Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 509/2131/18
провадження № 61-271св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 червня 2018 року у складі судді Бочарова А. І. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2018 року у складі суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Кононенко Н. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_2 у своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду у своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації, із заявою про видачу обмежувального напису.
Зазначала, що вона із ОСОБА_2 з 23 квітня 2010 року перебуває у шлюбі, (Київським районним судом м. Одеси розглядається справа про розлучення). Спільне життя з чоловіком не склалося через різні життєві погляди, постійні непорозуміння та сварки, що вчинялися ОСОБА_2 у присутності у дітей. Чоловік агресивно себе поводив, вчинював тиск на неї, принижував її честь та гідність. ОСОБА_2 систематично застосовував фізичне насилля на очах у її дітей, поводив себе вкрай агресивно і вороже до них, висловлював образи нецензурною лайкою, з приводу чого вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів, а також до медичного закладу щодо нанесених їй травм.
З огляду на викладене, заявник просила суд видати обмежувальний припис строком на шість місяців стосовно ОСОБА_2 із наступними заходами тимчасового обмеження: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_2 , малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; обмежити ОСОБА_2 спілкування з дітьми; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань у 800 (вісімсот) метрів до місця проживання (перебування) постраждалих осіб ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_4 (зокрема, але не обмежуючись, за адресою: АДРЕСА_1 ), місця навчання дітей, інших місць частого відвідування постраждалими особами; про обмежувальний припис повідомити Овідіопольський ВП ГУНП в Одеській області для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік, а також ОРДА та ВК ТСР Овідіопольського району Одеської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 червня 2018 року заяву ОСОБА_2 задоволено та видано обмежувальний припис строком на шість місяців стосовно ОСОБА_2 , із наступними заходами тимчасового обмеження: заборонено ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_2 , малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; обмежено ОСОБА_2 спілкування з постраждалими дітьми; заборонено ОСОБА_2 наближатися на відстань у 800 (вісімсот) метрів та ближче до місця проживання (перебування) постраждалих осіб, інших місць частого відвідування постраждалими особами.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, враховуючи триваючий та системний характер насильницьких дій ОСОБА_2 , які продовжуються навіть після процесуальних дій збоку органів поліції та суду, рішення якого не забезпечують належну поведінку кривдника та відкрито і демонстративно не сприймаються ним, суд вважає доведеним ризик продовження застосування ОСОБА_2 домашнього насильства як щодо заявниці, так щодо неповнолітніх дітей та з метою захисту прав і свобод заявниці та неповнолітніх дітей, суд вважає необхідним задовольнити заяву у повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи містять достатньо доказів того, що заінтересована особа ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство відносно дружини у присутності неповнолітніх дітей, а тому у суду першої інстанції були всі підстави для встановлення обмежувального припису і застосування до нього заходів тимчасового обмеження. Апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення заяви в повному обсязі, звертаючи увагу на триваючий та системний характер насильницьких дій ОСОБА_2 , які продовжуються після процесуальних дій з боку органів поліції та суду, рішення якого не забезпечують належну поведінку кривдника та відкрито і демонстративно не сприймаються ним. На день розгляду справи в суді апеляційної інстанції факт здійснення ОСОБА_2 насильства в сім'ї 23 травня 2018 року повністю знайшов своє підтвердження в судових рішеннях в адміністративній справі, які набрали законної сили. Також безпідставними є доводи заявника апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що заявник ОСОБА_2 жорстоко поводиться з неповнолітніми дітьми і провокує з ним скандали на очах у дітей лише з метою дискредитувати його в їх очах та в очах правоохоронних органів. Такого висновку суд дійшов виходячи з того, що поведінка заявниці ОСОБА_2 стосовно неповнолітніх дітей сторін не є предметом апеляційного розгляду, а щодо здійснення насильства в сім'ї ОСОБА_2 та необхідності застосування до нього обмежувального припису, а також застосування відносно нього заходів тимчасового обмеження, то ці обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник також застосовує фізичне насильство щодо дітей, чому суди оцінки не дали. Крім того, постанова Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 травня 2018 року про притягнення його до адмінстративної відповідальності на момент розгляду справи в суді першої інстанції не набрала законної сили. Суд заборонив наближатися йому до житла постраждалих, між тим спірна квартира є його власністю та єдиним місцем проживання.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Овідіопольського районного суду Одеської області цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п'яти суддів.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 з 23 квітня 2010 року перебувають шлюбі, на даний час перебувають у процесі розлучення (справа розглядається Київським районним судом м. Одеси).
Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26 квітня 2018 року о 12 год 15 хв ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 вчинив фізичне насильства відносно дружини ОСОБА_2 , завдавши їй під час сварки тілесні ушкодження. Відповідно до даних Овідіопольського ВП ГУНП України в Одеській області про даний факт на лінію «102» повідомила малолітня дитина.
26 квітня 2018 року приблизно о 14 год 48 хв ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 вчинив фізичне насильства відносно дружини ОСОБА_2 , завдавши їй під час сварки тілесні ушкодження.
27 квітня 2018 року приблизно о 10 год 04 хв ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 вчинив фізичне насильства відносно дружини ОСОБА_2 , завдавши їй під час сварки тілесні ушкодження.
Згідно з відповіддю Овідіопольського ВП № 48/20аз від 01 червня 2018 року, 27 квітня 2018 року о 15 год 54 хв за повідомленням лікаря на лінію «102» ОСОБА_2 звернулась до Овідіопольської лікарні із заявою про те, що вчора та сьогодні її побив чоловік. Постраждалій постановлено діагноз: «забій правого плеча, правої кісті, забій лівого плечозап'ястного суглоба». Відповідно до висновку старшого інспектора ДОП Овідіопольського ВП капітана поліції О. С. Сухацького від 18 травня 2018 року ОСОБА_2 у своєму поясненні не заперечувавнанесення тілесних ушкоджень у вигляді декількох ударів в обличчя, ступінь тілесних ушкоджень ОСОБА_2 встановлюється, очікується висновок акту судово-медичного обстеження потерпілої.
19 травня 2018 року приблизно о 13 год 56 хв ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 вчинив фізичне насильства відносно дружини ОСОБА_2 , завдавши їй під час сварки тілесні ушкодження. Згідно з відповіддю Овідіопольського ВП № 48/20аз 01 червня 2018 року за повідомленням лікаря на лінію «102» о 15 год 39 хв ОСОБА_2 була госпіталізована з діагнозом «ЗЧМТ, травма грудної клітини, травма обох передпліч, лівої стопи та носа, травми отримала внаслідок побиття чоловіком, доставлена у ОКЛ». Потерпілій поставлено діагноз: «струс головного мозку, закрита травма грудної клітини, множинні забої грудної клітини, забій м'яких тканин голови та обличчя». Відповідно до висновку старшого інспектора ДОП Овідіопольського ВП капітана поліції О. С. Сухацького від 29 травня 2018 року ступінь тілесних ушкоджень ОСОБА_2 встановлюється, очікується висновок акту судово-медичного обстеження потерпілої.
20 травня 2018 року приблизно о 07 год 22 хв ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в стані алкогольного сп'яніння вчинив домашнє насильство морального характеру відносно дружини ОСОБА_2 у вигляді морального тиску та сімейного скандалу.
23 травня 2018 року приблизно о 21 год 07 хв ОСОБА_2 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності малолітніх дітей в стані алкогольного сп'янінн, вчинив домашнє насильство морального характеру відносно дружини ОСОБА_2 у вигляді морального тиску та сімейного скандалу.
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 травня 2018 року за даним фактом ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
31 травня 2018 року приблизно о 13 год 30 хв ОСОБА_2 самовільно змінив замки у квартирі, де проживають дружина та неповнолітні діти, висловлюючись нецензурною лайкою, з приводу чого ОСОБА_2 звернулась до поліції по лінії «102», на даний час матеріали за даним фактом перебувають на розгляді у Овідіопольському ВП.
Відповідно до статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства.
Відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами другою, третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілої від насильства у сім'ї.
Виходячи з аналізу зазначених норм закону, а також встановивши, що докази, надані заявником в обґрунтування заявлених вимог, безумовно вказують на вчинення ОСОБА_2 навмисного домашнього насильства, визначають ризики продовження чи повторного вчинення домашнього насильства,свідчать про тривалість та системність протиправної поведінки та про загрозу здоров'ю заявника і її дітей, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
Колегія суддів погоджується з висновками судів щодо доведеності підстав для застосування тимчасових обмежувальних заходів щодо кривдника, враховуючи наявність триваючого конфлікту між колишнім подружжям, доведення фактів вчинення психологічного та фізичного насильства в сім'ї, розслідування факту заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень її чоловіком, фіксації вчинення кривдником адміністративного правопорушення.
Колегія суддів вважає, що суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотрималися вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили обставини справи.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи заявника відносно того, що постанова Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 травня 2018 року не набрала законної сили на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції, а тому посилання на неї судом першої інстанції є незаконним.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2018 року, апеляційна скарга ОСОБА_2 на вищезазначену постанову залишена без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.
Тобто, на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції факт здійснення ОСОБА_2 насильства в сім'ї 23 травня 2018 року повністю знайшов своє підтвердження в судових рішеннях в адміністративній справі, які набрали законної сили, а тому за змістом статті 129 Конституції України й статті 18 ЦПК України є обов'язковими для виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Щодо посилань у касаційній скарзі на те, що суд заборонив наближатися ОСОБА_2 до житла постраждалих, між тим спірна квартира є його власністю та єдиним місцем проживання, необхідно зазначити таке.
За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Таким законом є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статтею 26 якого передбачено можливість заборони кривднику перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою.
Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), лише якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису (частина сьома статті 26Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»)
Між тим, щодо неможливості застосування обмежувального припису про обмеження права проживання чи перебування повнолітнього кривдника у місці свого постійного проживання (перебування) Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» положень не містить.
Крім того, постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист у випадку домашнього насильства (стаття 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), а тому встановлені судом обмеження щодо ОСОБА_2 , а саме: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалими особами, заборона наближатися на відстань у 800 (вісімсот) метрів та ближче до місця проживання (перебування) постраждалих осіб, інших місць частого відвідування постраждалими особами, є пропорційними меті застосування щодо нього обмежувального припису, який спрямовано на усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб.
Крім того обмежувальний припис стосовно кривдника є заходом тимчасового обмеження прав, що не свідчить позбавлення ОСОБА_2 житла, як він зазначає у касаційній скарзі.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх спростували. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00 § 23, рішення Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик