Справа № 909/618/2012
Провадження № 22-ц/4808/264/20
Головуючий у 1 інстанції Веселов В.М.
Суддя-доповідач Матківський
02 липня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого Матківського Р.Й.
суддів Горейко М.Д., Максюти І.О.
секретаря Бойчука Л.М.
з участю представника заявника - ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕНТ» про заміну сторони правонаступником у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2019 року, постановлену суддею Веселовим В.М.,
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2019 року заяву представника ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕНТ» про заміну сторони (стягувача) з виконання постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2014 року, згідно якої в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором №2025рv3-07 від 13 грудня 2007 року, що на 10 січня 2014 року становить 2 215 727, 69 гривень, в тому числі: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 35 357, 20 євро, що в гривневому еквіваленті становить 384 689, 97 гривень; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 17 642, 80 євро, що в гривневому еквіваленті становить 191 955,43 гривень; сума строкової заборгованості по відсотках - 965, 78 євро, що в гривневому еквіваленті становить 10 507,78 гривень, сума простроченої заборгованості по відсотках - 23 468, 21 євро, що в гривневому еквіваленті становить 255 336,47 гривень; сума пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсотках - 1 373 238, 14 гривень, - звернуто стягнення на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, побудований з цегли, зазначений в генплані літерою «А», загальною площею 219,7 кв.м., житловою площею 73,8 кв.м. та огорожа, зазначена в генплані «№1-3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії проведення виконавчих дій, у справі за позовом ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Замінено стягувача - ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» на його правонаступника - ТзОВ «Фінансова компанія «ІНВЕНТ».
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» є дійсним кредитором за кредитним договором №2025рv3-07 від 13 грудня 2007 року та договором забезпечення, що підтверджується договором про відступлення прав вимоги, посвідченого 15 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №2545, договором про відступлення прав вимоги від 15 травня 2019 року. Вимоги заявника підставні і підлягають до задоволення, оскільки 15 травня 2019 року укладено договір про відступлення прав вимоги між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «ІНВЕНТ, а тому заявник набув право грошової вимоги за кредитним договором №2025рv3-07 від 13 грудня 2007 року та договором забезпечення, тому є підстави для заміни стягувача - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника - ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
На дану ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вважає, що ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Вважає, що суд не дослідив відповідних обставин, що впливають на законність та обґрунтованість винесеного судового рішення. Чинним законодавством України передбачено, що заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу, проте необхідно враховувати, що суд мав дослідити такі обставини: наявність та/або відсутність в іпотечному договорі умови, що кредитор не може бути замінений за відповідних обставин; наявність та /або відсутність в іпотечному договорі підстав для заміни іпотеко держателя на підставі договору про відступлення прав вимоги без згоди іпотекодавця; які права первісного кредитора в зобов'язанні можуть переходити до нового кредитора згідно з умовами іпотечного договору. Суд першої інстанції досліджував тільки видачу Коломийським міськрайонним судом ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» виконавчого листа на підставі рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2014 року, і що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було визнано стягувачем по справі; відкриття виконавчого провадження за зверненням ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» по виконанню виконавчого листа на підставі рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2014 року; вчинення державним виконавцем дій по виконанню виконавчого листа та результати вчинення відповідних дій.
Враховуючи зміни у ЦПК України, а саме, що згідно ч.1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, суд замінює таку сторону її правонаступником, апелянт вважає, що не є встановленою обставина відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа на підставі рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2014 року, а тому відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження згідно поданої заяви ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент».
Також підставою для скасування ухвали суду першої інстанції є те, що заявник до матеріалів справи не долучив, а суд не дослідив: додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги від 15 травня 2019 року, додатку №1 до Договору про відступлення прав за Договорами іпотеки. З долучених до матеріалів справи Додатків не вбачається, що вони є підписаними сторонами - ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент», що підтверджує їх невідповідність укладеним Договору про відступлення прав вимоги від 15 травня 2019 року та Договору про відступлення прав за Договорами іпотеки від 15 травня 2019 року. Не була дотримана сторонами - ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» і така умова Договору про відступлення прав вимоги від 15 травня 2019 року, як повідомлення боржників про відступлення права вимоги протягом 5 календарних днів з моменту набрання чинності даного Договору. В п.2.1 Договору про відступлення прав за Договорами іпотеки від 15 травня 2019 року також було передбачено, що протягом п'яти календарних днів від дати укладення та нотаріального посвідчення цього Договору Новий іпотекодержатель та Первісний Іпотекодержатель зобов'язані надіслати Іпотекодавцям відповідні письмові повідомлення про відступлення прав за Договорами іпотеки на адреси Іпотекодавців, зазначених у Договорах іпотеки. Суд даній обставині не надав мотивованої оцінки.
Наведене призвело до того, що судом передчасно, без отримання зі сторони ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» доказів на підтвердження належного повідомлення апелянта, як іпотекодавця, про відступлення прав вимоги (про заміну кредитора) було винесено судове рішення, яке не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Ще однією підставою, яка підтверджує про незаконність та необґрунтованість судового рішення є те, що згідно з ст.3 ЗУ «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотеко держателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Крім цього, заявник - ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент», звертаючись із заявою про заміну сторони правонаступником не надав суду відомостей з реєстру про їх реєстрацію як нового іпотекодержателя відповідно до вимог ЗУ «Про іпотеку».
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2014 року у справі №909/618/2012 рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 березня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення - в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором №2025рv3-07 від 13 грудня 2007 року, що станом на 10 січня 2014 року становить 2 215 727, 69 гривень, в тому числі: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 35 357, 20 євро, що в гривневому еквіваленті становить 384 689, 97 гривень; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 17 642, 80 євро, що в гривневому еквіваленті становить 191 955,43 гривень; сума строкової заборгованості по відсотках - 965, 78 євро, що в гривневому еквіваленті становить 10 507,78 гривень, сума простроченої заборгованості по відсотках - 23 468, 21 євро, що в гривневому еквіваленті становить 255 336,47 гривень; сума пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсотках - 1 373 238, 14 гривень - звернуто стягнення на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, побудований з цегли, зазначений в генплані літерою «А», загальною площею 219,7 кв.м., житловою площею 73,8 кв.м. та огорожа, зазначена в генплані «№1-3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії проведення виконавчих дій.
Згідно договору про відступлення прав вимоги, посвідченого 15 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №2545, договором про відступлення прав вимоги від 15 травня 2019 року, ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» є дійсним кредитором за кредитним договором №2025рv3-07 від 13 грудня 2007 року та договором забезпечення (а.с.9-12, т.2).
Згідно договору про відступлення прав вимоги, договору про відступлення прав за договорами іпотеки з додатком №1 від 15 травня 2019 року ПАТ «Банк «Банк «Фінанси та Кредит» відступив ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» права вимоги за кредитним договором №2025 pv3-07 від 13 грудня 2007 року та договором іпотеки, укладеним на виконання кредитного договору (а.с. 9-12, т.2).
Позиція суду апеляційної інстанції
02 липня 2020 року апелянт ОСОБА_2 подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, вимоги апеляційної скарги підтримав.
Згідно вимог ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши представника заявника, який вимоги скарги заперечив, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скаргадо задоволення не підлягає.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Задовольняючи заяву представника ТОВ «ФК «Інвент» про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції взяв до уваги доданий заявником договір від 15 травня 2019 року про відступлення прав вимоги за кредитним договором №2025pv3-07 від 13 грудня 2007 року та договір від 15 травня 2019 року про відступлення прав вимоги за договором іпотеки №2025 pv3-07.
У справі, що переглядається, встановлено, що 15 травня 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого Банк відступив новому кредитору права вимоги, зокрема, за договором, укладеним з ОСОБА_3 за №2025pv3-07 від 13 грудня 2007 року, що підтверджено реєстром кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами. Також 15 травня 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «Інвент» укладено договір відступлення прав за договорами іпотеки, згідно якого Банк відступив новому кредитору права вимоги, зокрема, за іпотечним договором, іпотекодавцем по якому є апелянт ОСОБА_2 .
Апелянт ОСОБА_2 був майновим поручителем по кредитному договору №2025 pv3-07 від 13 грудня 2007 року, укладеного з ОСОБА_3 згідно договору іпотеки від 13 грудня 2007 року (а.с.12, т.1).
Суд першої інстанції правильно взяв до уваги, що матеріалами справи підтверджено відступлення заявнику права вимоги за кредитним договором №2025 pv3-07 від 13 грудня 2007 року та договором іпотеки, укладеним на виконання кредитного договору.
Згідно постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2014 року у справі №909/618/2012 рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 березня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення - в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором №2025рv3-07 від 13 грудня 2007 року, що станом на 10 січня 2014 року становить 2 215 727, 69 гривень, в тому числі: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 35 357, 20 євро, що в гривневому еквіваленті становить 384 689, 97 гривень; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 17 642, 80 євро, що в гривневому еквіваленті становить 191 955,43 гривень; сума строкової заборгованості по відсотках - 965, 78 євро, що в гривневому еквіваленті становить 10 507,78 гривень, сума простроченої заборгованості по відсотках - 23 468, 21 євро, що в гривневому еквіваленті становить 255 336,47 гривень; сума пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсотках - 1 373 238, 14 гривень - звернуто стягнення на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, побудований з цегли, зазначений в генплані літерою «А», загальною площею 219,7 кв.м., житловою площею 73,8 кв.м. та огорожа, зазначена в генплані «№1-3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії проведення виконавчих дій.
Матеріалами справи не підтверджено, що на виконання судового рішення видано виконавчий лист, однак колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Положення частини п'ятої статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
У контексті наведених положень Закону № 1404-VIII слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.
При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
До того ж цей Закон не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Матківська проти України» від 12 березня 2009 року (заява № 38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії цивільного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Наведений висновок зазначено у постанові Верховного суду у справі №2-а-1864/10 та постанові Верховного Суду у справі №520/4403/14-ц від 15 січня 2020 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про можливість заміни сторони тільки за наявності відкритого виконавчого провадження є неправильними.
Крім цього, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.
Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням вимог статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.
Посилання апелянта не дослідження судом обставин наявності та/або відсутності в іпотечному договорі умови, що кредитор не може бути замінений за відповідних обставин, наявність та/або відсутність в іпотечному договорі підстав для заміни іпотеко держателя на підставі договору про відступлення прав вимоги без згоди іпотекодавця, які права первісного кредитора в зобов'язанні можуть переходити до нового кредитора згідно з умовами іпотечного договору є необґрунтованими, адже питання заміни процесуального правонаступництва врегульовано окремою статтею цивільного процесуального кодексу та статтями ЗУ «Про виконавче провадження», та вирішення цього питання не передбачає договірного врегулювання. Крім цього, заміна сторони правонаступником надає гарантії одній із сторін на виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачавати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати. Ратифікуючи Конвенцію. Отже для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 1835/91, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Сумніви апелянта у чинності договорів відступлення прав вимоги є надуманими, оскільки договори про відступлення прав вимоги, що містяться в матеріалах справи, містять підписи сторін та ніхто не оспорював їх чинність.
Посилання апелянта на неповідомлення боржника про відступлення прав за іпотечним договором спростовуються наступним.
При розгляді справи №6-979цс15 Верховний Суд України у постанові від 23 вересня 2015 року зробив наступний висновок: відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Наведене підтверджується висновком ВС у справі №569/8962/16-ц від 01 лютого 2018 року.
ОСОБА_2 не надав доказів сплати заборгованості за кредитним договором первісному чи новому кредитору, а неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Також за даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна іпотекодержателем зазначено ТзОВ «Фінансова компанія «ІНВЕНТ» (а.с. 98-100, т.2).
Отже, суд першої інстанції у повній мірі дотримався встановленого порядку розгляду заяви заінтересованої особи, тому відсутні законні підстави для скасування оскаржуваної ухвали з підстав, про які зазначає апелянт у апеляційній скарзі.
З урахуванням наведеного та того, що заміна сторони виконавчого провадження є процесуальним питанням, вирішення якого чітко регулюється цивільним процесуальним законодавством, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлено 03 липня 2020 року.
Головуючий: Р.Й. Матківський
Судді: М.Д. Горейко
І.О. Максюта