Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 127/7516/16-ц
провадження № 61-25941св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство власників гаражів № 2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року в складі судді
Жмудя О. О. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 червня
2017 року в складі колегії суддів: Стадника І. М., Міхасішина І. В., Войтко Ю. Б.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства власників гаражів № 2 (далі - ТВГ № 2) про визнання незаконним виключення
з членів цього товариства, скасування рішення правління, визнання того, що рішення суду в частині не виконане, рішення суду є доказом неправомочності усіх рішень, визнання того, що статут підписаний особою, яка не є власником гаража, тому особа не може бути головою правління, визнання того, що уповноважені особи є неправомочними, визнання упередженого ставлення до позивача, визнання незаконного стягнення коштів, про визнання діяльності неправомірною, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що виключення його з членів ТВГ № 2 відбулось всупереч пункту 4.6 Статуту, що свідчить про недотримання та допущене порушення його положень, та призвело до порушення прав людини
і громадянина, гарантованих Конституцією України, Законом України «Про об'єднання громадян», Законом України «Про захист прав споживачів», ЦК України, які підлягають захисту в судовому порядку.
З урахуванням збільшених позовних вимог та з метою захисту порушених прав просив суд:
- визнати його виключення з членів ТВГ № 2 суперечливим статуту, неправомірним і незаконним;
- рішення правління ТВГ № 2 про виключення позивача з членів товариства скасувати і упродовж 10-денного строку зобов'язати відновити у членстві;
- визнати, що рішення Вінницького міського суду від 21 лютого 2013 року
в справі № 212/13513/12, зокрема в частині: «Визнати, що станом на 2002 рік органи управління ТВГ № 2 не були сформовані у відповідності до чинного законодавства» не виконано і у виконавчому листі не зазначалося, що є доказом неправомочності усіх рішень, прийнятих з того часу і дотепер;
- визнати, що статут у новій редакції від 14 січня 2014 року залишається саме таким і підписаний особою, яка власником гаража ніколи не була і головою правління бути не могла, що є доказом неправомірності підпису ним статуту, відсутності юридичної сили, підроблення та здійснюваної вакханалії;
- визнати, що так звані уповноважені з колом повноважень, визначених статутом, Законом України «Про об'єднання громадян» та нормами статі 244 ЦК України не передбачені, є вигадкою, неправомочними, їх рішення юридичної сили не мають, а домагання видати їх повноважними свідчать про здійснюваний
в ТВГ №2 анархізм, вакханалію, грубі порушення законності; представництво власників гаражів в управлінні діяльністю зобов'язати упродовж одного місяця привести у відповідність до норм ЦК України;
- визнати, що витягом з протоколу № 8 загальних зборів так званих уповноважених від 25 січня 2014 року вказується на затвердження всіх рішень ТВГ № 2, у тому числі Статуту, що є доказом: залишення виконання рішення Вінницького міського суду від 21 лютого 2013 року без будь-яких змін; ухилення від виконання зазначеного рішення, що тягне кримінальну відповідальності; протиріччя істинному змісту протоколу № 8; підроблення документів; дуріння спільноти ТВГ № 2 і судових органів; здійснюваних в ТВГ № 2 вакханалії і анархії;
- визнати, незважаючи на наявність 46 власників гаражів із боргом на загальну суму 9 260,00 грн лише до позивача вжито обмежувального заходу - виключення з членів ТВГ № 2, що є доказом вибірковості, упередженого ставлення, що протирічить як Закону України «Про об'єднання громадян», так
і Статуту, щодо рівноправності і захисту прав, зведення головою правління ОСОБА_2 особистих рахунків на ґрунті неприязних стосунків
з використанням посадових прав;
- визнати, що оскільки за Статутом ТВГ № 2 є надавачем послуг, пов'язаних
з утриманням гаражів, мають укладатися договори з власниками гаражів, які отримують ці послуги, однак від договірних відносин відповідач ухиляється, відтак допускає неправомірні дії і грошові кошти стягує незаконно; покласти обов'язок упродовж одного місяця усі платежі здійснювати через касовий апарат;
- визнати, що в ТВГ № 2 поширена практика стягнення коштів лише готівкою, що створює умови для ухилення від сплати податку та розкрадання, особливо при переоформленні гаражів на нових власників, що встановити витребуванням особистих справ і звіркою з бухгалтерськими первісними документами;
- визнати, що незаконним виключенням позивача з членів товариства йому завдано моральної шкоди, зачеплена честь та гідність, спричинено моральних страждань і у часткову компенсацію їх підлягає стягненню 10 000,00 грн.
- визнати, що діяльність ТВГ № 2 дотепер перебуває поза межами правового поля; упродовж одного місяця привести у відповідність до чинного законодавства.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 на даний час не є членом ТВГ № 2, і не довів належними
і допустимими доказами в чому полягає порушення його прав, свобод чи інтересів діями/бездіяльністю відповідача. Крім того, обрані позивачем способи захисту не передбачені законом та не можуть відновити чи захистити права позивача, які він вважає порушеними.
Аргументи учасників справи
У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не повно з'ясував обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки доказам. Зокрема, розглянув справу без дослідження Статуту ТВГ № 2. Також неправильно застосував Закон України «Про громадські об'єднання», тоді як на зазначені правовідносини поширюється інший закон, а саме - Закон України «Про об'єднання громадян». Крім того, не взяв до уваги його клопотання про перенесення розгляду справи на інший день, оскільки він приймав участь в іншій справі, чим порушив його права.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
03 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року касаційне провадження
у справі зупинено.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року касаційне провадження поновлено. Справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25 березня 2020 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 року справу повернуто колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду для розгляду. Зазначено, що у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не є членом ТВГ № 2 з 17 травня 2014 року у зв'язку з його виключенням з членів цього товариства. ОСОБА_3 неодноразово оспорював таке виключення, звертаючись з відповідними позовами до суду, в задоволенні яких йому було відмовлено. Судовими рішеннями в інших справах, які набрали законної сили, виключення позивача
з членів ТВГ № 2 визнано таким, що відповідає нормам чинного законодавства та статуту цього товариства. Встановивши зазначені обставини, суд відмовив
в задоволенні цього позову, виходячи з того, що ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами, в чому полягає порушення його прав, свобод чи інтересів діями/бездіяльністю відповідача, ураховуючи, що на час звернення у квітні 2016 року до суду з цим позовом він не є членом товариства ТВГ № 2. Крім того, обрані ним способи захисту не передбачені нормами чинного законодавства. Тобто, спір щодо оскарження управлінських рішень ТВГ № 2 та інших похідних вимог у цій справі виник між фізичною особою, яка не є членом товариства власників гаражів, та цим товариством. Разом з тим у справах, на які колегія суддів посилається, стверджуючи про наявність різних підходів Великої Палати Верховного Судудо визначення предметної юрисдикції у спорах між громадськими об'єднаннями, іншими непідприємницькими товариствами та їх учасниками (членами), суб'єктний склад спорів, предмети позовів, характер спірних правовідносин та їх матеріально-правове регулювання, встановлені судами фактичні обставини справи не є подібними до справи № 127/7516/16.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що згідно договору дарування гаража від 13 червня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори Терещенко В. В., зареєстрованого в реєстрі за № 5-888, ОСОБА_1
є власником гаража АДРЕСА_1 , що розташований в ТВГ № 2 , який раніше належав на праві власності батькові позивача, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З 2002 року ОСОБА_1 був членом ТВГ № 2, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 серпня 2009 року скасовано постанову зборів уповноважених членів ТВГ № 2 від 27 жовтня 2007 року в частині виключення його із членів товариства.
На засіданні правління ТВГ № 2 від 17 травня 2014 року за дорученням загальних зборів уповноважених ТВГ № 2 від 25 січня 2014 року (пункт 5.2 Протоколу № 8 від 25 січня 2014 року), відповідно до підпункту 3 пункту чотири розділу 4 статуту ТВГ № 2 в редакції від 23 травня 2011 року, було прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 із складу членів ТВГ № 2. У зв'язку
з його виключенням з членів товариства позивач оспорював таке виключення, звертаючись з відповідними позовами до суду, в задоволенні яких йому було відмовлено. Судовими рішеннями в інших справах, які набрали законної сили, виключення позивача з членів ТВГ № 2 визнано таким, що відповідає нормам чинного законодавства та статуту цього товариства.
Статутом ТВГ № 2 в редакції від 23 травня 2011 року передбачено, що ТВГ № 2
є юридичною особою, добровільним об'єднанням громадян і діє на підставі Закону України «Про об'єднання громадян» (який був чинний на момент проведення державної реєстрації змін до установчих документів), інших законодавчих актів України, а також Статуту.
Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які
ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження
№ 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 на час розгляду справи не є членом ТВГ № 2, який не довів в чому полягає порушення його прав, свобод чи інтересів оскарженими діями/бездіяльністю відповідача, а обрані позивачем способи захисту, не є ні належними, ні ефективними. При цьому, вимоги ОСОБА_1 до ТВГ № 2 щодо визнання недійсним рішення зборів товариства від 08 грудня
2012 року та про визнання за власниками гаражів статусу споживачів, про визнання правочину про його виключення з членів товариства власників гаражів недійсним, про визнання нікчемності статуту, відсутності інституту уповноважених, визнання рішення уповноважених щодо затвердження правочинів незаконним були предметом судового розгляду і в задоволенні цих позовних вимог було відмовлено.
За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову
у задоволенні позову.
Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя,
у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті
6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,
№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 06 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук