Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 755/7989/18
провадження № 61-18675св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року в складі судді Астахової О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Рубан С. М., Діденку А. С.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше лізинг») звернулось в суд з позовом до
ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності договору.
Позовна заява мотивована тим, що 27 серпня 2013 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг
№ 00008400 та додатки до нього.
Відповідно до умов укладеного договору ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало відповідачу у користування об'єкт лізингу - транспортний засіб «Сеат Ібіца» 1.4 МРІ, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_3, 2013 року випуску вартістю 144 024,90 грн, що еквівалентно 17 700,00 дол. США, а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно графіку покриття витрат й виплатити лізингові платежі.
Оскільки відповідач припинив виконувати свої грошові зобов'язання по договору, ТОВ «Порше Лізинг Україна» 15 лютого 2016 року направило відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору.
ТОВ «Порше Лізинг Україна» у зв'язку із наявною за відповідачем заборгованістю звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва
з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних, інфляційних втрат та збитків відповідно до договору.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року
у справі № 755/13708/17 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» відмовлено у зв'язку із визнанням вказаного договору нікчемним.
24 січня 2017 року державним виконавцем Подільського РВДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві Головащенком А. М. при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 12, виданого 13 січня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Доценко І. П., був складений акт опису і арешту майна - автомобіля марки «Сеат Ібіца» номерний знак НОМЕР_2 , який передано на відповідальне зберігання представнику ТОВ «Порше Лізинг Україна».
Згідно звіту від 13 березня 2017 року № 127 про оцінку транспортного засобу ринкова вартість автомобіля «Сеат Ібіца» 1.4 МРІ, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_3, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 на дату оцінки складає 200 936,34 грн, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно
7 494,78 дол. США.
Вартість повернутого об'єкту лізингу в порівнянні з визначеною його вартістю на момент укладення договору зменшилась на 10 205,22 дол. США, що еквівалентно станом на 18 травня 2018 року 267 262,60 грн, а тому вказану суму необхідно стягнути з відповідача, як наслідок застосування нікчемного правочину.
Посилаючись на викладене, позивач просив задовольнити позов та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, стягнувши з відповідача на користь позивача різницю вартості повернутого об'єкту лізингу авто «Сеат Ібіца», 1.4 МРІ, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_3, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 у порівнянні з визначеною його вартістю на момент укладення договору про фінансовий лізинг від 27 серпня 2013 року № 00008400 в сумі 267 262,60 грн, який судом визнано нікчемним.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог
ТОВ «Порше Лізинг Україна» про стягнення з відповідача коштів на відшкодування різниці у вартості автомобіля в порядку статті 216 ЦК України, оскільки відповідач повернув позивачу в натурі автомобіль, позивач отримав від відповідача й грошові кошти, сплачені ним за об'єкт лізингу.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2019 рокуТОВ «Порше лізинг» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити у справі нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не застосували статтю 216 ЦК України, згідно якої у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тобто необхідно застосувати двосторонню реституцію. Відповідач
у 2013 році отримав автомобіль за погодженою вартістю у розмірі 144 024,90 грн, що еквівалентно 17 700,00 дол. США. Автомобіль був повернутий у 2017 році і внаслідок його використання мало місце знецінення майна, різниця вартості якого зазначена у звіті про оцінку транспортного засобу. Крім того суди не застосували положення статей 1212, 1213 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу позивачем подано не було.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 серпня 2013 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про фінансовий лізинг № 00008400, відповідно до умов якого
ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало ОСОБА_1 у користування об'єкт лізингу - транспортний засіб «Сеат Ібіца» 1.4 МРІ, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_3, 2013 року випуску, вартістю 17 700,00 дол. США, що еквівалентно 144 024,90 грн. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до умов договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину договору.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року
у цивільній справі № 755/13708/17 за позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг встановлено, що договір фінансового лізингу від
27 серпня 2013 року № 00008400 був укладений сторонами в простій письмовій формі та всупереч вимогам статті 799 ЦК України не був нотаріально посвідченим, тому відповідно до частини першої статті 220 ЦК України
є нікчемним. Рішення суду набрало законної сили.
19 січня 2017 року постановою державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва відкрито виконавче провадження № 53250656 щодо примусового виконання виконавчого напису
№ 12, виданого 13 січня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І. П.
20 січня 2017 року постановою державного виконавця оголошено в розшук автомобіль марки «SEAT», модель - IBIZA 1.4 І, тип - Універсал-В, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , рік випуску 2013, колір сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 .
24 січня 2017 року державним виконавцем Подільського РВДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві Головащенком А. М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 53250656 з примусового виконання виконавчого напису № 12, виданого 13 січня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Доценко І. П. про повернення ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» об'єкта фінансового лізингу - автомобіля марки «SEAT IBIZA», д.н.з. НОМЕР_2 .
У зв'язку із закінченням виконавчого провадження, державним виконавцем було складено відповідний акт державного виконавця від 24 січня 2017 року, зі змісту якого убачається, що автомобіль «SEAT IBIZA», номерний знак НОМЕР_2 передано представнику стягувача, а виконавчий документ виконано в повному обсязі. Ключі від автомобіля та технічний паспорт повернуто боржником.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Порше лізинг Україна», третя особа приватний нотаріус КМНО Доценко І. П. задоволені. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 13 січня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом КМНО Доценко І. П., зареєстрований в реєстрі за № 12, про повернення об'єкту лізингу. Вилучено автомобіль у ТОВ «Порше лізинг Україна» та передано ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 19 грудня 2017 року (справа № 755/2240/17 року), проте не виконано товариством. Зазначеним рішенням встановлено, що у відповідача відсутня поточна заборгованість по лізинговим платежам, яка відображена у виконавчому написі нотаріуса.
ТОВ «Порше Лізинг Україна» одержало від ОСОБА_1 об'єкт лізингу автомобіль SEAT, модель - IBIZA 1.4.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає
у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 288/383/15-ц (провадження № 61-6009св18) зазначено, що: «у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов'язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору. Лізингоодержувач, у свою чергу, зобов'язаний повернути лізингодавцю майно,
а саме об'єкт лізингу, яким він користувався. Крім того, за змістом Глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не
є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України). Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу на підставі якого відбулося фактичне користування позивачем транспортним засобом відповідача за своїм змістом є кондикційними. Оскільки договір є нікчемним
з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов'язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 ЦК України».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 752/9870/15-ц (провадження № 61-18988св18) зроблено висновок, що: «наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яка може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони».
За змістом пункту 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною третьою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що автомобіль повернутий позивачу в натурі, який грошові кошти за нікчемним правочином відповідачу не повернув та фактично просив застосувати односторонню реституцію, його вимоги стосуються відшкодування різниці між вартістю нового автомобіля, який отримував відповідач та дійсною вартістю цього транспортного засобу на момент відшкодування у перерахунку на долари США, суди зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ «Порше Лізинг Україна». При цьому, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук