справа № 489/2421/19 провадження №2/489/215/20
Іменем України
03 липня 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
В травні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на її користь несплачену суму боргу за договором позики у розмірі 218610,00 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що маючи намір в майбутньому придбати земельну ділянку для будівництва будинку, у листопаді 2017 року вона зустрілася з відповідачем, він повідомив їй, що займається нерухомістю. Відповідач сказав, що підготує всі необхідні документи за певну плату - 4000,00-5000,00 доларів США. Через декілька днів відповідач передзвони та повідомив, що на земельну ділянку, що цікавить позивача, господарів немає, та приїхав до неї додому й в присутності її дітей отримав передплату у розмірі 36400,00 грн. для оформлення нової адреси на земельну ділянку. Через місяць відповідач привіз витяг з рішення Миколаївської міської ради від 12.03.2018 за №190, про зміну адреси на підставі права власності на ім'я позивача, та технічний паспорт на будинок, також на її ім'я. За технічну документацію відповідач отримав від неї 27900,00 грн., а за реєстрацію права власності - 54800,00 грн. Після чого повідомив, що потрібно зробити кадастровий номер на земельну ділянку та довідку оцінку, на що потрібні гроші в розмірі 200,00 доларів США, а також його особистий гонорар за роботу - 600,00 доларів США.
Отримавши гроші від позивача, відповідач перестав відповідати на її телефонні дзвінки, у зв'язку з чим позивач вимушена була звернутись до МБТІ, де з'ясувалось, що всі документи, які надав їй відповідач є фіктивними, і земельна ділянка має власника. Всього, за час нібито оформлення документів на земельну ділянку та будинок, відповідач отримав від позивача 218610,00 грн. Відповідач зобов'язався повернути кошти до 15.02.2019, що підтверджується розпискою, з якої випливає, що відповідач взяв у неї в борг 84000,00 грн. Оскільки відповідач добровільно не повернув суму боргу, позивач вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12.06.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання, призначене на 17.06.2020 на 09:00 годину, сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач надала до суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини своєї неявки не повідомив. Надав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав частково, посилаючись на наступне. У листопаді 2017 року він зустрічався з позивачем, вислухавши її прохання повідомив, що зможе їй допомогти та запропонував підписати договір на надання ріелторської допомоги в частині підготовки правових документів. Позивач відповіла, що договір підписувати не буде, але готова оплачувати всі витрати та винагороду. Відповідач запропонував, що на кожну отриману суму він буде виписувати позивачу квитанцію до прибуткового касового ордеру, із зазначенням цілі на яку беруться кошти. Загальна сума грошових коштів, що була ним прийнята складає 134680,00 грн. Коли у грудні 2018 року стало питання щодо повернення грошових коштів, оскільки позивач відмовляється від подальшої роботи з ним, відповідач передав їй через свого знайомого 2000,00 доларів США. Позивачу пояснив, що по приїзді до міста Миколаєва зустрінуться та обговорять строки повернення залишку у розмірі 84000,00 грн. 21.12.2018 сторони зустрілися і вході бесіди домовились, що відповідач поверне залишок приблизно до середини лютого 2019, у зв'язку з чим ним була написана розписка.
Таким чином, подаючи позовну заяву позивач склала всі суми, не врахувавши отримання нею частини суми у розмірі 2000,00 доларів США, тобто, сума позову завищена. Враховуючи викладене, відповідач визнає позов частково в сумі 84000,00 грн.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 21.12.2018 між сторонами було укладено договір у формі письмової розписки, відповідно до якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 в борг 84000,00 грн., які останній зобов'язався повернути до 15.02.2019.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №69 від 18.12.2017 ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 27900,00 грн., підстава: виготовлення техпаспорту.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №82 від 29.01.2018 ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 36400,00 грн., підстава: присвоєння адреси.
З квитанції до прибуткового касового ордера №88 від 27.03.2018 вбачається, що ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 54810,00 грн., підстава: реєстрація права власності.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №89 від 09.04.2018 ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 15570,00 грн., підстава: оплата послуг.
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 13.12.2017 по справі № 309/3458/14-ц.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15.
На підтвердження укладення договору позики, позивач надала суду квитанції до прибуткового касового ордера №69 від 18.12.2017, №82 від 29.01.2018, №88 від 27.03.2018 та №89 від 09.04.2018 на загальну суму 134680,00 грн.
Проте, дослідивши вищевказані квитанції, суд приходить висновку, що надання позивачем відповідачу грошової суми у розмірі 134680,00 грн., не свідчить про укладення між сторонами договору позики в розумінні вимог статей 1046, 1047 ЦПК України, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Проте, надані позивачем квитанції до прибуткового касового ордера не свідчать про те, що у відповідача виник обов'язок щодо повернення отриманих ним сум. Зі змісту останніх вбачається, що вказані кошти передавались позивачем за надання відповідачем відповідних послуг та вчинення певних дій. Крім того, відповідач не заперечував факту отримання ним коштів від позивача як оплату за надання послуг.
За такого, оскільки позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження факту укладання між сторонами саме договору позики, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів, сплачених ним за квитанціями до прибуткового касового ордера, як за договором позики, судом не встановлено.
В свою чергу, з наданої позивачем розписки від 21.12.2018 вбачається, що сторони в належній формі уклали договір позики, за яким відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позичені кошти у сумі 84000,00 грн. в строк до 15.02.2019.
У вказаній розписці зазначені сторони зобов'язання, грошова сума, яка передається, строк її повернення та особистий підпис позичальника, тому суд приходить висновку, що в даному випадку між сторонами виникли договірні правовідносини з договору позики.
Також суд враховує, що згідно квитанції від 03.09.2019 відповідач, в якості часткового погашення боргу, сплатив на рахунок позивача, що не заперечується останньою, грошову суму в розмірі 7611,75 грн.
Враховуючи викладені обставини, часткове визнання відповідачем позовних вимог та часткове погашення ним заборгованості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 21.12.2018 у розмірі 76388,25 грн.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційний задоволеним позовним вимогам в розмірі 763,88 грн.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 21.12.2018 у розмірі 76388,25 грн. (сімдесят шість тисяч триста вісімдесят вісім гривень 25 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 763,88 грн. (сімсот шістдесят три гривні 88 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 03.06.2020.
Суддя І.В.Коваленко