Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б.
Доповідач -Коновалова В.А.
Справа № 428/2507/20
Провадження № 22-ц/810/372/20
Іменем України
01 липня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Луганської В.М., Єрмакова Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.,
учасники справи:
стягувач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
боржник - ОСОБА_1 ,
орган державної виконавчої служби - державний виконавець Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альона Сергіївна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 квітня 2020 року, постановлену у складі судді Бароніна Д.Б. в м. Сєвєродонецьк Луганської області,
за скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альони Сергіївни, боржник - ОСОБА_1 ,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альони Сергіївни, в обґрунтування якої зазначило, що рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2015 року, яке набрало законної сили 30 січня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № LGC0G102790054 від 11 липня 2007 року у розмірі 17009,86 доларів США. 18 лютого 2016 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області видано виконавчі листи. 04 травня 2016 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Аббасовим Р.І. відкрито виконавче провадження № 51092345. 26 січня 2020 року державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альоною Сергіївною винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.
13 березня 2020 року з відомостей наявних на офіційному сайті автоматизованої системи виконавчого провадження стягувачу стало відомо, що виконавче провадження № 51092345 стосовно ОСОБА_1 відкрито, рішення суду не виконано та будь-які дії щодо примусового виконання не проводяться.
Також, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» посилається на те, що згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником виявлено майно, а саме квартира у м. Сєвєродонецьку. Проте, державним виконавцем не було здійснено належних дій щодо виявлення майна боржника, не було проведено його арешт та опис, не здійснено дій щодо передачі його на реалізацію.
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просило суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альони Сергіївни у ВП №51092345; зобов'язати державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альону Сергіївну усунути виявлені порушення та здійснити всі необхідні дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження», щодо звернення стягнення на майно боржника для належного виконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2015 року по справі № 428/7555/15-ц.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Сєвєродонецький міський суд Луганської області ухвалою від 08 квітня 2020 року відмовив у задоволенні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альони Сергіївни, боржник - ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що спосіб захисту, який обрано заявником, є неефективним, оскільки задоволення цих вимог не призведе до виникнення у виконавця обов'язку по вчиненню конкретної виконавчої дії, в той час як суд не може з власної ініціативи виходити за межі заявлених у скарзі вимог, а у випадку задоволення заявлених вимог суд зобов'яже державного виконавця виконувати вимоги Закону, які він і так зобов'язаний виконувати в силу вимог того ж Закону.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 квітня 2020 року та задовольнити у повному обсязі скаргу стягувача, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зазначило, що обґрунтовуючи обраний спосіб захисту, стягувач у скарзі посилався на порушення та невиконання державним виконавцем вимог ст. 13, 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження», бездіяльність державного виконавця характеризується тим, що не вчинено дій з ефективного і своєчасного виконання судового рішення, не арештовано, не описано та не звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику, не вжиті належні заходи з розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, не проведені інші дії для своєчасного та повного виконання рішення суду.
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» посилається на те, що суд першої інстанції ухилився від здійснення контролю за виконанням судового рішення, формально розглянув скаргу стягувача, звільнив державного виконавця в подальшому виконувати вимоги закону.
Також, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зазначає про те, що в оскаржуваній ухвалі пропонуючи стягувачу звернутися до виконавця з клопотанням про вчинення певної дії, тощо, а у разі невиконання такого клопотання, стягувач має право оскаржити таку бездіяльність, суд першої інстанції не звернув уваги, що по-перше, стягував має право звернутися до виконавця з вимогою вчинити певні дії, проте закон не вимагає обов'язкового звернення стягувача з таким клопотанням. По-друге, така позиція суду першої інстанції суперечить висновкам самого суду про те, що у випадку задоволення заявлених вимог суд зобов'яже державного виконавця виконувати вимоги Закону, які він і так зобов'язаний виконувати в силу вимог того ж Закону.
Крім того, стягувач вказує на те, що боржник зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в той же час у власності боржника перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_2 , в якій боржник не мешкає, вказана квартира не є єдиним житлом боржника та єдиним місцем його проживання, а тому державний виконавець повинен був звернути стягнення на нерухоме майно.
Додатково Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» посилається на те, що сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і повного виконання рішення суду.
(2) Позиція інших учасників справи
Копію ухвали про відкриття апеляційного Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» отримало 20 травня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 138).
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу державний виконавець Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) отримав 19 травня 2020 року (а.с. 135).
ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу отримав 22 травня 2020 року (а.с. 137).
У відзиві на апеляційну скаргу державний виконавець Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зазначив, що 11 листопада 2019 року винесено постанову № 51092345 про передачу виконавчого провадження ОСОБА_2 у зв'язку з перерозподілом ділянок між державними виконавцями. 25 листопада 2019 року державним виконавцем зроблено запит до адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України в Луганській області з метою встановлення фактичного місця проживання боржника, до Головного управління держпродспожив служби в Луганській області з метою отримання інформації про наявність рухомого майна у боржника, направлено виклик боржнику, який не з'явився до державного виконавця, направлено запити до двадцяти банківських установ про наявність у боржника відкритих розрахункових рахунків, державним виконавцем здійснено вихід за адресою реєстрації боржника з метою перевірки його майнового стану, проте боржник на момент виходу був відсутній.
13 травня 2020 року начальником Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову № 51092345 про передачу виконавчого провадження ОСОБА_3 у зв'язку з перерозподілом ділянок між державними виконавцями.
На виконання виконавчого провадження державним виконавцем направлено запити до обліково-реєструючих установ з метою виявлення майна боржника та інформації про відкриті боржником рахунки у банківських установах.
09 червня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все нерухоме майно боржника. Також, 09 червня 2020 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою місця реєстрації боржника, під час якого було встановлено, що боржник на момент виходу був відсутній. У зв'язку з невиконанням рішення суду вирішується питання направлення подання до суду щодо обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
В судовому засіданні представник Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», який приймав участь в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги підтримав.
Державний виконавець апеляційну скаргу не визнав.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у відповідності до вимог п. 3 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника банку та державного виконавця, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альони Сергіївни, суд першої інстанції виходив з того, що в порядку контролю за виконанням судових рішень суд може визнати лише конкретну бездіяльність виконавця неправомірною, тобто ту бездіяльність, яка стосується невчинення конкретної виконавчої дії в рамках виконавчого провадження. Також, суд може зобов'язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) в конкретний та ефективний спосіб, тобто шляхом зобов'язання вчинити певну дію, розглянути певне клопотання тощо.
Суд першої інстанції вважав, що спосіб захисту, який обрано заявником, є неефективним. Задоволення цих вимог не призведе до виникнення у виконавця обов'язку по вчиненню конкретної виконавчої дії, в той час як суд не може з власної ініціативи виходити за межі заявлених у скарзі вимог. У випадку задоволення заявлених вимог суд зобов'яже державного виконавця виконувати вимоги Закону, які він і так зобов'язаний виконувати в силу вимог того ж Закону.
Також, суд першої інстанції виходив з того, що згідно статей 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження» в разі загальної бездіяльності виконавця з приводу виконання конкретного виконавчого документа стягувач має право звернутися до нього із клопотанням з приводу вчинення конкретних виконавчих дій, а виконавець буде зобов'язаний розглянути таке клопотання та повідомити про результати його розгляду стягувача. При цьому стягувач має право з власної ініціативи надавати виконавцю додаткові матеріали та документи (наприклад, матеріали щодо наявності у боржника певного майна, рахунків тощо). В разі, якщо стягувач вважатиме незаконним результат розгляду його клопотання або якщо стягувач не отримає будь-якої інформації з приводу результату розгляду клопотання, він має право оскаржити конкретне рішення, дію чи бездіяльність виконавця з приводу розгляду його клопотання до суду. На думку суду, саме такий порядок дій стягувача відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та може забезпечити ефективний захист прав стягувача у випадку загальної бездіяльності виконавця з приводу виконання виконавчого документу. В даному випадку стягувач, не надаючи суду доказів звернення до виконавця із будь-якими клопотаннями та матеріалами, заявляє загальні вимоги щодо спонукання виконавця до виконання Закону України «Про виконавче провадження».
Проте до такого висновку суд першої інстанції дійшов із порушенням норм права, з огляду на таке.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначене конституційне положення відображено і у статті 18 ЦПК України, відповідно до частини першої якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Таким чином, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов'язкове, судове рішення залишалося невиконаним (рішення у справах "Іммобільяре Саффі" проти Італії", 22774/93, 28.07.1999, § 63; Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40., а також "Півень проти України", "Жовнір проти України", "ОСОБА_4 проти України", "Шмалько проти України", "Ромашов проти України").
Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії(частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Права та обов'язки державного виконавця визначені у частинах другій та третій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2015 року, яке набрало законної сили 30 січня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № LGC0G102790054 від 11 липня 2007 року у розмірі 17009,86 доларів США, що за курсом 21,17 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25 червня 2015 року складає 360098,74 грн, вирішено питання про судові витрати.
18 лютого 2016 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області видано виконавчий лист у даній справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № LGC0G102790054 від 11 липня 2007 року у розмірі 17009,86 доларів США, що за курсом 21,17 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25 червня 2015 року складає 360098,74 грн, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судові витрати у розмірі 3600,99 грн.
04 квітня 2016 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Аббасовим Р.І. відкрито виконавче провадження № 51092345, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року та копією Інформації про виконавче провадження із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 13 березня 2020 року.
Постановою про передачу виконавчого провадження від 11 листопада 2019 року начальником Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) передано виконавче провадження № 51092345 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованості у розмірі 360098,74 грн від старшого державного виконавця Глущенка Олександра Сергійовича державному виконавцю ОСОБА_2 .
Постановою про передачу виконавчого провадження від 26 січня 2020 року державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альоною Сергіївною передано виконавчий лист № 428/7555/15-ц, виданий 18 лютого 2016 року Сєвєродонецьким міським судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованості у розмірі 17009,86 доларів США, що становить 360098,74 грн та понесених судових витрат у розмірі 3600,99 грн до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Звертаючись до суду зі скаргою Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просило визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альони Сергіївни у ВП №51092345 щодо не здійснення заходів з примусуового виконання рішення суду та не вчинення дій з виявлення майна боржника, його арешті, описі і передачі майна на реалізацію.
Положеннями статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
В частині 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Із матеріалів справи вбачається, що 13 березня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альони Сергіївни.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 березня 2020 року прийнято до розгляду скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та справу призначено до розгляду на 08 квітня 2020 року. Запропоновано державному виконавцю подати за два дні до судового засідання письмові заперечення проти скарги (відзив на скаргу) та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.
02 квітня 2020 року від державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення карантину.
В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції зазначено, що у задоволенні клопотання представника виконавчої служби судом вирішено відмовити, адже згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Крім того, наявних у справі письмових доказів та аргументів, які викладені у скарзі, достатньо для всебічного та повного з'ясування обставин цієї справи.
02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)») передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354,357, 360, 371, 390, 393,395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19» від 11.03.2020 року № 211 (із змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року в Україні введено карантин.
З урахуванням вказаних положень строки подання доказів, витребування доказів, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення тощо у даній справі продовжуються на строк дії такого карантину.
На час розгляду справи в суді першої інстанції та постановлення оскаржуваної ухвали суду введений в Україні карантин тривав.
В матеріалах справи відсутні відзиви державного виконавця, при цьому, державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення карантину.
Зазначене свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Тому апеляційний суд вважає за доцільне долучити до матеріалів справи і дослідити додаткові докази надані державним виконавцем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, з метою повного та всебічного встановлення обставин.
Надані державним виконавцем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції документи, а саме: запит державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альони Сергіївни від 25 листопада 2019 року до головного управління держпродспоживслужби в Луганській області про надання інформації, виклик державного виконавця від 25 листопада 2019 року про необхідність явки ОСОБА_1 до виконавця 25 листопада 2020 року о 8 год. 00 хвилин, запит до банківських установ про надання інформації про наявність відкритих рахунків, що належить боржнику, акт державного виконавця від 26 листопада 2019 року про вихід за місцем проживання боржника не свідчать про те, що державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альоною Сергіївною проведені усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи з примусового виконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2015 року.
Частинами 1, 4 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що, реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов'язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.
Про відсутність вчинення державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альоною Сергіївною дій щодо примусового виконання зазначеного рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2015 року свідчить і копія Інформації про виконавче провадження із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 13 березня 2020 року, із якої вбачається, що стосовно виконавчого провадження № 51092345, окрім постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року та постанови про передачу виконавчого провадження від 26 січня 2020 року, в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відсутні інші постанови та документи виконавчого провадження, відсутнє фіксування інших виконавчих дій, як то передбачено статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».
Суду не надані доказі проведення державним виконавцем Цівенко Альоною Сергіївною перевірок майнового стану боржника (щодо виявлення рахунків боржника, щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника, перевірки майнового стану боржника з відповідною періодичністю відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 14 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
Виклик державного виконавця Цівенко Альони Сергіївни від 25 листопада 2020 року не свідчить про виконання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виклик боржника ОСОБА_1 державним виконавцем здійснено за адресою АДРЕСА_1 , проте згідно відповіді УДМСУ у Луганській області ОСОБА_1 з 02 червня 2013 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 .
Також як вбачається із матеріалів справи, а саме акту державного виконавця від 26 листопада 2019 року про перевірку майнового стану боржника, перевірка здійснювалась за адресою АДРЕСА_1 , проте як зазначено вище, боржник зареєстрований за іншою адресою.
В справі відсутні докази здійснення державним виконавцем Цівенко Альоною Сергіївною перевірок майнового стану Костомарова Олександра Павловича за місцем реєстрації боржника.
Як вбачається із матеріалів справи державним виконавцем ОСОБА_2 в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не вчинено жодних заходів щодо виявлення нерухомого майна.
Сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
Аналогічний висновок сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 серпня 2019 року у справі № 913/438/16.
Апеляційний суд вважає що надані державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гаврюсєвим М.С. документи, а саме акт державного виконавця від 09 червня 2020 року, відповіді на запити до Міністерства внутрішніх справ від 09 червня 2020 року, до Державної фіскальної служби України від 09 червня 2020 року, до Пенсійного фонду України від 09 червня 2020 року, копії запитів до Головного управління держпродспоживслужби в Луганській області від 11 червня 2020 року, до банківських установ від 11 червня 2020 року, копію постанови від 09 червня 2020 року про накладення арешту на все майно боржника, які винесені державним виконавцемГаврюсєвим М.С. після звернення стягувача до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альони Сергіївни, та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та не свідчать про здійснення державним виконавцемОСОБА_2 необхідних виконавчих дій та вжиття заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», щодо примусового виконання заочного рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2015 року.
Таким чином, державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альоною Сергіївною не виконані всі вимоги Закону України «Про виконаче провадження» щодо перевірки майнового стану боржника (виявлення рахунків боржника, отримання інформації з відповідних реєстрів, виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника, здійснення перевірки майнового стану боржника з відповідною періодичністю) та не здійснено заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду.
Відмовляючи у задоволенні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альони Сергіївни, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо здійснення державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альоною Сергіївною всіх необхідних виконавчих дій та вжиття заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», щодо примусового виконання заочного рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2015 року.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що державний виконавець Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альона Сергіївна всупереч вимогам статей 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження», які регламентують здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення з використанням можливостей, передбачених у інших статтях цього Закону, не вжив достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого листа №428/7555/15-ц, виданого 18 лютого 2016 року Сєвєродонецьким міським судом, що свідчить про бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альони Сергіївни під час виконання виконавчого листа № 428/7555/15-ц від 18 лютого 2016 року.
Крім того, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 08 квітня 2020 року, дійшов помилкового висновку, що спосіб захисту, який обрано заявником, є неефективним та задоволення цих вимог не призведе до виникнення у виконавця обов'язку по вчиненню конкретної виконавчої дії.
Відповідно до ч. 2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11 червня 2020 року ОСОБА_1 на праві власності належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу ВЕР № 591242 від 11 липня 2007 року. На дану квартиру зареєстроване обтяження та зазначено тип обтяження: іпотека, зареєстровано 11 липня 2007 року приватним нотаріусом Єпіфанцевою Н.В., розмір основного зобов'язання складає 16640 доларів США.
Отже, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває в іпотеці на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 11 липня 2007 року, укладеним між ПриватБанк та ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
Постановою про арешт боржника від 09 червня 2020 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
Порядок здійснення арешту майна боржника, визначення вартості майна та оцінка майна боржника, порядок реалізації майна, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Як зазначено вище державним виконавцем Цівенко Альоною Сергіївною, всупереч вимог статей Закону України «Про виконавче провадження», які регламентують здійснення заходів щодо арешту майна боржника, визначення вартості та оцінки майна боржника, порядок реалізації майна, не було вчинено зазначених вище дій.
Невиконання судового рішення протягом такого тривалого часу порушує основні засади виконавчого провадження - обов'язковості виконання рішень, розумності строків виконавчого провадження. Хоча закон і не містить поняття «розумності строків», проте зволікання у вчиненні виконавчих дій не свідчить про дотримання зазначеного вище принципу. Крім того, діяльність державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, це сукупність дій направлена на кінцевий результат - виконання судового рішення.
Посилання суду першої інстанції на те, що в разі загальної бездіяльності виконавця з приводу виконання конкретного виконавчого документа, стягувач має право звернутися до нього із клопотанням з приводу вчинення конкретних виконавчих дій, а виконавець буде зобов'язаний розглянути таке клопотання та повідомити про результати його розгляду стягувача, при цьому стягувач має право з власної ініціативи надавати виконавцю додаткові матеріали та документи, ав разі ж, якщо стягувач вважатиме незаконним результат розгляду його клопотання або якщо стягувач не отримає будь-якої інформації з приводу результату розгляду клопотання, він має право оскаржити конкретне рішення, дію чи бездіяльність виконавця з приводу розгляду його клопотання до суду, є помилковим.
Так, відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
В частині першій статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Отже, законом передбачено право стягувача звернутися до державного виконавця із клопотанням з приводу вчинення конкретних виконавчих дій, при цьому закон не передбачає обов'язкове звернення стягувача з таким клопотанням.
Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає, що ухвалу суду від 08 квітня 2020 року слід скасувати та ухвалити постанову про задоволення скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність державного виконавця.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що ухвалу суду від 08 квітня 2020 року слід скасувати та ухвалити постанову про задоволення скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність державного виконавця, визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альони Сергіївни у ВП №51092345, зобов'язати державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) усунути виявлені порушення та здійснити всі необхідні дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження» щодо звернення стягнення на майно боржника для належного виконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2015 року по справі № 428/7555/15-ц.
Щодо судових витрат
Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2102 грн згідно платіжного доручення № PROM7BDPNR від 07 травня 2020 року.
Оскільки апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задоволена, то з Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2102 грн.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 384, 447, ч. 2 ст. 451, ст. 452 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альони Сергіївни задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Цівенко Альони Сергіївни у ВП №51092345.
Зобов'язати державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) усунути виявлені порушення та здійснити всі необхідні дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження» щодо звернення стягнення на майно боржника для належного виконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 листопада 2015 року по справі № 428/7555/15-ц.
Стягнути з Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 34988646) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПО 14360570), судовий збір в сумі 2101 (дві тисячі сто одна) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Строк подання касаційної скарги під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), продовжується на строк дії такого карантину.
Повний текст постанови складено 02 липня 2020 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді В.М. Луганська
Ю.В. Єрмаков