Житомирський апеляційний суд
Справа №285/4600/19 Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т. Г.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
02 липня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №285/4600/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Заполовської Т.Г. у м. Новоград-Волинському,
У грудні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути заборгованість у сумі 124 372,16 грн. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до банку та підписав анкету-заяву від 05 липня 2011 року №б/н, згідно з якою отримав кредит у розмірі 30 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 неналежно виконував зобов'язання за договором, у зв'язку із чим станом на 30 вересня 2019 року утворилася заборгованість, яка складається із: тіла кредиту в сумі 5 556,25 грн. та процентів за користування кредитом у сумі 118 815,91 грн. за період із 05 липня 2011 року по 30 жовтня 2018 року.
Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2020 року позов банка задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 5 556,25 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 1 921 грн. судового збору.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу в частині незадоволених вимог. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове, яким вимоги про стягнення процентів за користування кредитом задовольнити у повному обсязі. Зокрема не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами відсутня домовленість про сплату процентів, оскільки відповідач підписав довідку про умовим кредитування, у якій зазначена базова процентна ставка. По-друге, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав підстав відмовити у стягненні процентів за користування кредитними коштами. По-третє, відмова у стягненні процентів наносить істотну шкоду всім споживачам банківських послуг, порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави та може становити економічну небезпеку для країни.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Виходячи із принципу диспозитивності апеляційний суд не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, тобто в частині стягнення на користь банка тіла кредиту в сумі 5 556,25 грн.
Відмовляючи у стягненні процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір та умови нарахування заборгованості за процентами за користування кредитом.
Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 05 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.9).
В анкеті-заяві сторонами досягнуто згоди щодо кредитного ліміту за платіжною карткою кредитка «Універсальна»/Gold у розмірі 1 000 грн., хоча сама опція «платіжна картка кредитка «Універсальна» залишилася не заповненою.
У заяві зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Має місце у заяві й застереження про те, що Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua. Клієнт зобов'язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Визначальним є додержання письмової форми договору.
У підтвердження доводів апеляційної скарги банком додано ксерокопію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» від 05 липня 2011 року, яка містить підпис позичальника (а.с.101). У довідці визначено процентну ставку у розмірі 2,5% в місць, яка нараховується на залишок заборгованості, входячи з розрахунку 360 днів у році.
Із довідки банку вбачається, що ОСОБА_1 видавалися чотири кредитні картки. Так, 05 липня 2011 року на його ім'я банком видано картку номер НОМЕР_1 з терміном дії до жовтня 2014 року, 19 липня 2011 року - картку номер НОМЕР_2 з терміном дії до жовтня 2014 року, 15 вересня 2011 року - картку номер НОМЕР_3 з терміном дії до червня 2015 року та 06 квітня 2012 року - картку номер НОМЕР_4 із терміном дії до лютого 2016 року (а.с.54).
Як убачається із розрахунку заборгованості банком проценти за користування кредитом нараховані за період із 05 липня 2011 року по 30 вересня 2019 року.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, у період із 01 лютого 2016 року по 30 вересня 2019 року у банка припинилося право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитними коштами.
Разом із тим, розрахунок заборгованості за кредитним договором за період із 05 липня 2011 року по 18 березня 2014 року здійснено за річною процентною ставкою 30%, що відповідає умовам, які погоджені сторонами при укладенні кредитного договору. Водночас, у період із 11 листопада 2015 року по 28 липня 2019 року банк безпідставно проводив нарахування процентів за користування кредитом за процентною ставкою 43,2% річних, оскільки відповідач витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна Gold», а також Умови та правила користування банківськими послугами не підпитував, а відтак не можна вважати, що він надав згоду саме на такі істотні умови кредитного договору, які зазначені у непідписаних відповідачем документах (а.с.6-8).
При розгляді даного спору апеляційний суд враховує, що у постанові від 03 липня 2019 року (провадження №14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження №6-144цс14).
Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви містили умови щодо сплати процентів за користування кредитом саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи і Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір процентної ставки за користування кредитом, обговорення процентної ставки лише у довідці без зазначення умови про зміну процентної ставки, витяги з Тарифів і з Умов та правил не можна вважати складовою частиною спірного договору, оскільки вони не підписані відповідачем. Отже, недодержання письмової форми кредитного договору щодо зміни процентної ставки не дає підстав розцінювати умови, прописані у витягах з Тарифів та з Умов і правил, як невід'ємну складову частину змісту договору, а тому підлягають до стягнення проценти за користування кредитом у сумі 7 191,16 грн. за період із 05 липня 2011 року по 31 січня 2016 року із застосування процентної ставки 30% річних із розрахунку: 5 556,25 грн. х 30 :100 х 1 670 дн. : 365 = 7 626,52 грн. за мінусом здійснених погашень: 7 626,52 грн. - 18,12 грн. - 190,09 грн. -133,13 грн. - 94,02 грн. = 7 191,16 грн.
У стягненні решти процентів за користування кредитом у сумі 111 624,75 грн. слід відмовити, оскільки відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, які вважає узгодженими банк щодо зміни процентної ставки та порядку нарахування процентів.
За таких обставин, заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштами підлягає до скасування з ухваленням у цій частині нового судового рішення, яким такі вимоги задовольняються частково у сумі 7 191,16 грн., а у стягненні решти заборгованості за процентами відмовляється, що відповідає положенням ст.376 ЦПК України.
Щодо посилань АТ КБ "Приватбанк" на нехтування судом першої інстанції при ухваленні рішення принципами оплатності кредитного договору, нанесення істотної шкоди усім споживачам банківських послуг, банку, порушення стабільності функціонування фінансового сектору держави, то колегія суддів звертає увагу на те, що у справах споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну, рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду про те, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (12 747,41 грн. х 100% : 124 372,16 грн. = 10,25%; 4 802,50 грн. х 10,25% : 100% = 492,26 грн.).
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.367-368,374,376,381-382,384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.
Заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами за користування кредитом та стягнення судового збору скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570; м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 7 191 грн. 16 коп.
У стягненні решти заборгованості за процентами за користування кредитом відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570; м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) 492 грн. 26 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Головуюча Судді: