Справа № 182/8475/19
Провадження № 2-о/0182/112/2020
Іменем України
01.07.2020 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 та Нікопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, -
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, в якій вона посилається на наступне.
Її мати ОСОБА_3 , приблизно, у 1982 році познайомилася зі ОСОБА_2 . Вони працювали разом в «Нікопольському моторвагонному депо». Деякий час вони зустрічались, але потім відповідач поїхав на заробітки і стосунки між ними припинилися. Її мати ОСОБА_3 завагітніла від зазначеного чоловіка і ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Нікополі народилась вона, ОСОБА_1 . В зв'язку з тим, що її мати та ОСОБА_2 не перебували у зареєстрованому шлюбі та не підтримували зв'язок, під час реєстрації її народження відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції в Дніпропетровіській області 21 серпня 1984 року запис акту було здійснено відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, а саме: в записі про батька було вказано прізвище матері - « ОСОБА_4 », а і'мя та по-батькові батька вказано зі слів матері - « ОСОБА_5 », національність батька - «німець». Підтвердженням є витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька, відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 22 листопада 2019 року та, відповідно, свідоцтво про народження, актовий запис № 1594. 02 січня 1991 року її мати вийшла заміж і змінила прізвище на « ОСОБА_6 ». Підтвердженням є свідоцтво про укладення шлюбу, актовий запис № 11. 25 вересня 2014 року її мати померла. В 2019 році, дізнавшись про смерть її матері, відповідач запросив її до себе в Федеративну Республіку Німеччину (знаючи про її скрутне становище, оплатив квитки в два напрямки). В січні 2019 року вони зустрілися та під час розмови виявили бажання возз'єднати сім'ю та вирішили, щоб вона переїхала на постійне місце проживання до Федеративної Республіки Німеччини. Для того, щоб встановити факт батьківства, звернулися до ОСОБА_7 для проведення генетичної ідентифікації на предмет встановлення відповідачеві біологічного батьківства відносно неї. 27.03.2019 року отримали висновок № DT13183, відповідно до якого вірогідність відповідача біологічного батьківства відносно неї складає 99,99 відсотка. Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 постановлено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Згідно із ст.55 ст.53 Кодексу про шлюб та сім'ю України, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері. А запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується, згідно з рішенням суду. При народженні дитини, яка не перебуває у шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права, згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року). У зв'язку з тим, що вона з батьком виявили бажання возз'єднати сім'ю та вирішили, щоб вона переїхала на постійне місце проживання до Федеративної Республіки Німеччини, їй необхідно встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Гур'єв Казахстан, є її рідним батьком. Тому вимушена звернутись до суду.
В судове засідання заявниця та заінтересовані особи не з'явились, надали заяви про розгляд справи у свою відсутність.
Заявниця підтримала свою заяву, попросивши суд задовольнити вимоги в повному обсязі (а.с.75).
Зацікавлена особа ОСОБА_2 вимоги своєї доньки визнав і просив суд заяву доньки задовольнити (а.с.69).
Представник зацікавленої особи - Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - проти задоволення заяви не заперечувала (а.с.74).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно зі ст.128 Сімейного кодексу України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду на підставі будь-яких відомостей, що засвідчують походження дитини від певної особи. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю дитини.
Відповідно до ст.130 Сімейного кодексу України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Як встановлено в судовому засіданні, мати заявниці ОСОБА_3 , приблизно, у 1982 році познайомилася та стала зустрічатись із зацікавленою особою по справі ОСОБА_2 , від близьких стосунків з яким ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Нікополі народилась заявниця ОСОБА_1 (а.с.5). В зв'язку з тим, що мати та батько заявниці не перебували у зареєстрованому шлюбі та не підтримували зв'язок (оскільки ОСОБА_2 виїхав на заробітки та не повернувся), під час реєстрації її народження відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції в Дніпропетровіській області 21.08.1984 року запис акту було здійснено відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, а саме: в записі про батька було вказано прізвище матері - « ОСОБА_4 », а і'мя та по-батькові батька вказано зі слів матері - « ОСОБА_5 », національність батька - «німець» (а.с.7). Підтвердженням є витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька, відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 22.11.2019 року (а.с.11) та свідоцтво про народження, актовий запис № 1594 (а.с.7). 02.01.1991 року мати заявниці вийшла заміж і змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.9). ІНФОРМАЦІЯ_4 мати заявниці померла (а.с.10). В 2019 році, дізнавшись про смерть матері заявниці, відповідач запросив заявницю по справі ОСОБА_1 до себе в Федеративну Республіку Німеччину. В січні 2019 року заявниця по справі прибула до Німеччини і за спільною згодою вона з батьком звернулися до ОСОБА_7 для проведення генетичної ідентифікації на предмет встановлення біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 27.03.2019 року отримали висновок № DT13183, відповідно до якого вірогідність ОСОБА_2 біологічного батьківства відносно заявниці по справі складає 99,99 відсотка (а.с.76-80).
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 ІНФОРМАЦІЯ_5 2004 ІНФОРМАЦІЯ_4 , необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Відповідно до ст.55 ст.53 Кодексу про шлюб та сім'ю України, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері. А запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується, згідно з рішенням суду. При народженні дитини, яка не перебуває у шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права, згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Крім вказаних вище доказів, заявницею було надано до суду фотосвітлини, які також доводять факт спілкування з батьком в Німеччині під час їх возз'єднання (а.с.80-81).
За таких обставин суд вважає, що факт батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 доведено і заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.4, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, п.6 ч.1 ст.315, 317, 319 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини - задовольнити.
Встановити факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Гур'єв Казахстан, громадянина Федеративної Республіки Німеччини, відносно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м.Нікополь Дніпропетровської області.
Зобов'язати Нікопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести зміни до актового запису № 1594 від 21.08.1984 року про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м.Нікополь, зробленого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції в Дніпропетровській області, зазначивши батьком дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Гур'єв Казахстан (національність - німець), громадянина Федеративної Республіки Німеччини.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал