СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-в/759/272/20
ун. № 759/17806/15-к
01 липня 2020 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
державного виконавця ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_4 про примусове проникнення у житлове приміщення,
У провадження Святошинського районного суду міста Києва надійшло подання державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_4 про примусове проникнення у житлове приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій.
Дане подання мотивоване тим, що на виконанні Святошинського районного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 59366084 від 21.06.2019 по виконанню виконавчого листа № 759/17806/15-к від 28.03.2019, виданого Святошинським районним судом міста Києва про конфіскацію майна, яке належить на праві власності ОСОБА_5
03.10.2019 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесено відомості про обтяження до відповідних реєстрів.
У ході проведення виконавчих дій державним виконавцем виявлено, що ОСОБА_5 належить 1/2 частини квартири, зо знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Державним виконавцем 08.05.2020, 22.05.2020 здійснено виходи за адресою: АДРЕСА_2 , однак, встановити майновий стан не вдалося можливим, оскільки двері квартири ніхто не відчинив, про що було складено відповідні акти.
У судовому засіданні державний виконавець ОСОБА_4 подання підтримала та просила задовольнити з підстав вказаних у поданні. Також зазначила, що їй невідомо чи надсилалися постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника ОСОБА_5 , який відбуває покарання у місцях позбавлення волі.
Прокурор, не заперечуючи щодо задоволення клопотання, зазначила, що боржнику ОСОБА_5 документи за місцем відбування покарання не направлялися.
Суд вислухавши пояснення державного виконавця, думку прокурора, дослідивши матеріали подання та матеріали виконавчого провадження, дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 535 КПК України судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.
Так, відповідно до ч. 1ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Згідно п. 13 ч. 3 ст.18 Закону України «Про примусове провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
У судовому засіданні встановлено, що вироком Святошинського районного суду міста Києва від 21.10.2016 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307; ч. 2 ст. 307 КК України, і призначено йому покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності.
28.03.2019 Святошинським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 759/17806/15-к про конфіскацію майна, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності.
Постановою державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 21.06.2019 відкрито виконавче провадження № 59366084 по виконавчому листі № 759/17806/15-к від 28.03.2019 про конфіскацію майна, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності.
Відповідно до листа Державної установи «Бориспільська виправна колонія (119)» Міністерства юстиції України від 29.11.2019 № 7-5828 засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання у вказаній колонії з 27.11.2019 року.
При цьому, у матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про направлення поштової кореспонденції як за адресою проживання ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), за якою він не проживає у зв'язку з відбуванням покарання у виді позбавлення волі, так і за місцем відбування покарання (Державна установа «Бориспільська виправна колонія (119)»).
Під час судового розгляду державним виконавцем не надано даних щодо отримання боржником ОСОБА_5 копії постанови про відкриття стосовно нього виконавчого провадження про примусове виконання вказаного виконавчого листа, яка відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про примусове провадження» надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 30.06.2020 ОСОБА_5 на праві спільної власності належить 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
08.05.2020 та 22.05.2020 державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_4 складено акти, відповідно до яких встановлено, що при виході за адресою: АДРЕСА_2 , двері ніхто не відчинив, встановити майновий стан житлового приміщення не вдалося.
У матеріалах, які надані державним виконавцем, відсутні належні докази, які б свідчити про те, що боржнику відомо про наявність зазначеного виконавчого провадження.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що обов'язковою підставою для задоволення судом подання державного виконавця про примусове проникнення до житла є ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, в інтересах національної чи громадської безпеки, з метою захисту прав і свобод інших осіб.
На підставі визначених у ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов'язок не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Зокрема, коли боржник свідомо ухиляється від виконання, має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин.
Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Згідно із ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Положеннями ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Конституційна гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканість житла, яке визначено у Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
У рішенні Європейського суду «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 зазначено, що за змістом п. 1 ст. 6 Конвенції та згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, і орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Аналіз вказаного законодавства дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому, питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше, як шляхом постановлення вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного чи приватного виконавця до цього житла чи іншого володіння.
Зазначені вище обставини не є підтвердженням факту ухилення від виконання судового рішення, так як боржник неповідомлений належним чином про наявність відкритого відносно нього виконавчого провадження, йому не вручено копію постанови про відкриття виконавчого провадження, належних заходів для вручення боржнику, який відбуває покарання в місцях позбавлення волі, державним виконавцем не вжито та виконавцем не в повній мірі використано можливості для реалізації своїх прав щодо виконання виконавчого документу.
Надаючи оцінку доказам у справі в цілому, суд вважає, що державний виконавець формально підійшов до виконання вказаного виконавчого документу про конфіскацію майна, не дотримавшись чітких вимог вищевказаного Закону та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5,
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що боржнику ОСОБА_5 належить лише 1/2 частина квартири, що за адресою: АДРЕСА_2 , з метою не порушення прав іншої особи, яка є співвласником вказаної квартири, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні подання.
На підставі викладеного та керуючись ст. 30 Конституції України, ст. 535, 537-539 КПК України, ст. 439 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод суд,
У задоволенні подання державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_4 про примусове проникнення у житлове приміщення боржника ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - об 11 год. 45 хв. 03 липня 2020 року.
Суддя: ОСОБА_1