Провадження № 11-кп/803/2110/20 Справа № 176/425/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2020 року про відмову у задоволенні подання про умовно - дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 , судимого:
- Ленінським районним судом м.Миколаєва за ч.4 ст.187 КК України до 9 років позбавлення волі із конфіскацією майна. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення з 06.02.2015 року по 11.07.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення як за два дні позбавлення.
- за ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 28.10.2016 року вирок Ленінського районного суду м.Миколаєва від 11.07.2016 року залишено без змін на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано з 06.02.2015 року по 28.10.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_8
За ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2020 року відмовлено у задоволенні подання ДУ «Жовтоводська виправна колонія № 26», узгодженого заступником голови спостережної комісії, про умовно - дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_5 .
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наявність у засудженого восьми заохочень за весь час відбування покарання, враховуючи те, що вчинений ним злочин відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, на теперішній час жодним чином не доводить досягнення ним виправлення, що є обов'язковою підставою для умовно-дострокового звільнення. Також судом першої інстанції було враховано, що матеріали особової справи не містять відомості щодо працевлаштування засудженого або наявності в засудженого бажання працевлаштуватися та отримувати заробіток.
В апеляції:
- засуджений просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити спільне подання адміністрації установи та спостережної комісії про застосування до нього умовно- дострокового звільнення від відбування покарання.
В обґрунтування вказує, що суд першої інстанції не врахував той факт, що він з власної ініціативи навчався у Державному професійно-технічному закладі при ДУ «Жовтоводська виправна колонія №26» та отримав у 2018 році робітничу професію “Столяр будівельний. Тесляр”. Даний документ знаходився у особовій справі та був відображений в характеристиці та відповідно до Пленуму Верховного суду № 2 від 26.04.2002 року, цей факт виправлення обов'язково повинен бути врахований, а тому вважає, що можливо застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.
Заслухавши засудженого та його адвоката, які підтримали апеляцію, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Згідно вимог ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
В роз'ясненнях наданих у п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України).
За приписами ч. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Отже, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Колегія суддів, перевіряючи доводи апеляції, вважає, що суд першої інстанції, всебічно, повно і об'єктивно врахував дані щодо особи засудженого ОСОБА_5 , його поведінку і відношення до праці та заходів, які проводяться адміністрацією з метою виховного впливу на засуджених за весь час відбуття покарання, та дійшов до законного і обґрунтованого висновку, що на даний час засуджений ОСОБА_5 не довів своє виправлення.
За наявними в матеріалах справи даними про особу засудженого ОСОБА_5 встановлено, що останній відбуває покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2016 року за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді 9 років позбавлення волі із конфіскацією майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення з 06 лютого 2015 року по 11 липня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2016 року вказаний вище вирок залишено без змін. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення з 06 лютого 2015 року по 28 жовтня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку 06.02.2015 року, кінець строку: 14.05.2021 року.
Згідно характеристики, засуджений ОСОБА_5 з 13 лютого 2015 року утримувався в слідчому ізоляторі м. Миколаєва, стягнень на заохочень не мав. З 05 грудня 2016 року відбуває міру покарання у ДУ “Жовтоводська ВК № 26”, характеризується добре, має 4 заохочення, стягнень не має.
Апеляційний суд зважає, що заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці засуджений ОСОБА_5 мав не на протязі всього часу відбування покарання, а лише 22 травня 2017 року, 18 квітня 2018 року, 08 жовтня 2019 року, 26 грудня 2019 року, тобто напередодні виникнення у нього права застосування положень ст. 81 КК України. Така часткова вибіркова поведінка не може достатньо впевнено свідчити в період передування права про позитивні зміни, які відбуваються в особистості засудженого та що вони створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Апеляційний суд зважає на те, що сама по собі позитивна поведінка засудженого напередодні виникнення права на умовно-дострокове звільнення, дотримання ним умов і порядку в установі, не є достатньо переконливими важелями для ствердження доведеності ним свого виправлення, оскільки звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, а тому усі дані про особу засудженого розглядаються за весь період його відбування покарання і у сукупності між собою.
Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції врахував наведені вище обставини в їх сукупності за весь період відбування покарання засудженим, тому, вважав неможливим застосування до засудженого ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, так як останній не довів свого виправлення, з чим погоджується і колегія суддів, оскільки такий висновок суду є обґрунтованим та таким який повністю відповідає та узгоджується з вимогами норм закону наведених вище.
Сам по собі факт отримання засудженим в колонії робітничої професії, як на це посилається в своїй скарзі останній, враховуючи наведене вище, не є досить переконливою обставиною для ствердження, що засуджений довів своє виправлення.
З огляду на викладене, колегія суддів не має достатньо переконливих підстав для звільнення засудженого ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання умовно-достроково, і вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування апеляційним судом не встановлено, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись, ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу, засудженого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2020 року про відмову у задоволенні подання про умовно - дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4