Дата документу 01.07.2020 Справа № 317/810/20
Провадження № 11-кп/807/1175/20
Єдиний унікальний № 317/810/20 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Категорія - ст. 81 КК України Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 липня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі суддів:
головуючого ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чубарівка, Пологівського району Запорізької області, громадянина України, засудженого 02 липня 2015 року Апеляційним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років,
за участю прокурора ОСОБА_7 , засудженого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_8 ,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 21 травня 2020 року,
в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , з ухвалою суду не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою. Зауважує, що в Біленьківській виправній колонії (№ 99) засуджений відбуває покарання з 13.08.2015. Станом на 18.03.2020 засуджений відбув більш як 2/3 строку покарання, тобто, більше 6 років. У відношенні до персоналу установи грубість не проявляє, виконує вимоги. Приймає участь у суспільному житті відділення, роботі самодіяльної організації засуджених, програмах диференційно-виховного впливу, прагне підвищення свого загальноосвітнього рівня, на профілактично-виховні заходи реагує позитивно, робить відповідні висновки. За характером спокійний, врівноважений, у відношенні із засудженими не конфліктний, підтримує стосунки із засудженими позитивної спрямованості, підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними. Дотримується вимог особистої санітарії та гігієни. Вину у скоєному злочині усвідомив, глибоко кається. Став на шлях виправлення.
Також звертає увагу на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_6 є батьком двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких мріє бачити, належним чином виховувати та жити однією сім'ю, що є певною обставиною для умовно-дострокового звільнення засудженого.
Суд першої інстанції, всупереч КПК України, в ухвалі від 21.05.2020 не навів мотивів неврахування того факту, що адміністрація Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» засудженому ОСОБА_6 не пропонує та не надає роботу, не залучає його до праці в офіційному порядку відповідно до приписів, встановлених ст. ст. 118-122 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Суд першої інстанції, не надав жодної оцінки тому факту, що ОСОБА_6 добровільно та безоплатно працює завідуючим господарством на відділені СПС, виконує обов'язки днювального. На час подання та розгляду судом першої інстанції клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, стягнення відносно ОСОБА_6 є погашеними або знятими. Тобто, суд не повинен був враховувати наявність колишніх стягнень, так як вони вже є не діючими (погашені або зняті). На зазначений факт суд першої інстанції також не звернув уваги. Взагалі, частина стягнень були незначними та фактично надуманими, як то порушення форми одягу або порушення розпорядку дня.
Крім того, ОСОБА_6 було винесено п'ять заохочень: два у 2018 році, два у 2019 році та одне у 2020 році, що позитивно характеризує ОСОБА_6 . Також судом першої інстанції встановлено, що засуджений в цілому дотримується правил поведінки засуджених.
На цей час потерпілими не було у встановленому порядку пред'явлені до виконання виконавчі листи про відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Таким чином, відсутні законні підстави в примусовому порядку відшкодовувати потерпілим шкоду, заподіяну злочином.
Просить скасувати ухвалу суду, ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити в повному обсязі його клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання, а саме, звільнити умовно-достроково ОСОБА_6 від відбування покарання на весь залишений невідбутий строк покарання, зарахувати в строк відбутого покарання час знаходження в місцях позбавлення волі до моменту фактичного звільнення.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; засудженого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який вважає судове рішення законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що до Запорізького районного суду Запорізької області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_8 , подане в інтересах засудженого ОСОБА_6 , про його умовно-дострокове звільнення
Клопотання обґрунтоване тим, що засуджений ОСОБА_6 підпадає під дію даної норми, оскільки довів своє виправлення та відбув строк, необхідний для умовно-дострокового звільнення.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 21 травня 2020 року клопотання адвоката ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без задоволення, оскільки засуджений не довів свого виправлення.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання, вказав, що матеріалами справи не підтверджено те, що ОСОБА_6 сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а в своїх поясненнях представник установи виконання покарань зазначив про нестабільність поведінки засудженого ОСОБА_6 , який хоч і проявляє позитивні тенденції в своїй поведінці, однак допускає й порушення правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, про що свідчить наявність ряду стягнень.
За наслідками розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до ст. 81 КК України умовно-достроковому звільненню від відбування покарання підлягають особи, які сумлінною поведінкою та ставленням до праці довели своє виправлення та відбули частину покарання, призначеного залежно від тяжкості вчиненого ними злочину.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до роз'яснень п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому суд має ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до характеристики на ОСОБА_6 від 04 травня 2020 року, засуджений характеризується посередньо, не відвідує заходів диференційованого впливу та не бере участі в організації виховних заходів, що проводяться в установі. В той же час в характеристиці містяться відомості про те, що під час відбування покарання засуджений ОСОБА_6 здобув дві професії та намагається в цілому дотримуватись правил поведінки засуджених. Відповідно до довідки про заохочення та стягнення станом на 04 травня 2020 року засуджений ОСОБА_6 має п'ять заохочень. Крім того, ОСОБА_6 мав чотирнадцять стягнень, але всі вони є погашеними або знятими. Строк, визначений ч. 3 ст. 81 КК України, необхідний для умовно-дострокового звільнення, засуджений ОСОБА_6 відбув.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що передчасними є твердження клопотання про те, що він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та перевиховання і заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Колегія суддів доходить висновку, що поведінка та ставлення до праці за весь час відбування покарання засудженого ОСОБА_6 у своїй сукупності не були сумлінними, тобто, останній не довів своє виправлення і перевиховання, а тому не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Про це зокрема свідчать дані про те, що засуджений характеризується посередньо, не відвідує заходів диференційованого впливу та не бере участі в організації виховних заходів, що проводяться в установі, хоча станом на 04 травня 2020 року засуджений ОСОБА_6 має п'ять заохочень, але мав чотирнадцять стягнень, хоча всі вони є погашеними або знятими.
Доводи захисника ОСОБА_8 про те, що районним судом не були в повному обсязі з'ясовані дані про особистість засудженого ОСОБА_6 є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 22, 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Інші доводи апелянта в апеляційному суді не спростовують висновків районного суду про те, що засуджений ОСОБА_6 своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
При перевірці матеріалів справи колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 21 травня 2020 року відносно засудженого ОСОБА_6 , без зміни.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: