Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/142/20 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
30.06.2020 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката обвинуваченої ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, за участі обвинуваченої у режимі відеоконференції з ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», прокурора у режимі відеоконференції з Черкаським апеляційним судом, за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2019 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Вознесенське Золотоніського району Черкаської області, українку, громадянку України, із середньою освітою, працює у закладі громадського харчування «Час поїсти» у м. Черкаси, заміжню, без утриманців, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , таку, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судиму,
визнано винуватою та призначено покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років.
Ухвалено задовольнити частково цивільний позов у кримінальному провадженні, заявлений потерпілим ОСОБА_11 , стягнути з обвинуваченої на користь потерпілого 200 000 гривень у відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнана винуватою за вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Кримінальне правопорушення, як встановлено судом першої інстанції, вчинено при наступних обставинах.
ОСОБА_8 , 07 січня 2019 року, приблизно о 07 годині 00 хвилин, знаходячись на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час конфлікту, який виник раптово на ґрунті неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_12 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, та настання суспільно-небезпечних наслідків, нанесла потерпілій ОСОБА_12 , 1962 року народження, приблизно п'ять ударів ступнею правої ноги по бокам живота, п'ять ударів ступнею правої ноги в область живота, близько п'яти ударів ступнею правої ноги по різним бокам голови в область вух, близько п'яти ударів ступнею правої ноги переважно в лівий бік обличчя. Після чого, продовжуючи протиправність своїх дій, ОСОБА_8 , користуючись господарським інвентарем, а саме - лопатою, нанесла ОСОБА_12 не менше трьох ударів металевим полотном лопати в область живота та не менше двох ударів ребром металевого полотна лопати в область обличчя.
Від сукупності вищевказаних ударів ступнею правої ноги в область голови, а також ударів лопатою в ділянку голови ОСОБА_12 , було заподіяно черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів в м'які покрови черепу, перелом кісток склепіння та основи черепу, крововиливу під оболонки головного мозку та мозочка, забою головного мозку та мозочка, численних синців, саден та ран на голові, перелому кісток і хрящів носу та перелому лівої виличної кістки.
Від сукупності вищевказаних ударів ступнею правої ноги в область живота, а також ударів лопатою в ділянку живота ОСОБА_12 , було заподіяно закриту травму грудної клітки у вигляді перелому 11-го ребра справа.
Після отримання тілесних ушкоджень потерпіла 07 січня 2019 року доставлена до КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» ЧМР», в приміщенні якої 08 січня 2019 року від отриманої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливів в м'які покрови черепу о 09 годині 20 хвилин померла.
В апеляційних скаргах учасники судового провадження, які оскаржили вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку, висувають наступні вимоги.
Сторона захисту:
адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання, у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через суворість, призначити ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Свої вимоги умотивовує такими доводами.
При призначенні судом першої інстанції покарання обвинуваченій, недостатньою мірою взято до уваги повне визнання обвинуваченою своєї винуватості, щиросердне каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину; той факт, що обвинувачена вже багаторазово пожалкувала про вчинене кримінальне правопорушення.
Обставина, яка обтяжує покарання обвинувачені, встановлена судом, як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, - відповідно до обставин вчинення кримінального правопорушення носить формальний характер.
Будучи допитаною, обвинувачена пояснила, що не пам'ятає всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а тому, на думку адвоката, вона не в повній мірі могла керувати своїми діями, і, перебуваючи у ясному розумі, з великою вірогідністю, не вчинила б кримінальне правопорушення й не допустила б настання тяжких наслідків для потерпілої.
Крім того, ОСОБА_8 раніше не судима, не притягалась до відповідальності, позитивно характеризована, на обліках не перебуває, має стійкі соціальні зв'язки із батьками похилого віку.
За вказаних обставин, адвокат висловлює переконання про достатність у конкретному випадку покарання для обвинуваченої ОСОБА_8 із застосуванням положень ст. 69 КК України;
обвинувачена ОСОБА_8 просить змінити вирок суду першої інстанції, - правову кваліфікацію її дій з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України, пом'якшити призначене їй покарання, не задовольняти цивільний позов потерпілого у повному розмірі.
Обґрунтовує заявлені вимоги наступними доводами.
Вважає, що судом неправильно призначено їй покарання, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, допущено порушення її процесуальних прав, в тому числі права на захист.
Вказує, що неодноразово просила суд першої інстанції викликати та допитати в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , яка могла б підтвердити чи спростувати правдивість її слів, показань свідків, але суд ігнорував її клопотання. Таке клопотання також заявлено з тієї причини, що вона не пам'ятає всіх фактів вчинення кримінального правопорушення.
З фіксованого відеозапису проведення за її участю слідчого експерименту від 08.01.2019 року органом досудового розслідування видалені деякі фрагменти, які свідчили на її користь.
Зазначає, що її адвокат ОСОБА_14 , слідчий ОСОБА_15 , в присутності прокурора ОСОБА_16 , частково сфабрикували протокол допиту і відеовідтворення слідчого експерименту, користуючись її душевним хвилюванням, юридичною необізнаністю.
Також, вказує на відсутність у матеріалах кримінального провадження документів про її хворобу та захворювання її матері.
Крім того, під час вчинення злочину вона знаходилась у психічно-знервованому емоційному стані; потерпіла висловлювалась на її адресу нецензурними висловами в її ж будинку, першою вдарила її в обличчя, а потім потиличною ділянкою голови об металевий одвірок, що підтверджується свідком ОСОБА_17 .
Судом першої інстанції відмовлено їй в судовому засіданні задати питання потерпілому, важливі для вирішення цивільного позову.
Із цивільним позовом не погоджується й зауважує, що потерпілий не проживав із своєю колишньою дружиною з 2005 року однією сім'єю, і не мав фактично нічого із нею спільного.
Твердження потерпілого ОСОБА_11 про те, що він допомагав своїй колишній дружині матеріально, - нічим не підтверджені в судовому засіданні, докази на те відсутні. Про смерть колишньої дружини - дізнався через два місяці через знайомих та Інтернет.
Тому, обвинувачена вважає завищеною ціну цивільного позову.
Також, обвинувачена стверджує, що після нанесення нею ударів потерпілій, вона мала намір викликати «швидку допомогу», проте не змогла цього зробити за браком свого телефону, який зник разом із її гаманцем з грошима після появи потерпілої у них вдома. Почувши голоси людей знадвору, вона вийшла аби попрохати про допомогу.
Щодо обставин, які пом'якшують їй покарання, обвинувачена зазначає, що у неї на утриманні залишилась матір, яка має фізичні вади після перенесеного інсульту, а сама вона хворіє на тіроідальний гіпотиреоз, з приводу чого перебуває на «Д» обліку у лікаря, періодично проходить стаціонарне лікування; вона не судима, до відповідальності не притягалась, працювала до затримання, допомагала хворій матері;
апеляційну скаргу обвинувачена доповнює тим, що суд позбавив її можливості допиту свідка ОСОБА_13 , яка стала очевидцем події. Вона (обвинувачена) не заперечує наслідків своїх дій, проте заперечує, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння, коли наносила потерпілій ударів (вона взагалі збиралась о 06 годині 00 хвилин на роботу), - конфлікт виник на ґрунті особистих неприязних відносин. Вона не являлась провокатором конфлікту, пам'ятає напад з боку потерпілої, та те, що вона почала захищатись, - подальші події не пам'ятає, допускає, що неправомірні дії потерпілої вочевидь викликали її гнів, і вона почала наносити ударів потерпілій, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання.
Крім того, доповнює, що має вік 43 роки, працювала, проблем із законом - не було, характеризується з позитивної сторони. Натомість потерпіла не працювала, перебувала у сумнівній для неї компанії, не реагувала на зауваження обвинуваченої щодо того, щоб покинула її домоволодіння.
адвокат потерпілого ОСОБА_11 просить ухвалити судове рішення, яким вирок суду першої інстанції змінити, визнати ОСОБА_8 винуватою за ч. 1 ст. 115 КК України, задовольнити пред'явлений цивільний позов у повному обсязі.
Свої вимоги умотивовує наступними доводами.
Вважає необґрунтованими висновки суду про те, що не доведено умисел ОСОБА_8 на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 КК України, оскільки смерть потерпілої настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в лікарні, а тілесні ушкодження потерпіла отримала 07 січня 2019 року; обвинувачена, за бажання, мала можливість вчинити умисне убивство потерпілої.
Посилається на акт судово-медичного дослідження, яким з'ясовано причини смерті ОСОБА_12 , встановлено що такою причиною черепно-мозкова травма, і, як також встановлено обставинами справи - знаряддям злочину є лопата (металеве полотно), кількість ударів становила не менше двох, локалізацією ударів є життєво важливий орган.
При цьому, причина припинення нанесення потерпілій ударів обвинуваченою, - як вказала остання, - вона не пам'ятає обставин спричинення потерпілій тілесних ушкоджень. Однак, як встановлено показаннями свідка ОСОБА_18 , обвинувачена припинила наносити ударів, коли досягла бажаного результату, так як потерпіла вже не рухалась, перебувала без свідомості, не виявляла ознак життя.
Вказує, що до вчинення злочину, обвинувачена та потерпіла сварились.
Крім того, ОСОБА_8 не попросила вибачення перед родичами загиблої, не бажала реально оцінити наслідки вчиненого нею злочину.
Також, необґрунтованим вважає висновок суду першої інстанції про достатність відшкодування йому 200 000 гривень моральної шкоди.
Зазначає, що потерпілий не проживав із потерпілою однією сім'єю, однак їх відносини не були формальними, адже вони прожили разом тривалий час, спілкувались, дружина була його близькою людиною, другом, компаньйоном, а тому він відчуває душевний біль від втрати, його повернення до нормального життя не виявляється за можливе.
За цих обставин переконаний, що розмір відшкодування завданої злочином моральної шкоди має становити 500 000 гривень.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку у дебатах сторони захисту (адвоката ОСОБА_7 , обвинувачену ОСОБА_8 ), які просили просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання, у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через суворість, призначити ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, при цьому, обвинувачена ОСОБА_8 змінила свою процесуальну позицію, відмовившись від апеляційних вимог щодо кваліфікації її дій та щодо оскарження фактичних обставин справи, думку прокурора, який заперечив задоволення апеляційних скарг сторони захисту, не заперечив задоволення апеляційної скарги потерпілої сторони, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції сторона захисту - обвинувачена ОСОБА_8 змінила свої апеляційні вимоги, фактично відмовившись від оскарження фактичних обставин справи, також і відмовилась від вимог допиту свідків.
Обвинувачена не заперечила своєї вини у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, як їх встановлено судом першої інстанції.
Обвинуваченою та в її інтересах адвокатом ставиться питання перед судом апеляційної інстанції про зміну вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання, у зв'язку із невідповідністю ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через суворість, вважаючи занадто суворим призначене покарання.
Адвокатом ОСОБА_10 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_11 , заперечується доведеність кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 121 КК України, й оскаржується вирок в частині вирішення цивільного позову.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що як винуватість обвинуваченої, так і кваліфікація дій за ч. 2 ст. 121 КК України знайшла своє підтвердження.
Допитана у судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачена ОСОБА_8 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України визнала частково, як і фактичні обставини визнала частково, вказавши, що від її особистих дій наступили відповідні наслідки, що призвели до отримання тілесних ушкоджень потерпілої, які і призвели до смерті останньої.
Надала наступних показань.
Приблизно о 07 годині 00 хвилин, 07 січня 2019 року, вона прокинулася в квартирі свого співмешканця ОСОБА_17 , що знаходиться в АДРЕСА_2 . Вона почула голоси, вийшла з кімнати і побачила невідому жінку ( ОСОБА_12 ) зі своїм співмешканцем, вони сиділи за столом, у них були налиті чарки. Вона почала запитувати у них, що це за зустріч. Сказала невідомій жінці, що їй пора додому і показала на двері. Потерпіла сказала, що сьогодні свято і вона прийшла до них в гості. Потім ОСОБА_12 почала нецензурно лаятися, а вона почала її випихати з хати. Жінка впиралася, потім співмешканець схватив її з-заді за плече, потім за палець і прокрутив його. Вона вдарила його салатником по голові. Потерпіла вдарила її в лице, розбила губу. Вона допхала її до дверей, а ОСОБА_12 розвернулася і вдарила її об металевий одвірок. Як вона сама наносила їй удари не пам'ятає. ОСОБА_12 просила її не бити. Коли вона прийшла до тями в неї в руках була лопата. Вона поставила лопату і хотіла викликати швидку, але в неї не було телефона. Потім вона почула голоси на дворі, відкрила хвіртку і побачила патрульних. Вона вживала ввечері алкоголь, 0,7л на трьох. Скільки ударів наносила не пам'ятає, своїх дій не усвідомлювала. Судово-психіатрична експертиза проводилась, висновок - усвідомлювала свої дії. До цих подій вона не бачила потерпілої. В ніч з 06.01.2019 на 07.01.2019 у них в квартирі ночувала подруга ОСОБА_13 . Чому не пам'ятає нанесення ударів, потерпілій, після того як остання вдарила її об одвірок не знає. Коли вперше побачила потерпілу на ній не було тілесних ушкоджень. Після того як вона прийшла до тями бачила потерпілу, вона лежала, на одязі була кров. Поряд з потерпілою лежала лопата. Вважає, що тілесні ушкодження потерпілій нанесла вона сама, і від її дій наступили відповідні наслідки.
В суді апеляційної інстанції обвинувачена не заперечила своєї вини та кваліфікації її дій.
Не зважаючи на визнання винуватості ОСОБА_8 , її вина у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження підтверджується сукупністю доказів у справі, належно досліджених судом першої інстанції.
Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні суду першої інстанції надав наступних показань: фактичних обставин справи він не знає. З 1979року він знаходився в шлюбі з потерпілою. З 2005 року вони однією сім'єю не проживали, але він їй допомогав матеріально. Від шлюбу мають доньку. ОСОБА_12 ніде не працювала. Останній раз він бачив ОСОБА_12 30.12.2018, вона була не конфліктною людиною.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_17 надав наступних показань: 07 січня 2019 року, приблизно о 06 годині він прокинувся у себе вдома, пішов до магазину, зробив покупки. Помітив потерпілу, коло неї були якісь хлопці, зачіпали її. У потерпілої був синець, крові він не бачив. Обвинувачена його добра знайома. Він запропонував ОСОБА_12 піти звідти, і провести її. Вона пішла до нього до дому, в будинок він зайшов перший, вона за ним. ОСОБА_8 зустріла його на вході, спитала де її телефон і вдарила його дерев'яним бруском по голові, це було вперше. Потім потерпіла перша вдарила ОСОБА_8 і штовхнула її. Він погано бачив, бо у нього пішла кров. Він вийшов з будинку і викликав швидку, зустрічав швидку і поліцію. Також він бачив, як потерпіла оступилася і впала. В той день в квартирі була ще подруга обвинуваченої ОСОБА_13 , вона була в іншій кімнаті, збиралася на роботу. Він не зміг припинити конфлікт бо сильно йшла кров.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_19 суду першої інстанції, він працював в поліції, з 06 на 07 січня 2019 року, приблизно о 07 годині 00 хвилин, отримав сигнал із 102, що на тротуарі по АДРЕСА_3 лежить людина. Передзвонив ОСОБА_17 , оскільки поліцію викликав він, останній сказав, що дійсно з боку вул. Верхня Горова лежить людина. Коли приїхали побачили ОСОБА_17 у якого було в крові лице, сказав, що його побила жінка, і що в дворі була ще одна жінка, яка потребує допомоги. Підійшов побачив невідому жінку в крові без тями. В будинку були відкриті двері, з нього вийшла обвинувачена в світлій куртці, сказала, що ОСОБА_17 з потерпілою п'яні прийшли до них до дому. Вона розбила миску об голову чоловіку і побила потерпілу лопатою. Він бачив сліди крові на місці події і лопату в крові на металевій частині. Він викликав швидку допомогу. ОСОБА_17 був нетверезий, спочатку одне пояснював, потім інше. ОСОБА_8 також була в нетверезому стані. На обвинуваченій тілесних ушкоджень не було.
Допитом в суді першої інстанції свідка ОСОБА_18 встановлено: 07 січня 2019 року він прокинувся у себе вдома приблизно о 06 годині 00 хвилин. Відкрив вікно. Бачив якісь силуети на подвір'ї, хтось курив - це був ОСОБА_20 . Побачив як одна особа, а саме жінка, в темному одязі б'є другу, яка лежала на землі, ногами в ділянки тулуба, інших осіб на подвір'ї він не бачив. Особа, яка лежала на землі не пручалася та не рухалася. По рухам жінки, яка наносила удари зрозумів що вона була нетвереза, вона декілька разів відходила і знову поверталася до жінки, яку била. Бачив, як вона б'є лопатою по животу, потім ребром лопати по голові, викликав наряд поліції і швидку. Він намагався зупинити обвинувачену окликами, але вона не реагувала. Коли з'явилися працівники поліції, жінка, що наносила удари кричала на поліцейських, нецензурно лаялася.
Крім того, вина обвинуваченої ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення доводиться рядом письмових доказів матеріалів кримінального провадження у сукупності досліджених судом першої інстанції, які судом визнані допустимими й належними:
- даними протоколу огляду місця події від 07.01.2019 та фототаблицями до нього, згідно яких об'єктом огляду є ділянка території, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , на яких зображений вхід до будинку, територія домоволодіння та плями бурого кольору на території, лопата металева частина якою деформована та містить сліди бурого кольору, плями бурого кольору на території подвір'я (а.м.п.1-6) ;
- протоколом огляду місця події від 07.01.2019, згідно якого об'єктом огляду є приміщення кабінету на першому поверсі Третьої міської лікарні швидкої медичної допомоги. На відстані 3м від входу в кутовій стіні знаходиться прохід до підсобного приміщення. На підлозі наявний синій пакет, в якому знаходиться вміст речей, а саме: сумка чорного кольору, платок пуховий із слідами речовини бурового кольору, пара зимнього взуття чорного кольору, куртка зимня чорного кольору із слідами речовини бурового кольору. Також в середині синього пакету наявний поліетиленовий пакет в якому знаходяться : термо білизна чорного кольору, футболка чорного кольору із слідами речовини бурового кольору, толстовка із слідами речовини бурового кольору, шкарпетки чорного кольору (а.8-9м.п.);
- протоколом огляду місця події від 08.01.2019, згідно якого об'єктом огляду є приміщення моргу Третьої міської лікарні швидкої медичної допомоги в приміщенні якого на металевій кушетці спостерігається замотаний в «простиню» труп ОСОБА_12 з тілесними ушкодженнями (а.10м.п.);
- протоколом огляду трупа від 10.01.2019 та фототаблицями до нього. Оглядався труп ОСОБА_12 . На голові виявлені численні рани, синці, перелом кісток носу, перелом величної кістки, перелом 11 ребра та черепно-мозкова травма, крововилив під оболонкою мозку та забій останнього (а.11-15 м.п.);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.01.2019, згідно якого ОСОБА_18 на фотознімку №3 ( ОСОБА_8 ) впізнає жінку, яка в проміжок часу 07год. 07-20год. наносила удари іншій жінці ( а.м.п.16-18);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.01.2019 та фототаблицями до нього, згідно якого свідок ОСОБА_18 розповідає та показує обставини, що мали місце 07.01.2019 приблизно 07-05год. (а. 19-29 м.п.);
- випискою з амбулаторної карти №41, згідно якої ОСОБА_8 встановлено діагноз 07.01.2019 року - алкогольне сп'яніння (а. 30м.п.);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 08.01.2019 та диском, оглянутим в судовому засіданні на якому зафіксовано слідчий експеримент за участі ОСОБА_8 , яка показувала як та при яких обставин 07.01.2019 за адресою АДРЕСА_4 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_12 (а.36-38м.п.);
- протоколом огляду предмету від 10.01.2019, предметом огляду є шапка темного кольору, рядно коричневого кольору з наявними плямами бурого кольору, пара рукавиць темного кольору (а.42м.п.);
- протоколом огляду предмету від 10.01.2019, предметом огляду є штани з матерії чорного кольору без видимих пошкоджень та плям (а.43м.п.);;
- протоколом огляду предмету від 10.01.2019, предметом огляду є футболка різнокольорового забарвлення на якій наявні плями речовини бурого кольору (а.44м.п.);
- протоколом огляду предмету від 10.01.2019, предметом огляду є лопата із слідами бурого кольору, металева частина якої деформована (а.45м.п.);
- протоколом огляду предмету від 10.01.2019, предметом огляду є сумка чорного кольору, платок пуховий , пара зимнього взуття чорного кольору, термо білизна чорного кольору, футболка чорного кольору «толстовка», шкарпетки чорного кольору, труси (а.46м.п.);
- даними висновку експерта №05-1/08/10 від 27.02.2019, згідно якого кров трупа ОСОБА_12 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО. У слідах на штанях спортивних, що добровільно видала ОСОБА_8 (об'єкти №№4,6) знайдена кров людини та виявлені антигени А і Н за ізосерологічною системою АВО. Визначення статевої належності крові не входить в компетенцію експерта імунолога судового.Таким чином, враховуючи результати серологічного дослідження речового доказу, групову належність крові особи, що проходить у справі, можна передбачити, що:антигени А і Н, виявлені у слідах крові людини на штанях спортивних, що добровільно видала ОСОБА_8 (об'єкти №№4,6) могли походити за рахунок крові особи(осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н чи за рахунок змішування крові осіб з групами А з ізогемаглютиніном анти-В і О з ізогемаглютинінам (логічною системою АВО. В даному випадку походження крові від трупа ОСОБА_12 не виключається (а.55-57м.п.);
- даними висновку експерта №05-1/08/9 від 27.02.2019, згідно якого кров трупа ОСОБА_12 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО. Кров підозрюваної ОСОБА_8 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО. У слідах на куртці чоловічій, утепленій, чорного кольору (об'єкти №№1-5) знайдена кров людини та виявлені антигени А і Н та ізогемаглютинін анти-В за ізосерологічною системою АВО.. У слідах на сумці чорного кольору (об'єкт №7) знайдена кров людини та виявлені антигени А і Н за ізосерологічною системою АВО. У слідах на хустці пуховій (об'єкт №8) знайдена кров людини та виявлені антигени А і Н за ізосерологічною системою АВО. У слідах на штанях спідніх чорного кольору (термобілизна) (об'єкти №№9,10) кров не знайдена. У слідах на куртці (толстовці) (об'єкти №№11-15) знайдена кров людини та виявлені антигени А і Н та ізогемаглютинін анти-В за ізосерологічною системою АВО.. У слідах на трусах чоловічих (об'єкт №16) знайдена кров людини та виявлені антигени А і Н за ізосерологічною системою АВО. У слідах на парі чобіт (об'єкти №№17,18) знайдена кров людини та виявлені антигени А і Н за ізосерологічною системою АВО. У слідах на двох шкарпетках (об'єкти №№19,20) кров не знайдена. Визначення статевої належності крові не входить в компетенцію експерта імунолога судового. Таким чином, враховуючи результати серологічного дослідження речових доказів, групову належність крові осіб, що проходять у справі, можна передбачити, що: Кров людини, знайдена на куртці чоловічій, утепленій, чорного кольору (об'єкти №№1-5), куртці (толстовці) (обпекти №№11-15) могла походити від особи(осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н чи за рахунок змішування крові осіб з групами А з ізогемаглютиніном анти-В і О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. В даному випадку кров могла походити від трупа ОСОБА_12 . У разі походження крові від двох і більше осіб домішка крові підозрюваної ОСОБА_8 не виключається. Антигени А і Н, виявлені в слідах крові людини на сумці чорного кольору (об'єкт1 №7), хустці пуховій (об'єкт №8), трусах чоловічих (об'єкт №16), на парі чобіт (об'єкти №№17,18) могли походити за рахунок крові особи(осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н чи за рахунок змішування крові осіб з групами А з ізогемаглютиніном анти-В і О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. В даному випадку походження крові від трупа ОСОБА_12 не виключається. У разі походження крові від двох і більше осіб домішка крові підозрюваної ОСОБА_8 не виключається (а.61-64м.п.);
- даними висновку експерта №05-1/08/12 від 15.02.2019, згідно якого кров потерпілої ОСОБА_12 відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютинінами анти- В з супутнім антигено Н. Кров підозрюваної ОСОБА_8 відноситься до групи 0(1) з ізогемаглютинінами анти- А і анти- В.В слідах на рукавицях (об'єкти №№1,2) кров не знайдена. В слідах на шапці (об'єкт №3) кров не знайдена. В слідах на рядні (об'єкт №5) знайдена кров людини і виявлені антигени А і Н . В об'єкті №4 кров не знайдена. Таким чином, враховуючи результати серологічного дослідження речового доказу, групову приналежність крові особи , що проходить у справі можна передбачити , що: Антигени А і Н, виявлені в слідах крові людини на рядні (об'єкт №5,могли походити антиген Н або за рахунок змішування крові осіб з групами крові А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В і групи 0(1) з ізогемаглютинінами анти-А і анти- В.Походження крові від потерпілої ОСОБА_12 не виключається. Домішка крові підозрюваної ОСОБА_8 . Питання про статеву приналежності крові не входить в компетенцію судово-медичного експерта імунолога(а.67-69м.п.);
- даними висновку експерта №05-5/06/10 від 18.02.2019, згідно якого із зразків крові проведеної у відділенні судово- медичної імунології група крові потерпілої ОСОБА_12 А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО (висновок експерта №05-1-09/66 від 22.01.2019 року) з супутнім антигеном Н.Згідно судово-медичної експертизи зразків крові проведеної у відділенні судово-медичної імунології група крові підозрюваної ОСОБА_8 0(1) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО (висновок експерта №05-1-09/113 від 06.02.2019 року).При судово-медичній експертизі лопати (об. 1-4) виявлено кров людини, статеву приналежність якої встановити неможливо у зв'язку з відсутністю клітинних елементів крові. При серологічному дослідженні даної крові виявлено антигени А та Н та ізогемаглютинін анти-В ізосерологічної системи АВО. Таким чином, враховуючи отримані результати та групи крові осіб, що проходять по справі можна прийти до висновку, що кров на лопаті (об. 1-4), походить від особи (осіб) з групою крові А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В, з супутнім антигеном Н, або за рахунок змішування крові осіб з групами А(ІІ) та 0(1) ізосерологічної системи АВО. Походження крові від потерпілої ОСОБА_12 не виключається, присутність крові підозрюваної ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 не виключається лише у вигляді домішка, якщо на момент скоєння злочину в неї була зовнішня кровотеча(а.73-74м.п.);
- даними висновку експерта №05-1/08/11 від 15.02.2019, згідно якого кров потерпілої ОСОБА_12 відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В. В слідах на футболці (об'єкти №№1,2) знайдена кров людини і виявлений антиген А.Таким чином, враховуючи результати серологічного дослідження речового доказу, групову приналежність крові особи, що проходить у справі можна передбачити, що: Антиген А, виявлений в слідах крові людини на футболці (об'єкти №№1,2), міг походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові А (II) з ізогемаглютиніном анти-В. Походження крові від потерпілої ОСОБА_12 не виключається Питання про статеву приналежність крові не входить в компетенцію експерта імунолога(а.77-79м.п.);
- даними висновку експерта №03-1/36/13 від 28.02.2019, згідно якого причиною смерті є черепно-мозкова травма, що підтверджується даними дослідження трупа та судово-гістологічним дослідженням. Згідно даних медичної картки смерть ОСОБА_12 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 в 09.20год. Трупні явища, які спостерігались при дослідженні трупа в морзі відповідають вищевказаному терміну. При дослідженні трупа виявлені наступні ушкодження. Черепно-мозкова травма у вигляді крововиливів в м'які покрови черепу, перелому кісток склепіння та основи черепу, крововиливу під оболонки головного мозку та мозочка, забою головного мозку та мозочка, численних синців, саден та ран на голові, перелому кісток і хрящів носу та перелому лівої виличної кістки. Вказана черепно-мозкова травма виникла від неодноразової дії предмету, що володіє ознаками твердого тупого та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, могла виникнути від численних ударів стопою взутої ноги та від ударів лопатою. Виникнення зазначеної травми від падіння (падінь) з положення стоячи з наступним ударом об твердий тупий предмет або пласку переважаючу поверхню виключається. Між отриманою черепно-мозковою травмою та настанням смерті мається прямий причинний зв'язок. Всі інші ушкодження виявлені при дослідження трупа ОСОБА_12 не перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Також при дослідженні трупа виявлено закриту травму грудної клітки у вигляді перелому 11 -го ребра справа, яка виникла від дії предмету, що володіє ознаками твердого тупого та носить ознаки ушкодження середнього ступеня тяжкості. Виникнення такої травми можливе, як від падіння з положення стоячи, або наближеного до такого з наступним ударом об твердий тупий предмет так і від удару твердим тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею. Окрім того виявлено травму лівої руки у вигляді поширеного синця, перелому лівої променевої кістки та вивиху лівої ліктьової кістки, яка виникла від дії предмету, що володіє ознаками твердого тупого та носить ознаки ушкодження середнього ступеня тяжкості. Виникнення такої травми від падіння з положення стоячи з наступним ударом об твердий тупий предмет виключається. Травма погла виникнути від удару( ударів) предметом, що володіє ознаками твердого тупого при самозахисті, могла виникнути від ударів лопатою. При досліджені трупа виявлений поширений синець на правій руці, який виник від неодноразової дії предмету, що володіє ознаками твердого тупого, носить ознаки легкого тілесного ушкодження та міг виникнути при самозахисті, від численних ударів як ногами так і від численних ударів лопатою. Всі виявлені ушкодження виникли за життя на що вказує їх характер та дані судово-гістологічного дослідження. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа спирти не виявлені. При дослідженні трупа ОСОБА_12 біологічний матеріал для визначення наявності наркотичних речовин не вилучався по двох причинах: 1. в направленні на судово-медичне дослідження трупа ОСОБА_12 від 08.01.2019р. не було поставлене відповідне питання; 2. за недоцільністю. При дослідженні трупа ОСОБА_12 виявлене, підтверджене судово-гістологічним дослідженням, захворювання матки - фіброміома та залозистий поліп ендометрія, які не мають причинного зв'язку з настанням смерті. При судово-гістологічному дослідженні виявлено вогнищеве запалення легень, яке не має причинного зв'язку з настанням смерті. Фізичних вад при дослідженні трупа ОСОБА_12 не виявлено. При судово-імунологічному дослідженні зразка рідкої крові трупа ОСОБА_12 встановлено, що її кров відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. Тілесні ушкодження, які були виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_12 могли виникнути за обставин та в час, що вказані в ухвалі про призначення експертизи, а також при обставинах на які вказали свідок ОСОБА_18 і підозрювана ОСОБА_8 , так як інформація про механізм спричинення ушкоджень у вищезазначених вихідних даних головним чином співпадає. Дані дослідження трупа та дані судово-гістологічного дослідження з урахуванням дії холоду на організм потерпілої та наявність ознак запалення легень - дають підставу вважати, що виявлені ушкодження могли виникнути в один проміжок часу незадовго до поступлення в лікарню (а.83-85м.п.);
- актом судово-медичного дослідження № 03-01/36 від 10.01.2019, згідно якого на підставі проведеного судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_12 , 1962 р.н., даних судово-токсикологічного дослідження, відомих обставин випадку та у зв'язку з поставленими питаннями: причиною смерті є черепно-мозкова травма у вигляді крововиливів в м'які покрови черепу, перелому кісток склепіння та основи черепу, крововиливу під оболонки головного мозку та мозочка, забою головного мозку та мозочка, численних синців, саден та ран на голові, перелому кісток і хрящів носу та перелому лівої виличної кістки. Вказана травма виникла від неодноразової дії предмету, що володіє ознаками твердого тупого та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Виникнення зазначеної черепно-мозкової травми від падіння (падінь) з положення стоячи з наступним ударом об твердий тупий предмет або пласку переважаючу поверхню виключається. Також виявлено закриту травму грудної клітки у вигляді перелому 11-го ребра. Справа, яка виникла від дії предмету, що володіє ознаками твердого тупого та носить ознаки ушкодження середнього ступеня тяжкості. Виникнення такої травми можливе, як від падіння з положення стоячи, або наближеного до такого з наступним ударом об твердий тупий предмет так і від удару твердим тупим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею. Окрім того виявлено травму лівої руки у вигляді поширеного синця, перелому лівої променевої кістки та вивиху лівої ліктьової кістки, яка виникла від дії предмету, що володіє ознаками твердого тупого та носить ознаки ушкодження середнього ступеня тяжкості. Виникнення такої травми від падіння з положення стоячи з наступним ударом об твердий тупий предмет виключається. Така травма могла виникнути від удару (ударів) предметом, що володіє ознаками твердого тупого при самозахисті. При дослідженні трупа виявлений поширений синець на правій руці, який виник від неодноразової дії предмету, що володіє ознаками твердого тупого, носить ознаки легкого тілесного ушкодження та міг виникнути при самозахисті. Всі виявлені ушкодження виникли за життя на що вказує їх характер та дані судово-гістологічного дослідження. Дані дослідження трупа та дані судово-гістологічного дослідження з урахуванням дії холоду на організм потерпілої та наявність ознак вогнищевого запалення легень - дають підставу вважати, що виявлені ушкодження могли виникнути в один проміжок часу незадовго до поступлення в лікарню. При дослідженні трупа також виявлено сліди від медичних втручань. Згідно даних медичної картки смерть ОСОБА_12 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 в 09-20год. трупні явища, які спостерігались при дослідженні трупа в морзі відповідають вищевказаному терміну. При судово-токсилогічному дослідженні крові трупа спирти не виявлені (а.86-89м.п.);
- даними висновку експерта №05-5/06/11 від 14.02.2019, згідно якого при судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту зі зрізів нігтів з рук підозрюваної ОСОБА_8 кров та ядровмісні епітельні кліти не виявлено (а.91-92м.п.);
- даними висновку експерта №05-5/06/12 від 14.02.2019, згідно судово-медичної експертизи зразків крові проведеної у відділенні судово-медичної імунології група крові потерпілої ОСОБА_23 . А(ІІ) з ізогемаглютиніном анги-В ізосерологічної системи АВО (висновок експерта №05-1-09/66 від 22.01.2019 року), з супутнім антигеном Н. Згідно судово-медичної експертизи зразків крові проведеної у відділенні судово-медичної імунології група крові підозрюваної ОСОБА_8 0(1) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АБО (висновок експерта №05-1-09/113 від 06.02.2019 року). При судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту зі зрізів нігтів з рук потерпілої ОСОБА_12 (об.1.2) виявлено кров людини, ядровмісні епітеліальні клітини не виявлено. При серологічному дослідженні даної крові виявлено антигени А та Н ізосерологічної системи АВО. Таким чином, враховуючи отримані результати та групи крові осіб, що проходять по справі можна прийти до висновку, що антигени А та Н, виявлені в слідах крові у піднігтьовому вмісті зі зрізів нігтів з рук потерпілої ОСОБА_12 (об. 1,2), походять від особи (осіб) з групою крові А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В, з супутнім антигеном Н, або за рахунок змішування крові осіб з групами А(ІІ) та 0(1) ізосерологічної системи АВО. Походження крові від потерпілої ОСОБА_12 не виключається, присутність крові підозрюваної ОСОБА_8 не виключається лише у вигляді домішка, якщо на момент скоєння злочину в неї була зовнішня кровотеча (а.95-96м.п.);
- даними висновку експерта №05-1/08/8 від 12.02.2019, згідно якого кров трупа ОСОБА_12 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО. Кров підозрюваної ОСОБА_8 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО. У слідах змиву речовини бурого кольору, вилученого на марлевий тампон при ОМП від 07.01.2019 року (об'єкт №1) знайдена кров людини та виявлені антигени А і Н та ізогемаглютинін анти-В за ізосерологічною системою АВО. Таким чином, враховуючи результати серологічного дослідження речового доказу, групову належність крові осіб, що проходять у справі, можна передбачити, що: Кров людини, знайдена у слідах змиву речовини бурого кольору, вилученого на марлевий тампон при ОМП від 07.01.2019 року (об'єкт №1) могла походити від особи(осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н чи за рахунок змішування крові осіб з групами А з ізогемаглютиніном анти-В і О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. В даному випадку кров могла походити від трупа ОСОБА_12 . У разі походження крові від двох і більше осіб домішка крові ОСОБА_8 не виключається (а.98-100м.п.);
-висновком судово-психіатричного експерта №66 від 22.02.2019, згідно якого на підставі викладеного комісія приходить до висновку, що ОСОБА_8 , хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждала на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого їй правопорушення, а виявляє прояви емоційно-нестійкого розладу особистості в стані компенсації (F-06.3 за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду), що при збереженні у неї процесів мислення, пам'яті, інтелекту, здатності до вольового контролю - свідчить про її здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. На період часу, до якого відноситься скоєння ОСОБА_8 інкримінованого їй правопорушення, у неї не відмічалося проявів тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, вона знаходилася в стані простого алкогольного сп'яніння, в її поведінці не відображалося психопатологічної симптоматики - що свідчить про її здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. На теперішній час ОСОБА_8 хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждає, а виявляє прояви емоційно-нестійкого розладу особистості в стані компенсації, що при збереженні у неї процесів мислення, пам'яті, інтелекту, здатності до вольового контролю, намагання захищати свої інтереси - свідчить про її здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними, правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, приймати участь у слідчих діях і при розгляді справи в суді. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_8 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
Таким чином, на підставі досліджених доказів, ОСОБА_8 обґрунтовано визнано винуватою у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, а дії обвинуваченої - правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України.
Відносно доводів апеляційної скарги адвоката потерпілого з приводу кваліфікації дій ОСОБА_8 як умисного вбивства, а не як умисного тяжкого тілесного ушкодження, зауважується наступне.
Особливістю умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. Якщо ж таке усвідомлення відсутнє, вчинене слід кваліфікувати як вбивство через необережність.
Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, у випадку ж заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, ставлення до настання смерті характеризується необережністю.
Враховується, що між обвинуваченою і потерпілою виник конфлікт, раптово на ґрунті неприязних відносин, ОСОБА_8 нанесла потерпілій приблизно п'ять ударів ступнею правої ноги по бокам живота, п'ять ударів ступнею правої ноги в область живота, близько п'яти ударів ступнею правої ноги по різним бокам голови в область вух, близько п'яти ударів ступнею правої ноги переважно в лівий бік обличчя, а потім, користуючись господарським інвентарем, а саме - лопатою, нанесла потерпілій ОСОБА_12 не менше трьох ударів металевим полотном лопати в область живота та не менше двох ударів ребром металевого полотна лопати в область обличчя.
Смерть потерпілої настала наступного дня у лікарні.
Як встановлено обставинами кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_8 після спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, припинила свої протиправні дії; як пояснює хотіла викликати «Швидку допомогу», разом із тим, потерпіла не чинила опору, і, за наявності відповідного умислу, обвинувачена ОСОБА_8 була не позбавлена можливості вчинити вбивство потерпілої.
Тобто, у конкретному випадку, на переконання колегії суддів, ОСОБА_8 до заподіяння ОСОБА_12 умисного тяжкого тілесного ушкодження ставилась умисно, а до настання смерті потерпілої від такого ушкодження - необережно.
При цьому, ОСОБА_8 , беручи до уваги кількість і локалізацію ударів, нанесених нею ОСОБА_12 , знаряддя, яким наносились удари, цілком усвідомлювала можливість настання смерті потерпілої внаслідок нанесення тілесних ушкоджень, проте первинно умислу на вчинення саме умисного вбивства потерпілої не мала.
Слід вказати, вказані доводи потерпілої сторони щодо кваліфікації дій обвинуваченої за ст. 115 КК України були предметом оцінювання судом першої інстанції, і суд прийшов аналогічного висновку про відсутність умислу обвинуваченої на вчинення умисного вбивства.
Посилання потерпілого на те, що розмір відшкодування завданої злочином моральної шкоди має становити 500 000 гривень, і судом неправильно вирішено заявлений ним цивільний позов - не знайшли свого підтвердження.
Згідно із ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
У відповідності до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду регламентовані ст. 1167 ЦК України, зокрема, згідно із ч. 1 цієї статті, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п. 9 - Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, судом дотримано принципів розумності, виваженості та справедливості при вирішенні питання цивільного позову.
Протиправними діями обвинуваченої ОСОБА_8 , дійсно і беззаперечно завдано тяжких, невідворотних і непоправних наслідків у вигляді смерті людини.
Разом із враховується характер і обсяг страждань потерпілого ОСОБА_11 , з урахуванням того, що останній не проживає у фактичному шлюбі із померлою ОСОБА_12 з 2005 року, однією родиною вони не проживали, бачились вони ситуативно (об'єктивно, ОСОБА_12 вела дещо бродяжницький спосіб життя), потерпілий не зазнав суттєвих вимушених змін в його звичайному житті, життєвих стосунках.
Відтак цивільний позов із заявленим потерпілим розміром відшкодування моральних страждань 500 000 гривень, - колегія суддів вважає завеликим.
Судом першої інстанції справедливо вирішено питання цивільного позову.
Стороною захисту оскаржено судове рішення в частині призначення покарання; ОСОБА_8 (і в її інтересах адвокат) вважає ухвалений вирок стосовно неї занадто суворим.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», - відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати
його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зважаючи на зазначені вище вимоги законодавства, положення і рекомендації Пленуму ВСУ, висновки у рішеннях ЄСПЛ, суд, при призначенні покарання у кожному випадку, має притримуватись принципів індивідуалізації покарання, його пропорційності, достатності, адже покарання не має на меті кари обвинуваченої особи, не має бути надмірним, а призначається для виправлення й перевиховання особи, покликане виконати превентивні міри щодо вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами; відповідно, наряду з обставинами справи, має враховуватись особа обвинуваченого, його посткримінальна поведінка, наявність та відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції дотримався принципів призначення покарання, вимог закону, в тому числі, згідно із вимогами ст. 65 КК України, врахував передбачені даною нормою закону України про кримінальну відповідальність обставини.
Як встановлено, обвинувачена ОСОБА_8 не судима, позитивно характеризована пор місцю роботи, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, пост кримінальна поведінка - обвинувачена не залишила місце вчинення злочину, не переховувалась від досудового розслідування.
При цьому, обставин, які пом'якшують покарання, не встановлено, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину не можуть визнаватися такими обставинами, адже під час судового розгляду справи судом першої інстанції обвинувачена свою вину визнала частково; в апеляційну інстанцію подала апеляційну скаргу, де вважала, що не є винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вже під час апеляційного перегляду вказала про визнання нею вини і фактичних обставин справи.
Визнання вини частково або її не визнання - є беззаперечним правом і процесуальною позицією обвинуваченого, проте, щире каяття характерне тим, що засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, повне визнання вини, готовність підлягати кримінальній відповідальності.
Наявна обставина, як обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння (виписка з амбулаторної карти № 41, - станом на 09 годину 30 хвилин 07 січня 2020 року ОСОБА_8 перебувала у стані алкогольного сп'яніння, аркуш 30, том 1).
Доводи адвоката обвинуваченої з приводу того, що обвинувачена не пам'ятає всіх обставин події кримінального правопорушення, що вона не в повній мірі могла керувати своїми діями, не перебувала у ясному розумі, - спростовуються висновком судово-психіатричного експерта № 66 від 22.02.2019 року, яким встановлено, що ОСОБА_8 , хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждала на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого їй правопорушення, а виявляє прояви емоційно-нестійкого розладу особистості в стані компенсації (F-06.3 за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду), що при збереженні у неї процесів мислення, пам'яті, інтелекту, здатності до вольового контролю - свідчить про її здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними; на період часу, до якого відноситься скоєння ОСОБА_8 інкримінованого їй правопорушення, у неї не відмічалося проявів тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, вона знаходилася в стані простого алкогольного сп'яніння, в її поведінці не відображалося психопатологічної симптоматики - що свідчить про її здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними (аркуші 103-107 том 1).
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України - не віднайдено.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України: за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
У конкретному кримінальному провадженні не встановлено кількох обставин, які б, крім того, що пом'якшували покарання, істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним і тяжким, посягає на найвищі цінності у вигляді здоров'я та життя людини.
З приводу тих посилань обвинуваченої, що не допитані свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , - зауважується наступне.
Свідок ОСОБА_17 судом першої інстанції допитаний двічі (аркуш 124, 135, 149 том 2),
Свідок ОСОБА_13 викликаний судом в судове засідання, проте СМС повідомлення щодо документу «Повістка про виклик до суду» на номер телефону даного свідка не доставлена, так як абонент тимчасово недоступний (аркуш провадження 73, 87, 76 том 2).
Привід свідка в судове засідання виявився неможливим, оскільки за визначеною адресою свідок ОСОБА_13 не проживає, її місцезнаходження невідоме (аркуш 102, 103 том 2).
У подальшому, під час судового засідання суду першої інстанції 28 травня 2019 року прокурор заявив, що не наполягає на допиті свідка ОСОБА_13 . Питання про необхідність допиту свідка поставлено на обговорення учасників судового провадження, які не наполягали на виклику та допиті вказаного свідка, зокрема, і сторона захисту (аркуш 139 том 2).
Тож, колегія суддів не знаходить у конкретному випадку порушень судом першої інстанції процесуального закону або утиснення прав сторони захисту.
Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скаргх потерпілої сторони і сторони захисту свого підтвердження не знайшли і задоволенню не підлягають, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції - підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 червня 2019 року стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4