Житомирський апеляційний суд
Справа №278/599/20 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І.
Категорія ч.1 ст. 130 КупАП Доповідач Бережна С. В.
02 липня 2020 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Бережна С.В., за участю особи, яка притягається до адиміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Панасюка І.І., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Панасюка І.І. на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , -
Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено нанього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. 00 коп. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн. 40 копійок в дохід держави.
Згідно постанови суду, ОСОБА_1 25 лютого 2020 року о 13 год. 11 хв. на 163 км автодороги М-06 "Київ - Чоп", в с. Болярка Житомирського району та області, керував автомобілем марки "Mercedes-Benz Sprinter", реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", з явними ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
На прийняте судом рішення адвокат Панасюк І. В інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, а постанову суду скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказує, що постанова суду є необгрунтованою та незаконною. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений із суттєвими порушеннями чинного законодавства, зокрема ст.ст. 254, 256, 268, 272 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої наказом МВС України №1376 від 06.11.2015. Пояснення та зауваження, які висловлював ОСОБА_2 працівниками поліції до уваги взяті не були. Суд першої інстанції цим зауваженням теж правової оцінки не дав. Вказує, що жодного умислу спрямованого на уникнення проходження огляду у ОСОБА_3 не було, про що свідчить відеозапис зроблений безпосередньо ОСОБА_4 і який буде наданий безпосередньо в апеляційну інстанцію. Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення поклав пояснення свідків, які не можуть мати характер належних та допустимих доказів, оскільки особи які їх давали не були безпосередньо допитані в суді. Вважає, що з огляду на вищезазначене суд першої інстанції мав би скористатися правом виклику та допиту свідків безпосередньо в судовому засіданні, однак цього не зробив та взяв в основу звинувачення незаконний та складений із численними порушеннями вимог КУпАП та наказів МВС України, протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №199771 від 25.02.2020 року.
ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи надав пояснення, аналогічні поясненням, викладеним в апеляційній скарзі. Захисник Панасюк І.І. підтримав доводи апеляційної скарги свого підзахисного та просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку та апеляційна скарга підлягаєь задоволенню, виходячи з наступного.
З огляду на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи щодо нього в суді та був відсутніми під час розгляду справи в суді першої інстанції, копію постанови отримав поштою лише 03.06.2020 року, тому строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню.
Що стосується суті апеляційних доводів та вимог, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи дану справу, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги зазначених вище норм, та положень ст.ст.245, 252 КУПАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.
Так з постанови суду слідує, що висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 199771 від 25.02.2020 року, - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , які підтвердили факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння (а.с.2,3); рапортом працівника поліції від 25.02.2020 року, постановою поліцейського за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відеозаписом з боді-камери поліцейського. (а.с.5-7)
Однак на думку апеляційного суду, зазначені докази, додані до протоколу про адміністративне правопорушення, не підтверджують у повному обсязі наявність всіх елелментів складу даного праворушення, а саме об'єктивної його сторони, обставин його вчинення.
Так, згідно п.п.3,4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану наркотичного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 згідно вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду інкримінується керування транспортним засобом з ознаками наркотичного стп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, сповільнена жвавість, неприродна блідість.
Разом з тим відповідно до письмових пояснень свідків наявність у ОСОБА_1 таких ознак наркотичного сп'яніння ними не засвідчена та не підтверджується.
Інші матеріалами справи щодо ОСОБА_1 такі ознаки наркотичного сп'яніння останнього не тільки не підтверджують, а навіть не містять акту огляду ОСОБА_1 на предмет ознак наркотичного сп'яніння за участю та підписами вказаних свідків. Яким чином поліцейські встановили таку ознаку як відсутність реакції зіниць на світло, та чим це підтверджується, залишається незрозумілим.
При цьому інші ознаки сп'яніння ОСОБА_1 , зазначені в протокол, однозначно не вбачаються з і з відеозапису.
Крім того, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що свідки, які надавали письмові пояснення щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, не були безпосередньо присутніми під час виявлення таких ознак наркотичного сп'яніння працівниками поліції у ОСОБА_1 , натомість саме працівник поліції вказав свідкам про наявні ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 . Побачивши, що працівники поліції складають протокол щодо ОСОБА_1 останній погодився пройти огляд на стан сп'яніння, однак працівники поліції на зазначене не відреагували належним чином та не забезпечили проходження останнім огляду.
У своїй сукупності ці обставини свідчать про недоведеність наявності у ОСОБА_1 на час його зупинки працівниками поліції ознак наркотичного сп'яніння, а відтак і законності та обгрунтованості вимоги працівників поліції до ОСОБА_6 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до наведених вище нормативних актів передумовою для вимоги працівників поліції до особи пройти огляд на стан будь-якого сп'яніння повинно бути встановлення ознак такого сп'яніння та доведення їх наявності доказами у відповідності до положень ч.2 ст. 251 КУпАП, а не припущеннями працівників поліції. І у разі наявності сумнівів відносно будь-яких обставин вчинення правопорушення, не підтверджених доказами, такі сумніви повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до відповідальності.
При цьому за таких обставин сам факт відмови особи від проходження огляду не може безумовно свідчити про наявність в її діях складу правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Суд зазначеним обставинам належної уваги не надав та зробив помилковий висновок, що що вони не впливають на встановлення вини ОСОБА_1 з огляду на диспозицію ч.1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на наведені обставини, приходжу до висновку, що матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а наявні в матеріалах справи докази не доводять наведені в цій постанові суду обставини щодо даного правопорушення з огляду на наведені вище обстваини.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Поновити захиснику Панасюку І.І. строк на апеляційне оскарження постанови.
Апеляційну скаргу захисника Панасюка Івана Івановича задовольнити.
Постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2020 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладання на нього стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування траспортними засобами, скасувати.
Провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: