Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 686/11968/17
провадження № 61-47684св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницьке таксі»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня
2018 року в складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року в складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьке таксі» (далі - ТОВ «Хмельницьке таксі») про визнання оформленими трудових відносин, зобов'язання вчинити дії, скасування наказу про прийняття на роботу, стягнення заробітної плати, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 20 липня 2015 року
він працював у ТОВ «Хмельницьке таксі» на посаді водія маршрутного таксі. Під час керування транспортним засобом 08 квітня 2017 року о 21 год 30 хв позивач раптово втратив свідомість і здійснив дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), в результаті якої зазнав ушкоджень здоров'я. У період із 08 квітня 2017 року до 04 травня 2017 року він знаходився на лікуванні.
За фактом ДТП розпочато кримінальне провадження, яке постановою старшого слідчого слідчого відділу Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області від 26 квітня 2017 року закрито у зв'язку з відсутністю в діях учасників ДТП складу злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.
Під час надання пояснень з приводу обставин ДТП ОСОБА_1 дізнався, що його звільнено з роботи, а тому 26 травня 2017 року звернувся до
ТОВ «Хмельницьке таксі» з проханням видати йому трудову книжку та копію наказу про звільнення. Однак у видачі копії наказу про звільнення йому було відмовлено, трудова книжка надана позивачу без відповідних записів. Згодом, після ознайомлення зі змістом наказу про звільнення, ОСОБА_1 дізнався, що його звільнено з посади водія ТОВ «Хмельницьке таксі» 06 квітня 2017 року на підставі статті 40 КЗпП України.
Позивач вважав своє звільнення протиправним, оскільки прогул не вчиняв, так як 06 квітня 2017 року у нього був вихідний день. В оскарженому наказі не зазначено конкретних підстав для його звільнення.
Крім того, про прийняття на роботу у липні 2015 року відповідачем відповідний наказ не видано, хоча він працював на підприємстві з цього часу на постійній основі.
З урахуванням викладеного позивач просив суд визнати трудові відносини між ним і ТОВ «Хмельницьке таксі» укладеними з 20 липня 2015 року до
31 липня 2016 року включно; зобов'язати ТОВ «Хмельницьке таксі» внести у трудову книжку запис про прийняття на роботу на посаду водія з 20 липня 2015 року, про що видати відповідний наказ; скасувати наказ від 01 серпня 2016 року № 11-к про прийняття позивача на роботу; стягнути з ТОВ «Хмельницьке таксі» заробітну плату за період з 20 липня 2015 року до 31 липня 2016 року у розмірі 47 533,60 грн; визнати протиправним та скасувати наказ від 06 квітня 2017 року № 12-к про звільнення з роботи та поновити його на посаді водія ТОВ «Хмельницьке таксі» з 06 квітня 2017 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 квітня 2017 року по день ухвалення судового рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій вважали достатньою підставою для прийняття наказу про звільнення позивача з роботи доповідні записки та акти про відсутність позивача на роботі. Однак суди не звернули увагу на те, що доповідні записки та акти про відсутність позивача на роботі, які наявні в матеріалах кримінального провадження, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, щодо розслідування обставин ДТП за участю ОСОБА_1 , є відмінними від тих документів, які надано ТОВ «Хмельницьке таксі» до суду під час розгляду цієї справи.
Суди дійшли помилкового висновку, що день звільнення (06 квітня 2017 року) був робочим днем для позивача, а позивач повинен був працювати у першу зміну з 05 год 30 хв до 14 год 30 хв, що підтверджується правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників підприємства та графіком змінності роботи водіїв першої зміни маршруту № 49 з 01 квітня 2017 року по 07 квітня 2017 року, оскільки із вказаними правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіком позивача не ознайомлено, а робота фактично не була позмінною.
Правила внутрішнього трудового розпорядку затверджено зборами трудового колективу ТОВ «Хмельницьке таксі», тобто органом, який не зазначений як орган управління юридичної особи в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а його повноваження на затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку не передбачені статутом або іншими установчими документами, а тому такі правила не є обов'язковими для позивача.
Крім того, позивач вказав, що 06 квітня 2017 року (день прогулу) був вихідним для позивача, а документом, який би міг підтвердити обґрунтованість його тверджень є, зокрема, журнал позмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв, який апеляційний суд витребував, однак відповідач такі докази не надав.
Позивач вказує, що на посаді водія у ТОВ «Хмельницьке таксі» почав працювати з 20 липня 2015 року до затвердження Правил внутрішнього трудового розпорядку. Договір цивільно-правового характеру від 20 липня 2015 року, додаток № 1 до вказаного договору та акти приймання-передачі наданих послуг з ТОВ «Хмельницьке таксі» не укладав, їх не підписував.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2019 року до суду від ТОВ «Хмельницьке таксі» надійшов відзив на касаційну скаргу. У відзиві вказано про необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1
ТОВ «Хмельницьке таксі» вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Суди встановили, що 20 липня 2015 року між ТОВ «Хмельницьке таксі»
і ОСОБА_1 був укладений договір цивільно-правового характеру
№ 408, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язався за завданням замовника надавати послуги з перевезення пасажирів, а замовник зобов'язався оплачувати виконавцеві надані послуги в порядку встановленому договором.
Відповідно до пункту 1 додатку № 1 до вказаного договору дія договору припиняється 31 липня 2016 року.
Надання позивачем зазначених послуг підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 31 липня 2015 року, 31 серпня 2015 року,
30 вересня 2015 року, 31 жовтня 2015 року, 30 листопада 2015 року,
31 грудня 2015 року, 31 січня 2016 року, 29 лютого 2016 року, 31 березня 2016 року, 30 квітня 2016 року, 31 травня 2016 року, 30 червня 2016 року,
31 липня 2016 року.
Виходячи з наведених доказів суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що з 20 липня 2015 року до 31 липня включно позивач працював у відповідача на підставі цивільно-правових угод, у зв'язку з чим обґрунтовано відмовили у задоволенні вимог про визнання трудових відносин між ним і ТОВ «Хмельницьке таксі» укладеними з 20 липня 2015 року до 31 липня 2016 року включно; зобов'язання ТОВ «Хмельницьке таксі» внести у трудову книжку запис про прийняття позивача на роботу на посаду водія з 20 липня 2015 року, про що видати відповідний наказ; скасувати наказ від 01 серпня 2016 року № 11-к про прийняття позивача на роботу; стягнути з ТОВ «Хмельницьке таксі» заробітну плату за період з 20 липня 2015 року до 31 липня 2016 року у розмірі 47 533,60 грн
Згідно із наказом генерального директора ТОВ «Хмельницьке таксі» від
01 серпня 2016 року №11-К ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду водія всіх марок (видів) автобусів, які є в наявності у автопідприємства, на повний робочий день.
Відповідно до пункту 4.2 правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників підприємства, затверджених зборами трудового колективу (протокол №1 від 10 січня 2015 року), для водіїв автобусів на міських маршрутах робочими днями є понеділок - п'ятниця. Перша зміна: початок робочого дня 05-30 год, закінчення робочого дня 14-30 год, друга зміна: початок робочого дня 14-30 год, закінчення робочого дня 23-30 год. Вихідні дні: субота, неділя. Чергування у вихідні дні здійснюється відповідно до графіка змінності водіїв.
Згідно із графіком змінності роботи водіїв першої зміни маршруту № 49 за
01 квітня 2017 року - 10 квітня 2017 року у водія ОСОБА_1 06 квітня
2017 року був робочий день.
Факт відсутності позивача на роботі 06 квітня 2017 року підтверджується доповідними записками диспетчера ОСОБА_3 та механіка по випуску ОСОБА_4 від 06 квітня 2017 року та актами про відсутність позивача на роботі 06 квітня 2017 року впродовж робочого дня, складеними о 09 год 45 хв, 13 год 30 хв, 18 год 45 хв, комісією у складі трьох осіб.
Відповідно до наказу від 06 квітня 2017 року № 12-к ОСОБА_1 звільнений з посади водія з 06 квітня 2017 року на підставі статті 40 КЗпП України (без зазначення конкретного пункту і частини цієї статті).
07 квітня 2017 року комісією у складі головного спеціаліста служби експлуатації ОСОБА_5 , диспетчера ОСОБА_3 , головного бухгалтера Брилко Л. М. складено акт про повідомлення водія ОСОБА_1 про звільнення з роботи, необхідність явки позивача для остаточного розрахунку та внесення записів про роботу до трудової книжки. Крім того, вказаним актом зафіксовано відмову позивача від ознайомлення з наказом про його звільнення від 06 квітня 2017 року № 12-к.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом четвертим статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.
Встановивши, що 06 квітня 2017 року позивач не вийшов на роботу, хоча відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Хмельницьке таксі» та графіка змінності роботи водіїв першої зміни маршруту № 49 за 01 квітня 2017 року - 10 квітня 2017 року у ОСОБА_1 був робочий день, суди дійшли висновку про те, що позивач вчинив прогул без поважних причин.
Разом з цим суди не врахували, що позивач у позовній заяві і у апеляційній скарзі визнавав, що 06 квітня 2017 року він не вийшов на роботу, оскільки вважав, що цей день є для нього вихідним.
Згідно зі статтею 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.
Відповідно до статті 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
Пунктом 4.2 правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників підприємства, затверджених зборами трудового колективу протоколом № 1 від 10 січня 2015 року, для водіїв автобусів на міських маршрутах робочими днями є понеділок - п'ятниця. Перша зміна: початок робочого дня 05-30 год, закінчення робочого дня 14-30 год, друга зміна: початок робочого дня 14-30 год, закінчення робочого дня 23-30 год. Вихідні дні: субота, неділя. Чергування у вихідні дні здійснюється відповідно до графіка змінності водіїв.
Згідно із графіком змінності роботи водіїв першої зміни маршруту № 49 в період з 01 по 10 квітня 2017 року у водія ОСОБА_1 02 квітня 2017 року, 03 квітня 2017 року, 04 квітня 2017 року, 05 квітня 2017 року, 06 квітня 2017 року, 09 квітня 2017 року, 10 квітня 2017 року були робочими днями, а 01 квітня 2017 року, 07 квітня 2017 року, 08 квітня 2017 року - вихідними.
Отже, правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Хмельницьке таксі» встановлено загальний режим роботи із п'яти робочими днями, та двома вихідними: субота та неділя. Графіком змінності роботи водіїв першої зміни маршруту № 49 визначено інший (особливий) режим роботи водіїв підприємства, зокрема роботу у вихідні дні (суботу та неділю), тому такий графік повинен доводитися до відома працівників.
Разом з тим матеріали справи не містять доказів щодо ознайомлення водіїв, в тому числі ОСОБА_1 , із графіком змінності роботи водіїв першої зміни маршруту № 49 із 01 квітня 2017 року до 10 квітня 2017 року.
Крім того, позивач зазначав, що фактично робота на підприємстві здійснювалась протягом чотирьох робочих днів, після яких було два вихідних дні.
Матеріали справи містять витяг з графіка змінності роботи водіїв першої зміни маршруту № 49 з 21 до 31 березня 2017 року (а. с. 173), яким передбачено, що з 21 до 24 березня 2017 року (чотири дні з вівторка по п'ятницю) у ОСОБА_1 були робочими днями, з 25 до 26 березня 2017 року (субота, неділя) - вихідними, з 27 березня 2017 року до 30 березня 2017 року (чотири дні з понеділка по четвер)- робочими.
Графіком змінності роботи водіїв першої зміни маршруту № 49 з 01 до 10 квітня 2017 року робочими визначено п'ять днів із 02 до 06 квітня 2017 року (з неділі по четвер).
Суди попередніх інстанцій не надали оцінку доводам позивача про роботу у ТОВ «Хмельницьке таксі» з графіком роботи: чотири робочі та два вихідні дні, не перевірили чи дійсно на підприємстві було встановлено такий графік змінності, а також не врахували, що у графіку змінності роботи водіїв першої зміни маршруту № 49 із 01 квітня 2017 року до 10 квітня 2017 року відсутня відмітка про ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом.
Також суди попередніх інстанцій не надали оцінку всім матеріалам справи, зокрема, який саме автобус використовувався для роботи у ТОВ «Хмельницьке таксі» (власний чи наданий орендодавцем).
У матеріалах справи міститься доповідна записка диспетчера Макарчука В. В. від 06 квітня 2017 року, в якій вказано: «водій ОСОБА_1 з невідомих причин не з'явився на роботу 06.04.2017 р. для виїзду на лінію маршруту № 49 (автобус НОМЕР_3 )» (а. с. 69).
Відповідно до договору лізингу транспортних засобів від 01 липня 2014 року № 125, який укладено між ТОВ «Хмельницьке таксі» і Приватним підприємцем ОСОБА_6 , предметом вказаного договору є автобус Mercedes-Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_3 (а. с. 162).
ОСОБА_1 , керуючи вказаним автобусом, вчинив ДТП 08 квітня 2017 року, що видно із постанови про закриття кримінального провадження старшого слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області (а. с. 78).
Суди не надали оцінки цим наявним в справі доказам з метою спростування чи підтвердження доводів позивача про те, що 06 квітня 2017 року та 07 квітня 2017 року в нього були вихідні дні, а робочим днем - 08 квітня 2017 року, коли він керуючи зазначеним транспортним засобом, який перебував у користуванні відповідача за договором лізингу, вчинив ДТП.
Крім того, акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі від 06 квітня 2017 року складені за участі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , а підписані ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , тобто особою, яка не брала участі в оформленні цих актів. Вказану суперечність суди попередніх інстанцій також не усунули.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з роботи та поновлення на роботі, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені рішення у вказаній частині скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог про визнання трудових відносини між ОСОБА_1 і ТОВ «Хмельницьке таксі» укладеними з 20 липня 2015 року до 31 липня 2016 року, зобов'язання ТОВ «Хмельницьке таксі» внести у трудову книжку запис про прийняття позивача на роботу на посаду водія з 20 липня 2015 року, про що видати відповідний наказ, скасування наказу від 01 серпня 2016 року № 11-к про прийняття позивача на роботу, стягнення з ТОВ «Хмельницьке таксі» заробітної плати за період із 20 липня 2015 року до 31 липня 2016 року у розмірі 47 533,60 грн слід залишити без змін.
Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від
29 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницьке таксі» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.
Справу № 686/11968/17 частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницьке таксі» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від
29 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання трудових відносини між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницьке таксі» укладеними з 20 липня 2015 року до 31 липня 2016 року, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьке таксі» внести у трудову книжку запис про прийняття позивача на роботу на посаду водія з 20 липня 2015 року, про що видати відповідний наказ, скасування наказу від 01 серпня 2016 року № 11-к про прийняття ОСОБА_1 на роботу, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьке таксі» заробітної плати за період із 20 липня 2015 року до 31 липня 2016 року у розмірі 47 533,60 грн залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук