Постанова
Іменем України
17 червня 2020 року
м. Київ
справа № 376/2660/17
провадження № 61-42786св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Кривошиїнська сільська рада Сквирського району Київської області,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 лютого 2018 року у складі судді Клочко В. М. та постанову апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Лівінського С. В., Сержанюка А. С.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про встановлення юридичних фактів та визнання права власності в порядку спадкування.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його дід ОСОБА_6 та його баба ОСОБА_7 вступили в шлюб. У подальшому до актового запису про шлюб внесено зміни по-батькові щодо ОСОБА_7 , а саме « ОСОБА_7 » змінено на « ОСОБА_7 ».
Від шлюбу у ОСОБА_7 та ОСОБА_6 народилися спільні діти: ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
За час шлюбу ними було набуте у спільну сумісну власність житловий будинок АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний житловий будинок з будівлями та спорудами було зареєстровано за дідом ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право власності від 10 березня 1988 року, виданого виконавчим комітетом Кривошиїнської сільської ради.
Отже, ОСОБА_7 належала 1/2 частина спірного житлового будинку, оскільки майно було набуте в період шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_4 баба позивача померла, після її смерті відкрилася спадщина на майно, яке належало їй на праві спільної сумісної власності.
Батько позивача ОСОБА_11 , як спадкоємець першої черги за законом та в силу вимог статей 548, 549 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки на день смерті його матері був зареєстрований та постійно проживав в спірному будинку, а також продовжував вести за вказаною адресою господарство, користуватися, володіти та управляти спадковим майном і після смерті матері. В той час як інші можливі спадкоємці ніяких дій щодо прийняття спадщини упродовж 6 місяців після смерті ОСОБА_7 не вчинили. За таких умов ОСОБА_11 фактично успадкував після смерті матері 1/2 частину спірного будинку, однак за своє життя право на спадщину належним чином не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер. До складу спадщини після його смерті увійшли усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті, зокрема вищезгадане право на 1/2 частину спірного будинку.
Позивач після смерті свого батька ОСОБА_11 є спадкоємцем за законом першої черги, він прийняв спадщину шляхом подачі заяви до державного нотаріуса Сквирської державної нотаріальної контори. Мати позивача ОСОБА_5 подала до державного нотаріуса Сквирської державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини на його користь.
Позивач звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті ОСОБА_11 , однак йому було відмовлено в цьому з тих підстав, що в нього відсутні необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину документи та роз'яснено процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
З у рахуванням уточнених позовних вимог просив:
встановити факт, що особа, зазначена у актовому записі виконавчого комітету Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області про шлюб № 12 від 30 травня 1948 року, а саме ОСОБА_7 , та особа, що зазначена в актовому записі виконавчого комітету Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області про народження ОСОБА_11 № 26 від 30 червня 1967 року як мати новонародженого, а саме ОСОБА_7 , та особа, що померла і зазначена в актовому записі виконавчого комітету Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області про смерть №28 від 12 грудня 1991 року, а саме ОСОБА_7 , є одна і та ж особа;
встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір'ю ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дружиною ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
встановити факт, прийняття ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщини після смерті матері, ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном;
визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 47,3 кв.м., загальною площею 86,9 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, зазначеними в плані літерами «а-1» - прибудова, «а1» - ганок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 05 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 до Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення юридичних фактів та визнання права власності в порядку спадкування, задоволено частково.
Встановлено факт, що особа, зазначена у актовому записі про шлюб № 12 від 30 травня 1948 року, складеного виконавчим комітетом Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, саме ОСОБА_7 та особа, що зазначена в актовому записі про народження ОСОБА_11 № 26 від 30 червня 1967 року, складеного виконавчим комітетом Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, як мати, а саме ОСОБА_7 та особа, що померла і зазначена в актовому записі про смерть № 28 від 12 грудня 1991 року складеного виконавчим комітетом Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, а саме ОСОБА_7 є одна і та ж особа.
Встановлено факт, що ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 є матір'ю ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружиною ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Встановлено факт, що ОСОБА_11 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.
В решті позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що право позивача не порушено, оскільки відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про права на спадщину. Позов фактично спрямований на визнання права власності на спадкове майно без додержання встановленої законом процедури тощо, а тому названий позивачем інтерес не пов'язаний з його суб'єктивними правами і тому не підлягає правовому захисту і не може вважатись законним інтересом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 лютого 2018 року в частині мотивів його прийняття змінено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині встановлення юридичних фактів є законним та обґрунтованим. В частині встановлення розміру часток у спірному домоволодінні (23/40), на спадкування яких має право позивач, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки ні при подачі позову, ні в ході розгляду справи, позивачем позовні вимоги з цього приводу не заявлялися.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
У серпні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних доказів вступу позивача в спадщину за законом на підтвердження подання ним заяви про прийняття спадщини. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_11 . Суди не звернули увагу на вимоги статті 1272 ЦК України. Позовні вимоги були розглянуті судом без сплати позивачем судового збору в повному розмірі. Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено правові підстави для об'єднання в одному позові вимог позовного та окремого провадження. Судами не досліджено обставин, що мають істотне значення, а саме, що будівництво спірного домоволодіння здійснювалось за кошти ОСОБА_2 та її чоловіка.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження та залишено дану касаційну скаргу без руху для усунення недоліків, а саме для доплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано цивільну справу № 376/2660/17 з суду першої інстанції.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
15 квітня 2020 року справа передана судді-доповідачу Дундар І. О.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року справу № 376/2660/17 призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи касаційної скарги з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 травня 1948 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вступили в шлюб. В подальшому до актового запису внесено зміни по-батькові щодо ОСОБА_7 , а саме « ОСОБА_7 » змінено на « ОСОБА_7 ».
Під час шлюбу у ОСОБА_7 та ОСОБА_6 народилися спільні діти, а саме: ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 померла.
На день її смерті в будинку за АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_11
14 вересня 1999 року у Кривошиїнській сільській раді Сквирського району Київської області спадкодавець ОСОБА_6 склав заповіт, згідно якого все своє майно з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде йому належить на день моєї смерті і на що за законом він матиме право в рівних частинах заповідав своїм дітям : ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_11 .
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Частиною першою статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
У справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).
Суди не з'ясували наявність спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , коло спадкоємців, які прийняли спадщину і відповідно не вирішили питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи та дійшли передчасного висновку про розгляд справи по суті за наявного кола відповідачів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
За таких обставин доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині постановлені з порушенням норм процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, судові рішення в оскарженій частині скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Кривошиїнської сільської радо Сквирського району Київської області про встановлення фактів скасувати.
Справу № 376/2660/17 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Кривошиїнської сільської радо Сквирського району Київської області про встановлення фактів передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 21 червня 2018 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук