Справа № 168/383/20
Провадження № 2/168/166/20
26 червня 2020 року смт. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Назарука О.В.,
секретар судових засідань - Таксюк О.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в смт. Стара Вижівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Позивач звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, укладеного з відповідачем 30 вересня 2010 року, зареєстрованого Поліською сільською радою Старовижівського району Волинської області за актовим записом № 03 та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1150, 00 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що сімейне життя між ними не склалось, оскільки у сторін відсутнє взаєморозуміння та довіра, відсутні спільні інтереси, бажання спільно проживати, шлюб існує лише формально. На думку позивача, примирення не дасть бажаних наслідків, подальше збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам. Вказує, що донька проживає з нею, однак вона не може самостійно утримувати дитину, відповідач не надає матеріальної допомоги, необхідної для утримання доньки, хоча є фізично здоровою та працездатною особою, може утримувати дитину за станом свого здоров'я, крім того інших осіб на утриманні не має. Просить шлюб розірвати та стягнути з відповідача аліменти.
Позивач у підготовче засідання не з'явилася, представник позивача подав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглядати за відсутності сторони позивача, позовну заяву підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Відповідач в підготовче засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю, проти задоволення позову не заперечив.
Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому частиною 2 статті 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30 вересня 2020 року (аркуш справи 10). У шлюбі народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (аркуш справи 11), яка проживає з позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі статтею 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Судом встановлено, що сторони припинили шлюбно-сімейні стосунки. Про це свідчить небажання подружжя спільно проживати, підтримувати шлюбно-сімейні відносини, спільно вести господарство. Тобто судом встановлено, що шлюб носить формальний характер, можливості збереження даного шлюбу не має. На момент розгляду справи спору щодо місця проживання дитини між сторонами не має.
Згідно з викладеними обставинами та з урахуванням вищезазначених норм закону, суд прийшов до висновку, що подальше проживання та збереження сім'ї є неможливим, тому шлюб між сторонами слід розірвати.
Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Після розірвання шлюбу залишити за позивачем прізвище « ОСОБА_4 ».
Судом також встановлено, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо участі відповідача в утриманні неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 .
Згідно з частиною 1 статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Таким чином, обрання способу стягнення аліментів у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі здійснюється саме за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до вимог статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Таким чином, суд оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає встановленими наступні обставини: відповідач є працездатним, офіційно не працює, крім спільної з позивачем дитини, інших утриманців немає.
Крім того, суд враховує, що у відповідності до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.
Із заяви, поданої відповідачем до суду убачається, що відповідач позов визнав (аркуш справи 25). Дані обставини, в силу вимог статті 206 ЦПК України, серед інших, є підставою для задоволення позову, оскільки визнання позовних вимог відповідачам є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, оскільки в часі подана пізніше ніж подано відзив, у якому він частково визнавав позов, а тому таке визнання позову приймається судом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України слідує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років установлено: з 1 січня 2020 року - 2218, 00 гривень.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем і визнаний відповідачем розмір аліментів в сумі 1150 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, відповідає вимогам закону щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину, а тому з відповідача слід стягувати аліменти у визначеному розмірі, починаючи з дати звернення з позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставка судового збору за подання позову майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» встановлено, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102, 00 гривень
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору, на день звернення позивача із позовом до суду в даній справі складає 840, 80 гривень.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем за подання позовної заяви про розірвання шлюбу було сплачено 840, 80 гривень судового збору, тобто в розмірі визначеному законом.
Згідно з підпунктом 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі - у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору.
Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної вимоги.
Враховуючи, що позивач при подачі позову була звільнена від сплати судового збору на підставі закону, відповідач, реалізувавши передбачене статтею 206 ЦПК України право, визнав позов повністю до початку розгляду справи по суті, то відповідно до вимог частини 1 статті 142 ЦПК України, пункту 1.1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача в дохід держави слід стягнути 50 відсотків судового збору за вимогою про стягнення алемнтів - 420, 40 гривень судового збору, на користь позивача 50 відсотків судового збору за вимогою про розірвання шлюбу - 420, 40 гривень судового збору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись статтями 12, 81, 82, 133, 141, 142 198, 206, 259, 263, 264, 265, 273, 430 ЦПК України, статтями 180-182, 184, 191, 192 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 30 вересня 2010 року Поліською сільською радою Старовижівського району Волинської області за актовим записом № 03 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити за позивачем прізвище « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок.
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1150 (одна тисяча сто п'ятдесят) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 червня 2020 року (від дня подачі позову) і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок.
Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.В. Назарук