Справа № 603/264/20
Провадження №2/603/163/2020
"02" липня 2020 р. м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Галіяна І.М.
секретаря судового засідання Захарчишин М.В.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
предмет позову: розірвання шлюбу,
І. Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області з вимогою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 29.08.1988 року в Монастириському райвідділі ЗАГСу Тернопільської області сторони зареєстрували шлюб, актовий запис №33.
На даний час неповнолітніх дітей у них немає.
В позовній заяві зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, одруження виявилось невдалим оскільки як у нього так і в відповідача на грунті сімейно-побутових проблем та діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги. На даний час ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено, а тому переконаний, що сенсу підтримувати сімейні відносини немає та вважає, що спільне проживання та збереження шлюбу неможливі.
ІІ. Процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області Галіяна І.М. від 19.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
ІІІ. Позиції сторін.
У зв'язку з неможливістю подальшого спільного проживання в шлюбі позивач ОСОБА_1 просить укладений в Монастириському райвідділі ЗАГСу Тернопільської області між ним та ОСОБА_2 шлюб розірвати.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, суду подала заяву про розгляд справи в її відсутності, позов визнає повністю, проти розірвання шлюбу не заперечує.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання у відсутності сторін по справі.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 29.08.1988 року в Монастириському райвідділі ЗАГСу Тернопільської області сторонами зареєстровано шлюб, актовий запис №33, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
За час перебування в шлюбі в подружжя народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час вже повнолітні.
Сторони по справі спільного господарства не ведуть, сумісне проживання остаточно припинено, шлюб носить формальний характер, позивач настоює на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, сторони миритися не бажають.
V. Джерела права й акти їх застосування.
В Постанові Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України,Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, а також інших нормативно - правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Згідно ч. 1 ст. 3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України)
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу та сторони миритися не бажають, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
У відповідності до ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач та відповідач миритися не бажають і збереження шлюбних відносин суперечить їх інтересам, суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно розірвати, так як подальше спільне життя подружжя та збереження сім'ї неможливе та суперечитиме інтересам кожного з подружжя.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ч. 3 ст. 56, 110, 112 СК України, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29.08.1988 року в Монастириському райвідділі ЗАГСу Тернопільської області, актовий запис №33.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
У відповідності до п.3 розділ XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст судового рішення складено 02.07.2020 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя І. М. Галіян