пр. № 6/759/439/20
ун. № 759/2143/20
03 липня 2020 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Гродського П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини,
03.06.2020 до суду звернувся заявник із зазначеною заявою у цивільній справі №759/2143/20 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ - судовий наказ Святошинського районного суду м. Києва від 31.03.2020 по справі №759/2143/20 про стягнення зв ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 04.02.2020 і до досягнення дитиною повноліття.
Заява обґрунтована тим, що судом при стягненні аліментів, шляхом винесення судового наказу не було враховано те, що на момент розгляду заяви про видачу судового наказу і на сьогоднішній день спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживає із заявником, тобто з батьком. Під час видачі судового наказу, враховуючи особливий порядок розгляду заяв про видачу судового наказу, судом не було досліджено чи дійсно дитина проживає разом із матір'ю та знаходиться на її утриманні, а заявник ухиляється від такого утримання. А батько, тим часом, був позбавлений можливості заявити про існування таких обставин. Наведені обставини існували на момент розгляду справи, не були встановлені судом при вирішенні справи, є істотними. Отже, зазначена обставина не була відома суду на момент видачі наказу та могла вплинути на юридичну оцінку обставин судом при видачі наказу. А тому заявник подав до Святошинського районного суду м. Києва аналогічну заяву про стягнення з матері на його користь аліменти на утримання дитини. 18.05.2020 по справі 759/7712/20 іншим складом суду винесено судовий наказ про задоволення заяви та стягнуто з матері на користь батька аліменти на утримання дитини.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу розподілено на Ул'яновську О .В. (а.с. 239).
За клопотання представника ОСОБА_2 судом витребувано цивільну справу 759/7712/20 для огляду заяви поданої ОСОБА_1 .
Сторони у судове засідання не з'явилися, повідомлялись належним чином, шляхом розписки.
Представник заявника подала через загальну канцелярію заяву про відкладення розгляду справи з підстав робочої необхідності, але суд не вважає за необхідне її задовольняти, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які заявник посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 31.03.2020 Святошинським районним судом м. Києва винесено судовий наказ по справі №759/2143/20 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , згідно якого стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 04.02.2020 і до досягнення дитиною повноліття із стягненням судового збору в дохід держави України у розмірі 210 грн 20 коп. (а.с. 18).
Судовий наказ набрав законної сили та звернений до виконання.
Копія судового наказу надсилалася на адресу боржника вказану у заяві та стягувача, поштові повідомлення повернулися до суду з відміткою про вручення на обох осіб (а.с. 19-20).
Відповідно до Свідоцтва про народження дитини стягувач та боржник є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
Місцем реєстрації дитини є місце реєстрації його матері у АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).
Згідно із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно боржник ОСОБА_1 є співвласником квартири у АДРЕСА_2 (а.с. 31).
Акт від 12.05.2020, складений депутатом Вишневської міської ради VII скликання Атаманюком В.П. , з якого вбачається, що дитина проживає із батьком з грудня 2019 р. по день складання Акту на постійній основі, тобто цілодобово із батьком за адресою, АДРЕСА_2 . У зазначеному помешканні у дитини є окрема кімната, в якій створені належні умови для проживання, навчання та розвитку дитини та він забезпечений усім необхідним (а.с. 34).
18.05.2020 по справі 759/7712/20 Святошинським районним судом м. Києва за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , згідно якого стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 04.02.2020 і до досягнення дитиною повноліття із стягненням судового збору в дохід держави України у розмірі 210 грн 20 коп. (а.с. 138).
Відповідно ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
У силу ч. 3 ст. 431 ЦПК України судовий наказ є видом виконачого документу. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.
Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.
Відповідно до ст. 432 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015, наведені у ст. 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов'язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Під іншими причинами, за роз'ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
Апогеєм судового захисту є фактичне виконання рішення суду, тому наведеними положеннями Основного Закону України встановлено обов'язковість до виконання судових рішень.
Виняток з цього правила становлять перелічені у ст. 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.
Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об'єктивно відсутній обов'язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.
Також, аналізуючи ст. 186 ЦПК України при огляді витребуваної цивільної справи судом встановлено, що при подачі до суду заяви про видачу судового наказу заявник повинен був повідомити суд про наявність судового наказу який набрав законної сили, натомість, заявником не повідомлено суд про зазначену обставину, про яку відповідно до зворотнього повідомлення йому було достеменно відомо, а тому у суду введеного 18.05.2020 в оману для постановлення незаконного рішення по справі 759/7712/20 не було підстав для застосування п.п. 6, 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Наведені боржником обставини не підпадають під перелічені у цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, тому у задоволенні заяви боржника слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 129-1 Конституції України; Закону України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 12, 13, 81, 160, 165, 186, 260, 261, 431, 432 ЦПК України,-
відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст ухвали складено 03.07.2020.