Іменем України
25 червня 2020 року м. Кропивницький
справа № 404/3753/19
провадження № 22-ц/4809/683/20
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
секретар судового засідання Кравченко Я. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Державний реєстратор Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Марченко Оксана Анатоліївна, Акціонерне товариство «Альфа - Банк»,
представник відповідача 2 - адвокат Луньова Анна Геннадіївна,
треті особи - ОСОБА_2 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Міської ради м. Кропивницького,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Луньової Анни Геннадіївни, яка представляє інтереси Акціонерного товариства «Альфа - Банк», на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2020 року у складі головуючої судді Панфілової А. В.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Марченко О. А., Акціонерного товариства «Альфа - Банк» (далі АТ «Альфа - Банк»), треті особи - ОСОБА_2 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Міської ради м. Кропивницького, в якому просила визнати протиправним рішення від 18.02.2019 року Державного реєстратора Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Марченко Оксани Анатоліївни № 45580228 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 51,82 кв. м, житловою площею 30,00 кв. м. за Акціонерним товариством « Альфа - Банк», номер запису про право власності 30343010 та скасувати його, скасувати запис про право власності № 30343010, який був внесений Державним реєстратором Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Марченко О. А., 18.02.2019 року № 45580228 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 51,82 кв. м, житловою площею 30,00 кв. м. за Акціонерним товариством « Альфа - Банк».
Позовні вимоги мотивовано тим, що в травні 2019 року під час розгляду Кіровським районним судом м. Кіровограда цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Альфа-Банк», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., Фортечний відділ ДВС м.Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградський області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, випадково дізналася про той факт, що відповідачем - державним реєстратором Созонвської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Марченко О. А., 18.02.2019 року було прийнято рішення N 45580228 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 51,82 кв. м, житловою площею 30,00 кв. м за Акціонерним Товариством «Альфа-Банк», та зареєстровано право власності на зазначену квартиру, яка перебувала у її власності та була єдиним її житлом та житлом її неповнолітньої дитини, за AT "Альфа-Банк".
Вважає, що реєстрація права власності за AT "Альфа-Банк" в позасудовому порядку є незаконною, виходячи з наступного: 07 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "Альфа-Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Альфа- Банк") було укладено Іпотечний договір N 800003782-И. За іпотечним договором було забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_2 , що випливали з кредитного договору від 07.05.2008 року N 800003782 з повернення кредиту в розмірі 36 500,00 дол. США не пізніше 07.05.2018 року.
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 , належало на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченому 27.05.1999 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Кріпким Ю. В. за реєстровим №727.
Згідно з інформаційною довідкою з ДРРП на нерухоме майно AT "Альфа-банк" зареєструвало за собою право власності на спірну квартиру 18.02.2019 року.
Рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру та дії щодо реєстрації права власності за AT "Альфа-банк" було вчинено відповідачем державним реєстратором Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Марченко О. А. Підставою реєстрації права власності став іпотечний договір, виданий 07.05.2018 року приватним нотаріусом Тітаренко Н. В. (хоча іпотечного договору з такою датою укладення не існує) повідомлення серія та номер 98-800003782 від 19.03.2018 року, рекомендоване повідомлення 0103065198788 від 19.12.2018 року, які не отримував кредитний договір від 07.05.2008 року №800003782.
На час реєстрації права власності на квартиру за AT "Альфа-банк", що є фактично відчуженням, у спірній квартирі проживали позивач, чоловік ОСОБА_2 та неповнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що ПАТ "Альфа-банк" вже скористався судовим способом захисту своїх прав в 2013 році, отримавши 04 грудня 2013 року Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнський Громадський організації «Всеукраїнський фінансовий союз» про дострокове стягнення коштів за кредитним договором від 07.05.2008 року №800003782 в сумі 246 257,98 гривень. А також в позасудовому порядку 20 червня 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» отримав виконавчий напис за кредитним договором від 07.05.2008 року №800003782 на суму 41 267,27 доларів США, який зараз оскаржується ОСОБА_2 у Кіровському районному суду м. Кіровограда, справа №404/6397/18.
Тобто, сума заборгованості за кредитним договором на момент реєстрації права власності на майно за AT «Альфа-Банк» не була безспірною, а строк виконання зобов'язань за кредитним договором настав 04 грудня 2013 року, у зв'язку з отриманням ПАТ «Альфа-Банк» Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнський Громадський організації «Всеукраїнський фінансовий союз» 04 грудня 2013 року про дострокове стягнення коштів за кредитним договором від 07.05.2008 року №800003782 в сумі 246 257,98 гривень.
Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання як основного зобов'язання так і іпотечного договору, оскільки він є похідним від кредитного договору.
Відтак реєстрація права власності за ПАТ "Альфа-банк" в позасудовому порядку є незаконною, вимоги AT "Альфа-Банк" не підлягають до задоволення в позасудовому порядку.
Зазначає, що вказані обставини не були враховані державним реєстратором при вчиненні державної реєстрації прав на нерухоме майно. Документом, який підтверджує факт настання або ненастання події, з якими закон/договір іпотеки пов'язує можливість переходу права власності на предмет іпотеки, має в обов'язковому порядку вимагатися державним реєстратором в силу наведених приписів законодавства, і державна реєстрація може здійснюватися виключно за умови подання такого документа, незалежно від подання інших документів, що наведені у ст. 10, ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"
Для з'ясування обставин порушення строків погашення кредиту та відсотків за його користування державний реєстратор мав вимагати оригінали документів, що підтверджують факт порушення умов кредитного договору, зокрема: оригінал кредитного договору та засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Вказує, що як іпотекодавець, не одержувала ніяких повідомлень від AT "Альфа-банк", вимоги Порядку щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, не були виконані, а тому у державного реєстратора не було документів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя.
Вважає рішення та дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру за AT "Альфа- банк" на підставі договору іпотеки, що фактично було відчуженням нерухомого майна на користь банку незаконними, оскільки - були вчинені з порушенням прав неповнолітньої дитини на проживання у квартирі та без згоди органу опіки та піклування.
Як вбачається із умов кредитного договору від 07.05.2008 року та договору іпотеки від 07.05.2008 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була передана в заставу за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті та не перевищує площу у 140 кв. м, оскільки площа квартири становить 51,82 кв. м.
Оскільки квартира має площу меншу ніж 140 кв. м, була передана на забезпечення споживчого кредиту наданого у валюті, на неї поширюється дія закону України " "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Згідно з умовами кредитного договору, кредит видавався на споживчі цілі, а строк виконання зобов'язань за кредитним договором настав в 2013 році, у зв'язку з отриманням ПАТ «Альфа-Банк» Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнський Громадський організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 04 грудня 2013 року про дострокове стягнення коштів за кредитним договором від 07.05.2008 року №800003782 в сумі 246 257,98 гривень, а тому просила задовольнити позов повністю.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправним рішення від 18.02.2019 року Державного реєстратора Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Марченко Оксани Анатоліївни № 45580228 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 51,82 кв. м, житловою площею 30,00 кв. м. за Акціонерним товариством « Альфа - Банк», номер запису про право власності 30343010 та скасувати його.
Скасовано запис про право власності № 30343010, який був внесений Державним реєстратором Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Марченко О. А., 18.02.2019 року № 45580228 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 51,82 кв. м, житловою площею 30,00 кв. м. за Акціонерним товариством «Альфа - Банк».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування вказаного судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зазначається, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
В даному випадку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотеко держателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки позивачі надали іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя в Іпотечному договорі (п.6.3, 6.4 договору).
Укладений між сторонами договір іпотеки містить застереження, яке надавало Іпотекодержателю право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений статтею 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому покладений на іпотекодержателя іпотечним застереженням обов'язок щодо письмового повідомлення іпотекодавців про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі незадоволення ними його вимог про погашення заборгованості за кредитним договором, ним виконаний, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами. Тлумачення вищенаведених положень закону та умов договору іпотеки свідчить про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, який передбачає право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника). Оскільки таке право іпотекодержателя на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, згоду на яке надано іпотекодавцями шляхом підписання відповідного договору.
Відповідач вважає, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» здійснена за згодою позивача, що висловлена у іпотечному договорі, а тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин. Тому положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.
Також зазначає, що банком було направлено повідомлення на адресу предмета іпотеки, яке отримане особисто позивачем, про що свідчать розписки у рекомендованому повідомленні про отримання та прізвище отримувача « ОСОБА_5 ». З огляду на це, безпідставними є доводи позивача про те, що вона не отримувала від відповідача повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.
Стверджує, що банк у повному обсязі виконав приписи Закону України "Про іпотеку" та умови Іпотечного договору, укладеного з позивачем, щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом направлення вимоги про усунення порушень рекомендованим листом на адресу Позивача, погоджену останньою в Іпотечному договорі. При цьому неотримання Позивачем другого повідомлення, направленого на адресу: АДРЕСА_2 зазначеної вимоги обумовлено виключно ігноруванням рекомендованого листа.
Крім того, Іпотекодержателем було замовлено і отримано Звіт про експертну оцінку ринкової вартості житлової нерухомості. Докази щодо визначення вартості предмету іпотеки надано реєстратору (оригінал звіту знаходиться у державного реєстратора в реєстраційній справі, копія витягу звіту додається).
Вказано про необхідність врахування правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року у справі № 760/16916/14-ц, провадження № 61- 1727св17, що за загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням.
Крім того посилається на викладену у Постанові Верховного Суду від 31.01.2018 (справа № 910/6592/16) правову позицію щодо застосування ст. 36 Закону України "Про іпотеку", та просить врахувати, що сторони іпотечного договору погодили застереження щодо позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, тому обмеження такого права відповідача призведе до порушення його прав.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Представник позивача адвокат Шепеленко А. О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.
Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.
Треті особи та державний реєстратор в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши представника відповідача за довіреністю адвоката Луньову А. Г., яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника позивача - адвокат Шепеленко А. О., яка заперечувала проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
07.05.2008 між АТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_6 укладено іпотечний договір №800003782-И від (а.с.12-14 т.1), в забезпечення виконання ОСОБА_2 за умовами кредитного договору № 800003782 (а.с.15-18 т.1).
Відповідно до умов договору банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 36500,00 дол США, у строк з 07.05.2008 до 07.05.2018, предметом іпотеки визначено квартиру АДРЕСА_3 .
Власником квартири - предмету іпотеки є ОСОБА_3 , право власності набуте на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.1999 (а.с.26 т.1).
Рішенням Постійно діючого Третейського суду від 04.12.2013 справа №2046-1/150/13 задоволено позов АТ «Альфа - Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.20-22 т.1), стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа - Банк» заборгованість за кредитним договором № 800003782 від 07.05.2008 року, а саме: за кредитом - 234 701,58 грн, по відсотках - 3 564,56 грн, по пені - 7 991,84 грн, а разом - 246 257,98 грн.
20.06.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. видано виконавчий напис про проведення у безспірному порядку стягнення заборгованості на користь АТ «Альфа - Банк», що виникла по кредитному договору № 800003782 від 07.05.2008 року, з боржника ОСОБА_2 (а.с.23 т.1).
19.03.2018 на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , АТ «Альфа - Банк» направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет Іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням (а.с.96,102-103 т.1).
На підтвердження отримання вказаного повідомлення банком надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення адресату ОСОБА_2 , з його особистим підписом, зі змісту якого не вбачається отримання саме вказаної кореспонденції а не якоїсь іншої, так як дата відправки проставлена 24/10, дата отримання відсутня (а.с.97 т.1).
Докази отримання відправлення ОСОБА_7 відсутні.
В подальшому 09.01.2019 АТ «Альфа - Банк» подано заяву до Фортечного ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області про повернення виконавчого напису № 12293 від 20.06.2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. (а.с.101 т.1).
18.02.2019 Державним реєстратором Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Марченко О. А., на підставі поданої ОСОБА_8 заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, й долучених до неї документів (а.с.151-174 т.1), прийнято рішення №45580228 та проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1 , за АТ «Альфа - Банк» (а.с.175-176 т.1).
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 листопада 2019 року (справа №404/6397/18) задоволено позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кропивницького Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено (а.с.204-210 т.1). Виконавчий напис, вчинений 20 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, зареєстрований у реєстрі за № 12293, яким запропоновано стягнути на користь Публічного Акціонерного Товариства «Альфа-Банк», заборгованість, що виникла по Кредитному договору № 800003782 від 07 травня 2008 року боржником за яким є ОСОБА_2 , за період з 07 лютого 2014 року по 04 травня 2016 рік на загальну суму 41 267,27доларів США, в тому числі заборгованості за кредитом - 28 690,01 доларів США та заборгованості за відсотками за користування кредитом - 12 577,26 доларів США визнати таким, що не підлягає виконанню.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
АТ «Альфа - Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_2 кредит у сумі 36500,00 дол США.
Відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).
За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Приписами статті 36 Закону № 898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону № 898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим відповідно до пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), який набрав чинності на момент прийняття оскаржуваного рішення, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Відповідно до п. 6.3 Іпотечного договору: Звернення стягнення па Предмет іпотеки у порядку позасудового врегулювання на підставі даного Договору та застереження може здійснюватися одним із зазначених нижче способів, зокрема, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет Іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань (п. 6.3.1.) в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».
Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.
Із наведеного слідує, що згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю та боржнику (позичальнику) письмової вимоги про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором.
07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та Договору іпотеки) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).
Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на квартиру як на предмет іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 51,82 кв. м та використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути звернуте стягнення шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно , з урахуванням норм, передбачених Законом № 1304-VII, у тому числі шляхом реєстрації права власності за ПАТ «Альфа-Банк»» як забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від 07 травня 2008 року № 800003782, укладеного в іноземній валюті.
Тому у Державного реєстратора були підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ «Альфа-Банк».
Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону № 1304-VII міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, та підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі№ 644/3116/18.
Підстави для відступу від цього висновку відсутні.
За вказаних обставин рішення Державного реєстратора Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Марченко Оксани Анатоліївни від 18.02.2019 року за № 45580228 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриття розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 51,82 кв. м, житловою площею 30,00 кв. м. за Акціонерним товариством « Альфа - Банк», номер запису про право власності 30343010 є протиправним, і є правові підстави для скасування запису про право власності № 30343010, внесеного Державним реєстратором Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Марченко О. А., 18.02.2019 року за № 45580228 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриття розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 51,82 кв. м, житловою площею 30,00 кв. м за Акціонерним товариством « Альфа - Банк».
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди відповідача із застосованими судом нормами матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Луньової Анни Геннадіївни, яка представляє інтереси Акціонерного товариства «Альфа - Банк», залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді А. М. Головань
О. Л. Карпенко