Справа № 215/911/20
2-о/215/23/20
02 липня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Науменко Я.О., за участю: секретаря Махоні Н.Ю.,
розглянувши згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_2 , виконавчий комітет Криворізької міської ради Дніпропетровської області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а також того, що ці документи свідчать про належність на праві власності 1/2 частини житлового будинку конкретній особі,
13.02.2020 до суду надійшла вказана заява, в якій заявник просить встановити факт належності свідоцтва від 16.02.1995 за №Т 130 про право власності на житло до об'єкту нерухомого майна, тобто до 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: до квартири АДРЕСА_2 , яке надано на квартиру АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також факт того, що правовстановлюючі документи, а саме: свідоцтво від 16.02.1995 за №Т 130 про право власності на житло, свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.11.2013, технічний паспорт на домоволодіння АДРЕСА_3 та технічний паспорт на домоволодіння АДРЕСА_1 1994 р. та інші надані ним документи свідчать про те, що йому на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , що складає всю квартиру АДРЕСА_2 , з вказаними в документах господарськими будівлями та встановити факт того, що АДРЕСА_1 є одна і та ж вулиця. Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що йому та його матері ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла. Він, як спадкоємець 1 черги за законом прийняв спадщину на 1/2 квартири і йому нотаріусом було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом. 09.11.2012 йому прийшло повідомлення про те, що у 2013 планується знесення його квартири і для цього йому було рекомендовано зібрати документи. Він звернувся із документами до ПАТ «Залізрудком», де йому повідомили, що в наданих ним документах є розбіжності у назві вулиці: «Бакінська» та «Бакинська», та щоб знести належну йому 1/2 частку житлового будинку рекомендували звернутися до державного реєстратора за отриманням документів, що будуть свідчити про належність йому на праві власності вказаного майна. Державний реєстратор відмовилась надавати йому документи про належність йому на праві власності 1/2 частки вказаного житлового будинку, а саме кв АДРЕСА_2 , по причині того, що він вчасно не зареєстрував надане йому нотаріусом Свідоцтво про право власності на спадщину за Законом від 05.11.2013 після смерті його матері, та у зв'язку з тим, що надані документи містять суперечності щодо типу адреси об'єкта нерухомого майна, а саме: в свідоцтві про право власності на житло об'єкт нерухомого майна зазначено АДРЕСА_4 , а в технічному паспорті - житловий будинок. Він звернувся до департаменту розвитку інфраструктури міста, де йому у свідоцтві про право на житло було виправлено назву вулиці Бакінська на Бакинська. Крім того, він звернувся до БТІ, де йому зробили новий технічний паспорт. Після цього він на початку жовтня 2019 року знову звернувся до державного реєстратора з метою реєстрації за ним права власності на спадкову 1/4 частку житлового будинку. Але йому знову відмовили надати документи про належність йому на праві власності 1/2 частки будинку (всієї квартири), так як виправлені документи до розгляду не приймаються. При цьому державний реєстратор висловилась, що це можливо зробити у судовому порядку.
З метою встановлення підсудності справи цьому суду відповідно до ст. ст. 187, 316 ЦПК України, 14.02.2020 було зроблено запит до відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Тернівської районної у місті ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) заявника. Відповідь надійшла до суду 24.02.2020.
Ухвалою від 10.03.2020 відкрито провадження у даній справі, визначено проводити її розгляд у порядку окремого провадження та призначено судове засідання на 07.04.2020.
30.03.2020 до суду надійшли пояснення заінтересованої особи, в якому державний реєстратор відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно управління з питань реєстрації виконавчого комітету Криворізької міської ради Літвінова Тетяна Сергіївна зазначила, що внесення відомостей до Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Частиною 4 статті 3 зазначеного Закону встановлено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону. 23.07.2019 було прийнято заяву за №35116517, яку подав ОСОБА_1 про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Заявником для проведення державної реєстрації права власності були подані свідоцтво про право власності на житло, видане Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому №Т130 від 16.02.1995, видане згідно з розпорядженням від 25.01.1995 №Т92 та технічний паспорт на житловий будинок, складений 09.12.1994 Криворізьким бюро технічної інвентаризації м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. За результатами розгляду заяви та поданих документів державним реєстратором було встановлено, що вони містять суперечності щодо типу, адреси об'єкта нерухомого майна, а саме: у поданому свідоцтві зазначена адреса: АДРЕСА_4 , технічний паспорт, виготовлений на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по АДРЕСА_5 . Кривий АДРЕСА_1 міститься інформація щодо вулиці АДРЕСА_1 щодо АДРЕСА_1 даних немає, при здійсненні пошуку інформації щодо заявленого об'єкта нерухомого майна встановлено запис про реєстрацію права власності за заявником на підставі Свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 05.11.2013, виданого приватним нотаріусом КМНО Дніпропетровської області Ткаченко Л.Б. на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 1/4 частини в цілому 1/2 частка житлового будинку, загальною площею 66,10кв.м, до складу якого входить сарай «Б», сарай «В», що складає 1/2 частку квартири 2, 1/2 частку сараю «Б», 1/2 частку сараю «В». Викладені обставини не дають змоги ідентифікувати тип об'єкта нерухомого майна. Заявником у заяві зазначено, що йому було відмовлено державним реєстратором у наданні документів про належність йому на праві власності 1/2 частки вказаного житлового будинку про причині того, що він своєчасно не зареєстрував надане йому нотаріусом Свідоцтво про право власності на спадщину від 05.11.2013, що не відповідає дійсності, оскільки за заявником вже зареєстроване це право нотаріусом, про що мається запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державним реєстратором 29 липня 2019 року було винесене рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а не про відмову як про це пише заявник. В переліку поданих документів Свідоцтво про право власності на спадщину за законом відсутнє і не надавалось заявником. 31 липня 2019 року заявником було подано заяву про відкликання заяви від 23.07.2019 №35116517 на підставі чого документи було повернуто заявникові. Як зазначено заявником у заяві 12.08.2019 департаментом розвитку інфраструктури міста йому у свідоцтві про право власності на житло будо виправлено назву вулиці Бакінська на Бакинська. Крім того, 06.09.2019 виготовлений технічний паспорт. Повторно заяви про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 з новими та виправленими документами не надходило. Також заінтересована особа у поясненнях просить дану справу розглянути за її відсутності з врахуванням наданих пояснень (вх.№6172 від 30.03.2020, а.с. 37-51).
Ухвалою від 07.04.2020 відкладено розгляд справи на 19.05.2020.
19.05.2020 розгляд справи відкладено на 15.06.2020.
15.06.2020 справу знято з розгляду у зв'язку із зайнятістю судді в іншому провадженні. Наступне судове засідання призначене на 02.07.2020.
02.07.2020 сторони у судове засідання не з'явились.
Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.
Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжена на всій території України дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061). Установлено, що: у регіонах, в яких встановлено карантин, застосовуються протиепідемічні заходи, що визначаються цією постановою, а також заходи, що додатково встановлені органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах компетенції; заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, продовжують діяти на період, встановлений цією постановою; Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб'єктами господарювання на період карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 17 червня 2020 р. № 500, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", зокрема уряд продовжив карантин до 31 липня 2020 року.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Оскільки заявником подано докази, на підставі яких ґрунтуються його вимоги, сторонами не заявлено клопотань про витребування інших доказів та заінтересована особа скористався правом подачі відзиву на заяву, суд дійшов переконання про розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних доказів.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло №Т130, виданого 16 лютого 1995 року Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому посвідчено, що 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) від 25 січня 1995 року №Т92. У свідоцтві зазначено, що квартира АДРЕСА_2 зареєстрована Криворізьким бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу за №77п-596-596. У свідоцтві є відмітка, зроблена приватним нотаріусом Ткаченко Л.Б., про те, що 05.11.2013 за реєстром №1928 видане свідоцтво про право на спадщину за законом, на підставі якого 1/4 частка житлового будинку, сараю «Б», сараю «В», що складав 1/2 частку квартири 2, 1/2 частку сараю «Б»,1/2 частку сараю «В», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належала померлій ОСОБА_3 , перейшла до ОСОБА_1 . Також у свідоцтві мається виправлення в назві вулиці, а саме: «Бакінська» виправлено на «Бакинська». Зазначене виправлення застережене директором департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради від 12.08.19 №17 (а.с.7).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.8).
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.11.2013 приватний нотаріус Ткаченко Л.Б. посвідчила, що спадкоємцем майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її син - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з 1/4 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 1/2 частку квартири 2, 1/2 частку сараю «Б», 1/2 частку сараю «В» (а.с.9).
Відповідно до листа ПАТ «Кривбасзалізрудком» від 09.11.2012, адресованого ОСОБА_3 , згідно графіку знесення жилих будинків, квартира АДРЕСА_2 планується на знесення у 2013 році. Для вирішення питання відселення необхідно з 19 листопада по 10 грудня 2012 року надати ряд документів за переліком. (а.с.10).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 від 26.07.2019 зупинено на 30 робочих днів розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35116517 від 23.07.2019, яку подав ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що документи подані не повному обсязі. (а.с.11-12).
В матеріалах справи також мається копія технічного паспорта, виготовленого 06 вересня 2019 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.17-23)
Відповідно до розпорядження від 12.08.19 №17 «Про виправлення помилки в тексті свідоцтва про право власності на житло зі збереженням номеру розпорядження та дати видачі», за заявою ОСОБА_1 виправлено вул. Бакінська на вул. Бакинська у свідоцтві про право власності на житло від 16.02.1995 №Т130. (а.с.24).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.11.2013 приватним нотаріусом Ткаченко Л.Б. внесено запис про виникнення права власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.11.2013 на 1/4 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому 1/2 частка житлового будинку має загальну площу 66,10 кв.м, до складу якого входить сарай «Б», сарай «В», що складає 1/2 частку квартири 2, 1/2 частку сараю «Б», 1/2 частку сараю «В., власник - ОСОБА_1 . (а.с.60).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 25.05.2020, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право власності за номером №3239692 про право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.11.2013 на 1/4 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому 1/2 частка житлового будинку має загальну площу 66,10 кв.м, до складу якого входить сарай «Б», сарай «В», що складає 1/2 частку квартири 2, 1/2 частку сараю «Б», 1/2 частку сараю «В, власник - ОСОБА_1 . (а.с.66).
Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.
Ч. 2 ст.315 ЦПК України передбачено встановлення у судовому засіданні фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995№ 5 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з листом Верховного Суду України від 01.01.2012 р. «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Встановлення факту належності документу має юридичне значення та тягне за собою юридичні наслідки, оскільки зумовлене необхідністю оформлення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).
В своїй заяві до суду заявник вказує, що встановлення даного факту йому необхідно для пред'явлення документів на знесення вказаного майна, та в резолютивній частині заявлених вимог просить встановити факт належності йому на праві власності 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що складає всю квартиру АДРЕСА_2 , з вказаними в документах господарськими будівлями та встановити факт того, що АДРЕСА_1 є одна і та ж вулиця, при тому, що розпорядженням від 12.08.19 №17 виправлено вул. Бакінська на вул. Бакинська у свідоцтві про право власності на житло від 16.02.1995 №Т130.
Заявником не доведено для чого саме йому необхідно встановити зазначені факти і які саме юридичні наслідки будуть мати для нього встановлення вказаних фактів з огляду на те, що фактично належність вказаного майна заявнику ніким не спростовується та не оскаржується, при тому, що державна реєстрація прав ОСОБА_1 на нерухомість здійснена відповідним органом, згідно зі ст. 182 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
Враховуючи наведене вище, приходить до висновку про те, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту не відновлює прав, які заявник вважає порушеними та за захистом яких він звернувся у даній справі.
Тому, на підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви за недоведеністю фактів, на які посилався заявник.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 223, 229, 256, 259, 263-265, 268, 273, 417 ЦПК України,
Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_2 , виконавчий комітет Криворізької міської ради Дніпропетровської області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а також того, що ці документи свідчать про належність на праві власності 1/2 частини житлового будинку конкретній особі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Повне судове рішення складене 02.07.2020.
Суддя: