Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 295/2384/18
провадження № 61-48632св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2018 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Банк обґрунтовував вимоги тим, що 09 квітня 2014 року між ним і відповідачем укладений кредитний договір шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (далі - анкета-заява) зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 2 000 грн на картку.
Позичальник належним чином не виконував узятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 10 грудня 2017 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 452 849,45 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 228 258,72 грн, заборгованість за відсотками - 108 364,90 грн, пеня - 116 225,83 грн.
Ураховуючи наведене, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 108 364,90 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 06 червня 2018 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Суд виходив із того, що при укладенні договору кредитний ліміт становив 100 грн, який у подальшому збільшено до 2 000 грн. Позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження збільшення кредитного ліміту до 228 256,72 грн, на які ним нараховані відсотки у розмірі 108 364,90 грн та які є предметом даного позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року рішення Богунського районного суду міста Житомира від 06 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за відсотками за кредитним договором від 09 квітня 2014 року у розмірі 71 211,22 грн.
У задоволенні іншої частини позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що банк довів факт наявності заборгованості за тілом кредиту у розмірі 228 258,72 грн (19 травня 2016 року на рахунок відповідача зараховані кредитні кошти у розмірі 250 000 грн (призначення платежу «оплата частинами»)).
При визначенні розміру заборгованості за відсотками апеляційний суд виходив із того, що відсотки повинні розраховуватись за ставкою 27,6 % річних (відсоткова ставка при укладенні договору), оскільки позивач не надав доказів належного повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки до 42 % річних.
Короткий зміст касаційної скарги
У грудні 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди зі стягненням апеляційним судом заборгованості за відсотками у розмірі 71 211,22 грн, тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають касаційному перегляду лише в частині цих вимог АТ КБ «ПриватБанк».
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та витребувано її матеріали з суду першої інстанції, зупинено виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у частині задоволених позовних вимог до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 посилається на помилковість висновку апеляційного суду про стягнення заборгованості за відсотками, оскільки підписана ним анкета-заява не містить умов щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами.
Водночас Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, не можуть вважатися частиною кредитного договору, оскільки вони не містять його підпису.
Зазначає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
Обставини справи
Суди встановили, що 09 квітня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
При поданні позову банк зазначав, що відповідач отримав кредит у сумі 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою зі сплатою 27,6 % річних.
Кредитний ліміт був збільшений до 2 000 грн, а в подальшому, 19 травня 2016 року, - збільшений ще на 250 000 грн (послуга «оплата частинами»).
Відповідно до наданих банком розрахунків збільшувалась також і відсоткова ставка - з 01 вересня 2014 року її розмір становив 32,4 % річних, а з 01 квітня 2015 року - 42 % річних.
Станом на 10 грудня 2017 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 452 849,45 грн, із яких: 228 258,72 коп. - заборгованість за кредитом, 108 364,90 грн - заборгованість за відсотками, 116 225,83 грн - пеня.
У зв'язку з неповерненням позичальником кредиту банк просив стягнути з нього заборгованість за відсотками.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відмовляючи у стягненні заборгованості за відсотками у розмірі 71 211,22 грн, суд першої інстанції виходив із того, що банк не надав доказів на підтвердження факту збільшення кредитного ліміту до 228 256,72 грн, на які ним нараховані відсотки.
При частковому задоволенні позову (стягненні заборгованості за відсотками у розмірі 71 211,22 грн) суд апеляційної інстанції вважав доведеним факт неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, наявності заборгованості за тілом кредиту у розмірі 228 256,72 грн. При цьому суд здійснив перерахунок розміру заборгованості за відсотками за відсотковою ставкою 27,4 % річних з огляду на те, що банк не повідомляв боржника про збільшення відсоткової ставки до 42 % річних.
Колегія суддів вважає правильним рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості за відсотками у вищевказаному розмірі, проте не в повній мірі погоджується з мотивами такої відмови з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.».
В анкеті-заяві від 09 квітня 2014 року не зазначена відсоткова ставка за користування кредитними коштами.
Вимог про стягнення відсотків за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України банк не пред'явив.
Таким чином, підстав для стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 71 211,22 грн на користь АТ КБ «ПриватБанк» немає.
Суд апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права до спірних правовідносин зробив помилковий висновок про часткове задоволення позову.
Висновки за наслідками розгляду касаційної скарги
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 71 211,22 грн - скасуванню, а рішення суду першої інстанції в цій частині- зміні з викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
У зв'язку з частковим задоволенням касаційної скарги з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 762 грн за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 (в редакції станом на 07 лютого 2020 року) ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у частині вимог акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 71 211,22 грн скасувати.
Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 06 червня 2018 року у частині вимог акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 762 грн.
З моменту прийняття постанови постанова Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат
Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель
М. М. Русинчук