нп 2/490/3043/2020
Справа 490/3732/20
Центральний районний суд м. Миколаєва
02 липня 2020 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, в якому просив зобов'язати відповідача сплатити йому заробітку плату за час вимушеного прогулу та поновити його на роботі.
Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Позовна заява ОСОБА_1 містить вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак позивачем не визначено суми, яка підлягає стягненню, не надано суду її обґрунтованого розрахунку та не зазначено ціну позову.
Відповідно до ч.4ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення вищевказаних вимог, подавши до суду позовну заяву, позивач не оплатив її судовим збором за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно ч.1ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно зі ст. 1Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників.
Таким чином, поняття «заробітна плата» та «середній заробіток» не є тотожними поняттями.
Такого висновку дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 18 липня 2019 року № 766/16312/16-ц, у якій зазначено, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є вимогами про стягнення заробітної плати, а отже підлягають оплаті судовим збором. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 № 307/3251/16 та від 06.11.2019 № 753/1534/18.
Також, в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 року у справі № 369/10046/18 зазначено, що за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.
З урахуванням вищевикладеного, пільг щодо сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Законом України"Прос удовий збір" не передбачено.
Відомостей того, що позивач ОСОБА_1 має інші пільги щодо сплати судового збору не надано.
Згідно ч. 2 ст.4Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року складає 2102 гривні.
Таким чином, за подання до суду позовної заяви позивачу з вимогою стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає оплаті судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 840,80 гривень.
Окрім того, ч. 5 ст. 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач був офіційно працевлаштований та згодом незаконно звільнений, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить суд поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В той же час, позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються вказані позовні вимоги, зокрема, копій наказів про прийняття на роботу чи звільнення, копії трудової книжки або інших документів щодо трудових відносин з відповідачем.
Враховуючи викладене суддя приходить до висновку, що позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, що відповідає вимогам ст. 185 ЦПК України.
За такого, заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі - залишити без руху.
Надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали, шляхом подання заяви у новій редакції з наданням відповідних документів.
Роз?яснити, що в разі невиконання вказаних вимог, заява буде вважатись не поданою та повернута.
Водночас роз?яснюю, що невиконання до вказаного строку вимог не позбавляє права повторного звернення до суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.П. Черенкова