Справа № 175/5095/19
Провадження № 2/175/1467/19
Іменем України
03 червня 2020 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Новік Л.М.
за участю секретаря Сапай О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Слобожанське Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, що ТОВ «Веллфін» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. Порядок отримання та надання позики регламентується Правилами надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін», які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua (надалі - Правила). 02.12.2016 між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено, в електронній формі, Договір позики №101401, відповідно до якого відповідач отримав позику розміром 800,00 грн. на умовах визначених Договором на строк 18 днів. Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. Договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 800, 00 грн., що підтверджується повідомленням від 02.12.2019 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН»» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18.05.2016 року. Оскільки відповідач своїх зобов'язань за Договором позики №101401 належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 20.12.2019 року становить 17747,60 грн. та складається з: 800,00 грн. основного боргу, 16947,60 грн. заборгованість по відсоткам. Враховуючи відмову ОСОБА_1 сплатити заборгованість у добровільному порядку, ТОВ «ВЕЛЛФІН» вимушено звернутись до суду з даним позовом.
Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором позики в розмірі 17747,60 грн. та витрати на сплату судового збору в сумі 1921, 00 грн.
Представником позивача при зверненні до суду із даним позовом зазначено, що позовні вимоги останній підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідача у судове засідання не з'явився, до його початку надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає та заперечує проти задоволення позовних вимог.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, встановив наступне.
За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ТОВ «Веллфін'є юридичною особою, яка діє на підставі Статуту, та зареєстроване як фінансова установа відповідно до розпорядження від 27.10.2015 №2606 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Основним видом діяльності ТОВ «ВЕЛЛФІН» є кредитування, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наказом директора ТОВ «Веллфін» від 27.10.2015 №2-1 затвердженні Правила надання грошових коштів у вигляді позики, які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua .
Згідно із пунктами 4.1., 4.2. Правил заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства, оформлює заявку на сайті шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення.
Відповідно до п.6.3. Правил у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС- повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики.
У разі отримання договору позики засобами електронного зв'язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті - п. 6.3. Правил. Для підписання електронної форми договору позики заявник здійснює вхід на сайт товариства та за допомогою логіну та паролю входить до особистого кабінету - п. 6.7. Правил.
Пунктами 6.10., 6.11., 6.12. Правил визначено, що товариство надає позику у порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики на рахунок банківської платіжної картки зазначено в заявці, перерахування грошових коштів здійснюється в строки не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами; датою укладення договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.
Звертаючись до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, позивач ТОВ «Веллфін» обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач приєднався до Правил надання грошових коштів у вигляді позики, що розміщені на сайті ТОВ «Веллфін», оформив заявку та отримав грошові кошти у вигляді позики на платіжну картку від ТОВ «Веллфін», які не повернув у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підтвердження укладення договору позики позивач надав копію договору від 02.12.2016 №101401, який оформлений сторонами в електронній формі, роздруківку заявки з офіційного веб-сайту товариства https://creditup.com.ua., інформаційну довідку від 02.12.2019 про перерахування грошових коштів на платіжну картку відповідача через оператора послуг платіжної інфраструктури WayForPay.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 628 ЦК України Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до положень статті 1046,1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей - стаття 1047 ЦК України.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст.ст.641,644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
02.12.2016 відповідач ОСОБА_1 у встановленому пунктами 4.1, 4.2. Правил надання грошових коштів у вигляді позики оформив на сайті ТОВ «Веллфін» заявку для отримання позики у розмірі 800,00 грн. шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просить перерахувати кошти, що підтверджується роздруківкою заявки з офіційного веб-сайту товариства https://creditup.com.ua. ТОВ «Веллфін» прийнято позитивне рішення та 02.12.2016 через ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», з яким у позивача укладено договір про організацію переказу грошових коштів від 18.05.2016 року № ВП-180516-3, здійснило переказ грошовий коштів в сумі 800, 00 грн. на платіжну картку відповідача.
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до укладеного між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 договору позики від 02.12.2016 №101401 позичальник ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 800,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності строком на 18 (вісімнадцять) днів /пункти 1.1., 1.3 договору/.
Доказом підтвердження отримання коштів є інформаційна довідка від ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 02.12.2019 року, в якій зазначається сума коштів, номер картки, банк-емітент, номер транзакції, опис, код авторизації.
Пунктом 1.5 договору позики передбачено, що нарахування процентів за користування позикою проводиться наступним чином: 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 30 грн. за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики, щоденно, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3. цього договору; 1,9 проценти додатково до основних процентів, від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.3. цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань. Сума процентів за користування позикою нараховується в день погашення позики.
Сторони досягли згоди, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків - пункт 3.1. договору.
Згідно умов договору позики, повернення позики здійснюється позичальником 20.12.2016 року.
Із наданої позивачем довідки щодо заборгованості вбачається, що станом на 20.12.2019 року загальна сума заборгованості позичальника ОСОБА_1 за договором позики №101401 від 02.12.2016 року становить 17747,60 грн., з яких: 800,00 грн. - сума позики, 16947,60 грн. - заборгованість за відсотками.
Як вбачається з графіку розрахунків за договором позики, довідки щодо заборгованості, датою повернення позики згідно умов договору є 20.12.2016 року.
Згідно розрахунку проведеного судом вбачається, що 18 днів користування позикою позивачем мають бути сплачені проценти в розмірі 273,60 грн. ( 800,00 грн. х 18 днів х 1,9 %).
Таким чином, заборгованість відповідача за період з 02.12.2016 року по 20.12.2016 року складає 3696, 00грн. (800, 00 грн. + 273,60 грн.).
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики - 800, 00 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 02.12.2016 року по 20.12.2016 року в сумі 273,60, 00 грн.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики - 800, 00 грн. є доведеною та підлягають задоволенню.
Разом з тим, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками станом на 20.12.2019 року на суму 16947,60 грн. задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Статтями 1046,1049 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору позики від 02.12.2016 року № 101401 ТОВ «ВЕЛЛФІН», як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а останній зобов'язувався повернути надану позику у повному обсязі 20.12.2016 року.
Таким чином, позикодавець ТОВ «ВЕЛЛФІН» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 20.12.2016 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позикодавцем ТОВ «Веллфін» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування позикою за період з 20.12.2016 року по 20.12.2019 року, є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, і тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1073,60 грн. боргу за договором позики (800, 00 грн. + 273,60 грн.).
Крім того, згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, ст.ст.526,527,611,612,623,625,1054 ЦК України, керуючись ст.ст.12,13,19,81,141,259,263-265,274,279 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (місце знаходження: вул. Героїв Севастополя, 48, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39952398) заборгованість за договором позики № 101401 від 02.12.2016 року в сумі 1073,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (місце знаходження: вул. Героїв Севастополя, 48, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39952398) судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.
Суддя Л.М. Новік