ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2020Справа №25/511
За розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт", м. Київ
про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 21.03.2011 року до виконання та видачу дублікату наказу, -
у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт", м. Київ
до Приватного підприємства "Вермакс", м. Київ
про стягнення 755 126,95 грн, -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача (заявника): не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Вермакс" заборгованості в розмірі 755 126,95 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.03.2011 у справі №25/511 позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто на користь позивача з відповідача суму в розмірі 236 111,89 грн та судові витрати в розмірі 2 434,28 грн.
На виконання рішення Господарським судом міста Києва від 01.03.2011 було видано наказ від 21.03.2011.
Від Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 21.03.2011 до виконання та видачу дублікату наказу у зв'язку з його втратою.
Ухвалою від 20.05.2014 року в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про поновлення строку для пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 21.03.2011р., виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2011 №25/511, яке набрало законної сили з 21.03.2011, до виконання було відмовлено та відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 №25/511. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2014 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року було залишено без змін.
17.03.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2020 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" про заміну сторони сторони у справі №25/511 призначено на 07.04.2020.
Ухвалою від 07.04.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" про заміну стягувача його правонаступником було задоволено та замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт".
01.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу дублікату та поновлення строку пред'явлення до виконання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" про видачу дублікату та поновлення строку пред'явлення до виконання.
09.06.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" повторно надійшла заява про видачу дублікату та поновлення строку пред'явлення до виконання, яка є аналогічною раніше поданій заяві.
23.06.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" надійшов лист з копією скриншоту витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження та довідки №б/н від 18.06.2020 в якій зазначено, що наказ до примусового виконання не пред'являвся.
В судове засідання 30.06.2020 представники позивача (заявника) та відповідача не з'явилися, про час та місце повідомлені належним чином та відповідно до положень ст. 329 ГПК України їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про розгляд заяви.
Дослідивши подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 21.03.2011 року до виконання та видачу дублікату наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.
В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" (стягувач, правонаступник Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит») зазначає, що у зв'язку з перебуванням Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на стадії ліквідації, кадрових змін, а саме скорочення штатів та звільнення працівників відділу повернення проблемної заборгованості, виникла необхідність передачі документів до інших структурних підрозділів та продажу частини кредитного портфелю через електронний майданчик (електронну торгову систему ProZorro), через що було пропущено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Також заявник вказує, що після купівлі частини кредитного портфелю, що складається із прав вимоги за кредитними договорами, виникла необхідність у передачі від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (первісний стягувач) до ТОВ «ФК «Горизонт» оригіналів справ клієнтів (боржників), що є довготривалою процедурою, яка включає процедуру звірки за Актами прийому-передачі переданої документації, виявлення наявності чи відсутності оригіналів відповідних документів, аналіз строку на їх пред'явлення, що також стало однією з підстав пропуску строків на пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
З правової конструкції вказаної частини статті 329 Господарського процесуального кодексу України слідує, що пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.
Вказана норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Отже, при розгляді заяви про відновлення процесуального строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.
При цьому причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В даному випадку, за висновком суду кадрові зміни, а саме скорочення штатів та звільнення працівників відділу повернення проблемної заборгованості, передача документів до інших структурних підрозділів та продаж частини кредитного портфелю через електронний майданчик (електронну торгову систему ProZorro) внаслідок запровадження у Публічному акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» процедури ліквідації, встановленої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та подальша передача від Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ТОВ «ФК «Горизонт» оригіналів кредитних справ клієнтів не є об'єктивними причинами, які б унеможливили пред'явлення наказу до виконання у передбачений законом строк, а саме до 21.03.2014.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Станьо проти Бельгії" від 07.07.2009 року суд вказав, що встановлені законом строки позовної давності переслідували законну мету забезпечення правової визначеності, оскільки вони захищали потенційних відповідачів від прострочених вимог і означали, що суди звільняються від необхідності винесення рішень, заснованих на доказах, які з часом набули властивість невизначеності або неповноти. Аналогічно і строк пред'явлення наказу до виконання має на меті забезпечення правової визначеності, оскільки він захищає боржника від прострочених вимог стягувача.
За приписами статтей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Однак, жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску заявником строку для пред'явлення наказу до виконання, матеріали справи не містять.
Аналогічної позиції дотримується Київський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 17.09.2018р. у справі №5011-35/8885-2012.
Беручи до уваги вищезазначене, оцінивши доводи та обставини, наведені у заяві про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, дослідивши подані заявником докази, суд дійшов до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на пред'явлення наказу до виконання, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 21.03.2011 року до виконання є необгрунтованою, у зв'язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.
У відповідності до п. 19.4 "Перехідних положень" Розділу XI Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Наказ Господарського суду міста Києва у справі №25/511 був дійсний для пред'явлення до виконання до 21.03.2014.
Тоді як, заявник звернувся до суду з вказаною заявою про видачу дубліката наказу у справі №25/511 - 01.06.2020 року, тобто з пропуском строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Оскільки заявник звернувся до суду з заявою про видачу дублікату наказу після закінчення строку, встановленого для його пред'явлення до виконання, а в задоволенні його заяви про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу судом відмовлено, суд дійшов висновку, що заява про видачу дублікату наказу від 21.03.2020 у справі №25/511 не узгоджується з положеннями пункту 19.4 "Перехідних положень" Розділу XI Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 329, п. 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу суду від 21.03.2011 року до виконання та видачу дублікату наказу у справі №25/511 відмовити.
2. Ухвала набирає законної з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Морозов С.М.