Справа № 761/11550/20
Провадження № 1-кс/761/7265/2020
24 червня 2020 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
На обґрунтування доводів скарги заявник зазначає, що 27.12.2019 слідчим СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження №12014110040002211 від 29.11.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України в рамках якого ОСОБА_3 має статус заявника.
Заявник вказує, що лише 15.04.2020 останній дізнався про наявність оскаржуваної постанови та в наступному звернувся до слідчого судді зі скаргою, у зв'язку з чим, просить поновити строк на оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження.
Зазначену вище постанову заявник вважає незаконною, необ'єктивною та передчасною, посилаючись на те, що під час здійснення досудового розслідування слідчим не проведено всього обсягу слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне і не упереджене дослідження обставин кримінального провадження, у зв'язку з чим, просить скасувати постанову слідчого від 27.12.2019 про закриття кримінального провадження №12014110040002211.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити скаргу з наведених у ній підстав.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та завчасно, що у відповідності до ч.3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя, заслухавши доводи адвоката ОСОБА_5 , дослідивши матеріали скарги, доходить наступного висновку.
Так, у відповідності до вимог передбачених ч.1 ст. 303, ч.1 ст. 304 КПК України скарги на рішення слідчого про закриття кримінального провадження можуть бути оскарженні заявником протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови про закриття кримінального провадження.
З наданих доказів, вбачається, що лише 15.04.2020 заявник дізнався про наявність оскаржуваної постанови та в наступному заявник звернувся до слідчого судді зі скаргою, а в подальшому оскаржувану постанову заявник отримав лише 14.06.2020, таким чином, встановлено, що заявник у визначені законом строки звернувся до слідчого судді зі скаргою. Інше протилежної стороною не доведено.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
З матеріалів скарги вбачається, що слідчим СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 винесено постанову від 27.12.2019 про закриття кримінального провадження №12014110040002211, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
При винесенні постанови слідчий зазначає, що в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що 25.09.2008 на підставі рішення Бучанської міської ради Ірпінського району Київської області ОСОБА_6 отримав земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового буднику, господарських будівель та споруд, вартість якої відповідно до нормативної грошової оцінки становить 31 730 гривень, хоча до цього вже використав своє право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки відповідно до рішення Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідно до якого ОСОБА_7 передано у власність земельну ділянку площею 0, 2500 га, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що суперечить нормам Земельного кодексу України.
В обгрунтування висновку про закриття кримінального провадження слідчий вказує на те, що відповідно до встановлених в ході досудового розслідування фактичних даних, рішенням Бучанської міської ради 39 сесії 5 скликання від 25.09.2008 1001/12, ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3210945300:01:059:0117 площею 0,100 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, фактичною датою набуття права власності на зазначену земельну ділянку є дата затвердження державного акту про право власності на вказану земельну ділянку - серії ЯЖ №469521, тобто 13.02.2009.
У зв'язку із цим, незважаючи на те, що рішенням Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області №245/44-09-У від 14.02.2007, ОСОБА_7 передано у власність земельну ділянку із кадастровим номером 3220887001:01:017:0185, що розташована по АДРЕСА_2 , площею 0,2500 га, право власності на зазначену земельну ділянку виникло у ОСОБА_8 з моменту видачі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД336443, тобто 08.04.2010.
Враховуючи викладене, станом на дату подання ОСОБА_9 заяви до Бучанської міської ради про надання земельної ділянки у приватну власність, останнім не було реалізовано своє право на безоплатне отримання земельної ділянки та відповідно, у власності останнього земельної ділянки по АДРЕСА_2 не перебувало.
Аргументуючи прийняття такого рішення, слідчий вказує на те, що чинним законодавством України не обмежено кількість клопотань (заяв), які громадянин України має право подавати до відповідних органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади для повної реалізації права на безоплатне одержання у власність земельної ділянки із земель держаної та комунальної власності. З урахуванням викладеного, подання клопотань (заяв) про надання у власність земельних ділянок до різних територіальних органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади не забороняється.
Також зазначає, що факту заподіяння матеріальної шкоди будь-якій фізичній чи юридичній особі або державним чи громадським інтересам, під час досудового розслідування встановлено не було, у зв'язку з чим на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України закрито кримінальне провадження.
При цьому, як вбачається з оскаржуваної постанови, слідчий встановив, що в діях ОСОБА_9 вбачаються порушення порядку отримання земельної ділянки у власність, однак слідчий дійшов висновку, що встановлення зазначених порушень, вжиття заходів на їх припинення та відновлення порушених прав зацікавлених осіб відносяться до компетенції суду.
Згідно до ст. 2, ст.284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із засобів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Відповідно до вимог ст.110 КПК України постанова прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, обставини, які є підставою для закриття кримінального провадження.
Положеннями ч. 1 ст. 92 КПК України встановлено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - потерпілого.
Разом з тим, у порушення вимог ч.5 ст. 110 КПК України, якою передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, слідчий обмежився висновком про відсутність у діях ОСОБА_9 однієї із обов'язкових ознак складу злочину, передбаченого ст.190 КК України, а саме об'єктивної сторони, разом з тим, жодних даних, які б вказували на проведення інших слідчих дій, у постанові не наведено, будь-якого висновку чи обґрунтування, за яких слідчий не здійснив всього обсягу слідчих дій та будь-яких інших дій для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні,не проаналізував інші отримані у провадженні відомості а також прийняв рішення про закриття кримінального провадження останнім у постанові не наведено, що є неприпустимим.
Таким чином, слідчим під час винесення постанови про закриття кримінального провадження було не повно досліджено обставини кримінального провадження та не надано належної правової оцінки зібраним доказам.
Вимогами ч.5 ст. 110 КПК України передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Втім, слідчий обмежився висновком про встановлення відсутності в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
Так, диспозиція ч.3 ст.190 КК України передбачає шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. При цьому суб'єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Разом з тим, оскаржувана постанова не містить обґрунтування мотивів, за яких слідчий дійшов висновку про відсутність в діях складу кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.190 КК України, також відсутні будь-які відомості щодо проведення слідчий дій, в обґрунтування прийняття рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, що є неприпустимим.
Крім того, слідчий зазначає, що в ході досудового розслідування призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені питання щодо належності підпису та рукописних записів, що містяться в заяві від імені ОСОБА_8 до Сошниківської сільської ради про передачу власність земельної ділянки по вул. Лісова с. Сошників, за результатами якої, відповідно до висновку експерта №17-3/966 від 25.07.2019, рукописні записи та підпис у заяві від імені ОСОБА_8 до Сошниківської сільської ради виконані не ОСОБА_9 , а іншою особою.
При цьому слідчий вказує, що проведеними в ході досудового розслідування слідчими (розшуковими) діями встановити особу, що подала від імені ОСОБА_8 зазначену вище заяву, а так само і про факт обізнаності останнього про подання в його інтересах заяви до Сошниківської сільської ради про передачу у власність земельної ділянки, та результату її розгляду, не представилось можливим
Так, закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України можливе лише щодо конкретної особи за умови, що в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, але є наявною подія кримінального правопорушення. У такому випадку слідчий, слідчий повинен був продовжувати досудове розслідування кримінального провадження до моменту встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, слідчий під час винесення постанови про закриття кримінального провадження від 10.02.2014 належним чином не виконав вимоги КПК України, що є суттєвим порушенням та безпосередньо впливають на законність прийнятого такого рішення.
Враховуючи викладені обставини, слідчий суддя вважає, що постанова про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню, а скарга - задоволенню.
На підставі викладеного вище, керуючись ст..2, 9, 110, 284, 303-306 КПК України слідчий суддя
Поновити строк для подання скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Скаргу адвоката ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого СУ ГУ НП в Київській області від 27.12.2019 про закриття кримінального провадження №12014110040002211від 29.11.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 30.06.2020
Слідчий суддя