бути виправлена самостійно місцевим судом, як за власною ініціативою, так і за заявою учасників процесу.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає сторона захисту, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Водночас апеляційний суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст.247 КУпАП через скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність, на чому наполягав захисник під час апеляційного розгляду.
За приписами статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що стороною захисту суду не було надано переконливих доказів того, що на час вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а саме 09 березня 2020 року, було скасовано закон, який встановлював адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, чи така відповідальність була скасована на час апеляційного розгляду справи. Тому такі доводи захисника є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строк на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення. При цьому посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 має на своєму утриманні малолітню дитини та є матір'ю - одиначкою, не впливають на правильність обраного місцевим судом виду та розміру адміністративного стягнення.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.06.2020 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 червня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО