03 липня 2020 року м. Кропивницький
справа № 405/8491/18
провадження № 22-ц/4809/646/20
Кропивницький апеляційний суд у складі судді Письменного О.А., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 грудня 2019 року, -
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міської ради міста Кропивницького, треті особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання рішення недійсним та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, скаржник подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали суду усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: сплатити судовий збір в сумі 5081 грн. 99 коп. та надати оригінал квитанції про його сплату, а також надати належним чином оформлену апеляційну скаргу із копіями у відповідності до кількості учасників справи. Роз'яснено, що в разі невиконання вимог ухвали суду апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута скаржнику.
Як убачається з матеріалів справи, копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримана скаржником 11 квітня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Однак, на виконання вимог ухвали ОСОБА_1 надала лише належним чином оформлену апеляційну скаргу із копіями у відповідності до кількості учасників справи. З приводу сплати судового збору пояснила, що нею заявлено лише одну вимогу немайнового характеру про визнання недійсним рішення Кіровоградської міської ради № 1325 від 12.11.2004 року в частині надання в оренду ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а всі інші заявлені нею вимоги не є окремими позовними вимогами, оскільки стосуються застосування наслідків недійсного правочину, а саме:
- визнання рішення Кіровоградської міської ради № 1325 від 12.11.2004 року таким, що призвело до порушення вимог Конституції щодо забезпечення її (позивача) прав і свобод, утверджених законодавством України;
- визнання недійсним договір оренди землі № 382 від 21.12.2004 року, укладеного між Кіровоградською міською радою та ОСОБА_2 ;
- визнання недійсним реєстрації в Державному земельному кадастрі цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3510100000:28:195:006) - для розміщення автосалону;
- визнання незаконним будівництва та введення в експлуатацію нежитлового приміщення загальною площею 252 кв.м., що по АДРЕСА_1 ;
- визнання недійсним рішення Кіровоградської міської ради № 4263 від 14.07.2015 року;
- зобов'язання Міську раду м. Кропивницького та її виконавчий орган відновити становище, яке існувало до порушення (прийняття рішення Кіровоградської міської ради № 1325 від 12.11.2004 року та рішення Кіровоградської міської ради № 4263 від 14.07.2015 року), а саме: звільнити від будівель земельну ділянку між будинками по АДРЕСА_1 між корпусами 5 та 6, та упорядкувати зазначену земельну ділянку у відповідності до вимог ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013.
Відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу І Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України доповнено пунктом 3 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19),строки,визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407,424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
01.07.2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява щодо термінового вирішення питання стосовно її відповіді на ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, а також зазначила, що вимога апеляційного суду про додаткову сплату судового збору в сумі понад 5000 грн. є обмеженням її права на доступ до суду.
Вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження, суд повинен перевірити чи відповідає вона вимогам ст.356 ЦПК України, зокрема, чи сплачено судовий збір у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону.
Встановлено, що, звернувшись в Ленінський районний суд м. Кіровограда з позовною заявою про захист особистих немайнових прав у листопаді 2018 року, ОСОБА_1 визначила чотири позовні вимоги, а саме про:
визнання недійсними рішення Кіровоградської міської ради № 1325 від 12.11.2004 року та рішення Кіровоградської міської ради №4263 від 14.07.2015 р.;
визнання недійсним договору оренди землі № 382 від 21.12.2004 року, укладеного між Кіровоградською міською радою та ОСОБА_2 ;
визнання недійсною реєстрації в Державному земельному кадастрі цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3510100000:28:195:006) - для розміщення автосалону;
зобов'язання Міської ради м. Кропивницького та її виконавчого органу відновити становище, яке існувало до порушення (прийняття рішення Кіровоградської міської ради № 1325 від 12.11.2004 року та рішення Кіровоградської міської ради № 4263 від 14.07.2015 року), а саме: звільнити від будівель земельну ділянку між будинками по АДРЕСА_1 між корпусами 5 та 6, та упорядкувати зазначену земельну ділянку у відповідності до вимог ДСТУ-Н ОСОБА_4 .2.2-9:2013.
В подальшому текст позовної заяви було змінено, залишивши одну позовну вимогу про визнання недійсним рішення Кіровоградської міської ради № 1325 від 12.11.2004 року в частині оренди ФОП ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача виконати всі необхідні дії для скасування наслідків недійсності цього правочину.
В підготовчому судовому засіданні позивач уточнила раніше подану позовну заяву, змінила прохальну частину, виклавши її в наступній редакції:
«Визнати недійсним рішення Кіровоградської міської ради № 1325 від 12.11.2004 року в частині про надання в оренду ФОП ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача виконати всі необхідні дії для скасування наслідків недійсності цього правочину для чого:
1. Визнати, що Рішення Кіровоградської міської ради № 1325 від 12.11.2004 року призвело до порушення вимог Конституції щодо забезпечення моїх прав і свобод, утверджених законодавством України.
2. Визнати недійсним договір оренди землі № 382 від 21.12.2004 року, укладеного між Кіровоградською міською радою та ФОП ОСОБА_2 ;
3. Визнання недійсною реєстрації в Державному земельному кадастрі цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3510100000:28:195:006) - для розміщення автосалону;
4. Визнати незаконним будівництво та введення в експлуатацію нежитлового приміщення загальною площею 252 кв.м., що по АДРЕСА_1 ;
5. Визнати недійсним рішення Кіровоградської міської ради № 4263 від 14.07.2015 року;
6. Зобов'язати Міську раду м. Кропивницького та її виконавчий орган відновити становище, яке існувало до порушення (прийняття рішення Кіровоградської міської ради № 1325 від 12.11.2004 року та рішення Кіровоградської міської ради № 4263 від 14.07.2015 року), а саме: звільнити від будівель земельну ділянку між будинками по АДРЕСА_1 між корпусами 5 та 6, та упорядкувати зазначену земельну ділянку у відповідності до вимог ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013.»
Таку форму прохальної частини позивач вважає однією вимогою, лише яка, на її думку, і повинна оплачуватись судовим збором.
Проте, апеляційний суд з таким трактуванням не погоджується.
Відповідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, правосуддя в цивільних справах не може суперечити завданням правопорядку і спрямовуватися лише на інтерес окремої особи. Приватна особа, наділена суб'єктивними правами, має можливість вільно ними розпоряджатися, але тільки до початку цивільного процесу. Після звернення до суду вона зобов'язана дотримуватися цивільної процесуальної форми, яка створена державою не лише в інтересах цієї особи, а й усього суспільства.
Одним із втілень принципу пропорційності є плата судового збору за звернення в суд у визначених Законом випадках.
Згідно ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Відповідно до ч. 3. ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно ч.2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.
Аналізуючи текст позовної заяви та його зміни з врахуванням уточнень і доповнень, можна дійти висновку, що первісний текст позовної заяви містив більше однієї позовної вимоги, а саме - чотири (т.с. 1 а.с. 1-7).
При цьому судовий збір був сплачений лише за одну вимогу немайнового характеру, в зв'язку з чим позовна заява була залишена судом без руху (т.с.1 а.с. 23-27).
На виконання ухвали суду про залишення позову без руху, позивач залишила в тексті лише одну позовну вимогу (т.с.1 а.с. 33-44). Але в підготовчому судовому засіданні позивач подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій розширила прохальну частину позову шістьма самостійними вимогами немайнового характеру, об'єднавши їх в одну.
Самостійними ці вимоги є в силу своєї правової природи, які хоч і пов'язані між собою певними обставинами, але потребують окремого дослідження, правового аналізу і юридичного висновку при вирішенні справи судом.
Суд першої інстанції не звернув на це уваги і не вирішив питання доцільності сплати судового збору згідно вимог ч.2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» ні під час попереднього судового засідання, ні при вирішенні справи по суті.
З огляду на вказане та враховуючи, що вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в повному обсязі не виконанні, апеляційний суд вважає за можливим повернути апеляційну скаргу скаржнику.
Відповідно до положень ст.ст. 185, 357 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху у встановлений строк, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.
Керуючись ч.3 ст.185, ч.2 ст.357 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 грудня 2019 року вважати неподаною та повернути скаржнику.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду О.А. Письменний