Постанова
Іменем України
04 червня 2020 року
м. Київ
справа № 199/1795/16-ц
провадження № 61-15369св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 квітня 2017 року у складі судді Якименко Л. Г. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «КБ «ПриватБанк» та/ або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування своїх вимог банк зазначав, що 31 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № SAMDN03000020748432, згідно з яким відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 250 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 21,60 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 20 грудня 2015 року утворилась заборгованість, яка становить 889 296,73 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 251 476,35 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 572 854,42 грн, заборгованість з пені та комісії - 22 142,31 грн, а також штрафи відповідно до пунктів 8.6. Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (відсоткова складова) - 42 323,65 грн.
Посилаючись на те, що позичальник заборгованість за кредитним договором не сплатив та від виконання своїх зобов'язань ухиляється, позивач просив стягнути з нього на свою користь заборгованість у розмірі 889 296,73 грн та понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 339,45 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року, в задоволенні позову ПАТ «КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що банк звернувся до суду з позовом зі спливом позовної давності, про застосування якої подано заяву відповідачем, що є підставою для відмови у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, АТ «КБ «ПриватБанк», яке є правонаступником ПАТ «КБ «ПриватБанк», подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що банк звернувся до суду зі спливом позовної давності.
Вважає, що суди не дослідили та не врахували дії відповідача, внаслідок яких позовні давність переривалася в зв'язку зі сплатою позичальником заборгованості за кредитним договором.
Крім того, суди не врахували, що банківська установа має право на стягнення з відповідача процентів в порядку статті 625 ЦК України.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 подав відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Витребувано із Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 31 березня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ «КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № SAMDN03000020748432, згідно з яким відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 250 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 21,60 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 20 грудня 2015 року прострочена заборгованість за вказаним кредитним договором становить 889 296,73 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 251476,35 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 572 854,42 грн, заборгованість із пені та комісії - 22 142,31 грн, а також штрафи відповідно до пунктів 8.6. Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (відсоткова складова) - 42 323,65 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог, а згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Згідно з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року в справі № 6-14цс14 та від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14 відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до пункту 1 договору, укладеного між сторонами у даній справі, строк дії картки - один рік, а строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.
Згідно з інформацією про картковий рахунок відповідача, наданої банком, даних про пролонгацію чи видачу нової картки немає.
Умови та Правила надання банківських послуг відповідач не підписував, а, отримавши в кредит грошові кошти на картковий рахунок, зобов'язався сплачувати його черговими платежами у 30-денний строк.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим банком, останній платіж по картці відповідачем здійснено 31 січня 2012 року, а до суду позивач звернувся лише 12 березня 2016 року.
Відповідач подав заяву про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
За таких обстави, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно відмовив у задоволенні позову ПАТ «КБ «ПриватБанк» у зв'язку зі спливом позовної давності.
Доводи касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що банк має право на стягнення з відповідача процентів в порядку статті 625 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач таких вимог не заявляв.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 квітня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук