02 липня 2020року м. Київ
Справа № 755/8114/19
Провадження: № 22-ц/824/7912/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.
секретар Гулієв М.Д.о,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 січня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Савлук Т.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, про визнання незаконними та скасування з моменту прийняття рішень правління від 17 вересня 2018 року, оформлених протоколом № 27 від 17 вересня 2018 року,
В травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 15.07.2016 року за цією адресою зареєстровано ОСББ "Русанівська затока". Правовідносини, що існують на даний час між нею та відповідачем, є предметом регулювання спеціального у сфері функціонування об'єднань власників жилих та нежилих приміщень законодавчого акта, а саме Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", а також статуту відповідача, затвердженого загальними зборами співвласників 10.11.2016 року. Перший склад правління ОСББ "Русанівська затока" затверджено рішенням установчих зборів від 27.06.2016 р., а саме: обрано 9 членів правління у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . На загальних зборах, що проводилися у 2017 році, питання обрання чи переобрання членів правління не розглядалося. Наступний склад правління із 9 членів затверджено рішенням загальних зборів від 07.02.2019 року у складі: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 . Відповідно до п. 13.1 розділу ІІІ Статуту, повноваження правління у складі затвердженого рішенням установчих зборів 27.06.2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 закінчилися через два роки після обрання відповідних членів, а саме 27.06.2018 року. Не зважаючи на закінчення повноважень, правління у названому складі на засіданні його членів 17.09.2018 року прийняли рішення щодо питань: звільнення від виконання обов'язків голови правління ОСОБА_14 ; обрання голови правління ОСОБА_3 , заступника голови правління ОСОБА_9 ; обрання комісії по прийому-передачі справ від звільненого до новообраного голови правління. На її думку, рішення правління від 17.09.2018 року є незаконним, оскільки прийнято нелегітимним складом правління, повноваження якого, враховуючи п. 13.1 розділу ІІІ Статуту, закінчилися 27.06.2018 року та не має правового значення, оскільки не зумовлює правових наслідків. Незаконність рішення правління має правовим наслідком скасування реєстраційної дії на підставі якого вона вчинялася з анулюванням відповідного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 січня 2020 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що рішення правління ОСББ "Русанівська затока" є незаконним та підлягає скасуванню з моменту прийняття, оскільки прийняте особами, які не мали відповідних повноважень у зв'язку із закінченням терміну їх обрання в якості членів правління. Правовідносини, що склались між сторонами, є предметом регулювання Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статуту відповідача в редакції, що затверджена 10.11.2016 року рішенням загальних зборів співвласників, оформленим протоколом № 2 від 10.11.2016 року. Суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позовної заяви та додані до неї докази, та, на її думку, проігнорував висновки Верховного Суду у постанові від 24.07.2019 року у справі № 760/11075/16-ц. Зазначала, що районним судом не надано оцінки відповідним фактичним обставинам у даній справі, на які вона, позивачка, посилається в обґрунтування своїх вимог.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 05 травня та 02 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу голова правління ОСББ "Русанівська затока" Літковський В.П. зазначив, що протоколом № 5 засідання правління ОСББ "Русанівська затока" від 20.12.2016 року головою правління було обрано ОСОБА_7 , а протоколом № 27 засідання правління ОСББ "Русанівська затока" від 17.09.2018 року ОСОБА_7 було звільнено від виконання обов'язків голови правління ОСББ "Русанівська затока" з 17.09.2018 року та обрано головою правління ОСОБА_3 . Вказував, що в період між 27.06.2016 року та 27.06.2018 року питання щодо обрання нових членів правління не вносилося на голосування загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 . 23.01.2019 року були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, на вирішення яких було поставлено питання № 5 порядку денного про обрання членів правління ОСББ "Русанівська затока" та обрано 9 членів правління, а 11.02.2019 року обрано голову правління - ОСОБА_3 . Зазначав, що позивачка була присутня на загальних зборах 23.01.2019 року, а тому, на його думку, подана нею позовна заява свідчить лише про незгоду з прийнятим рішенням. Також вказував, що повноваження членів правління об'єднання дійсні до моменту їх переобрання на загальних зборах співвласників
багатоквартирного будинку або відкликання членів правління з підстав та в порядку, визначеному в статуті об'єднання, а припинення виконання зобов'язань об'єднанням не може бути належним захистом прав позивача, як співвласника багатоквартирного будинку, що в свою чергу призведе до порушення законних прав та інтересів інших співвласників. А ні ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», а ні статутом ОСББ «Русанівська затока» не передбачено права співвласника на оскарження до суду рішення правління ОСББ, що є виконавчим органом об'єднання, а тому, на його думку, оскаржуване позивачем рішення правління не зумовлює виникнення або позбавлення будь-яких прав позивача. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток за зазначеними в апеляційній скарзі адресами. Конверти із судовими повістками-повідомленнями про виклик представника ОСББ "Русанівська затока" та ОСОБА_1 в судове засідання повернуті на адресу суду з відмітками Укрпошти «Адресат відсутній», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України свідчить про вручення судових повісток. Про обізнаність скаржниці щодо дати, часу та місця розгляду справи свідчить подане нею клопотання від 19.06.2020 року про виклик і допит свідка (а.с. 144-145). Зважаючи на викладене, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності ОСОБА_1 та представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока» зареєстровано 15.07.2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока», об'єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»(далі по тексту - Закон), діє відповідно зазначеного закону, чинного законодавства України та Статуту, та згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано в установленому законодавством України порядку.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Статуту, метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та виконання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Статуту, органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання.
Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Статуту, вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Статуту, до виключної компетенції загальних зборів співвласників належать: затвердження Статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладання) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує 25 000 грн., а також договорів, предметом яких є папери, майнові права спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору управителем, прийняття рішень про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або учасників ц товариствах.
Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Статуту, за рішенням загальних зборів можуть бути обрані представники від об'єднання, яким зборами надаються відповідні повноваження щодо оперативного вирішення нагальних питань шляхом скликання зборів представників.
Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Статуту, виконавчим органом об'єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльність об'єднання та має право прийняти рішення з питань діяльності об'єднання, визначних цим Статутом.
Відповідно до п. 13 розділу ІІІ Статуту, порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюється Статутом. Загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів. У разі смерті члена правління, визнання його померлим, безвісно відсутнім або недієздатним повноваження такого члена правління припиняються.
Відповідно до п. 13.1 розділу ІІІ Статуту, членами правління об'єднання можуть бути обрані співвласники будинку та особи першого ступеня спорідненості співвласників (дружина, чоловік, батьки, діти), які мають повну цивільну дієздатність. Загальна кількість членів правління дорівнює 9 особам. Члени правління обираються установчими та загальними зборами з числа осіб, які можуть бутиобрані та були запропоновані в члени правління або виявили бажання ними стати. Член правління обирається терміном на 1 календарний рік з дня обрання. Якщо за вказаний період член правління не був відкликаний, термін дії його повноважень автоматично прожовується ще на один рік. Автоматичне подовження повноважень члена правління можливе лише на один раз. Після закінчення терміну перебування у статуті члена правління, подальше набуття цього статуту можливе лише за умови обрання (перегорання) на загальних зборах.
Згідно з протоколом № 27 засідання правліня ОСББ «Русанівська затока» від 17 вересня 2018 року присутні члени правління: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , отже, виходячи із положеннь ст. 15 Статуту вказаної кількості членів правління достатньо для правомочності проведення засідання та прийняття рішення.
Згідно порядку денного засідання правління на обговорення та голосування були поставлені наступні питання: звільнення ОСОБА_7 від виконання обов'язків голови правління ОСББ «Русанівська затока»; обрання голови правління ОСББ «Русанівська Затока» і його заступника; обрання комісії з членів правління ОСББ «Русанівська Затока» по прийому - передачі справ від звільненого до новообраного голови правління об'єднання. За підсумками голосуваннярішення за усіма питаннями порядку денного були прийняті одноголосно: «за» 7, «проти» 0.
Відповідно до п. 15 розділу ІІІ Статуту, засідання правління проводяться не менш ніж один раз в три місяці, якщо інше не визначено рішенням загальних зборів, і є правомочними, якщо на ньому присутні 2/3 члена правління.
Кожен член правління має на засіданні правління один голос та не має права передоручати своє право брати участь у засіданнях та головувати іншим особам.
Рішення правління приймається більшістю голосів від загальної кількості членів правління, якщо інше не встановлено рішенням загальних зборів об'єднання.
Засідання правління скликається його головою або не менш як третиною членів правління, якщо інше не встановлено рішенням загальних зборів об'єднання.
Веде засідання правління голова правління, а в разі відсутності голови - його заступник, разі відсутності голови правління та його заступника, засідання правління веде один із членів правління, обраний головуючим простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів правління.
Рішення правління викладаються в протоколі засідання правління із зазначенням кожним членом правління свого голосування («за» або «проти»), засвідченого власноручним підписом.
За п. 16 Статуту «ОСББ «Русанівська затока» правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника.
Посилаючись на вищевикладені положення статуту, позивачка просила суд визнати незаконними та скасувати з моменту прийняття рішення правління ОСББ «Русанівська затока», оформлені протоколом № 27 від 17.09.2018 року.
Також позивачка посилалась на порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. процедури завірення підписів на протоколі № 27 від 17 вересня 2018 року.
Оцінивши доводи позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачкою не наведено того факту, що внаслідок прийняття правлінням ОСББ рішення від 17 вересня 2018 року були порушені її права, атакож, що щасідання правління були ініційовані та проведені з порушенням положень чинного законодавства та Статуту ОСББ, а підрахунок голосів здійснений невірно. Вимоги щодо визнання дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. протиправними та скасування засвідчення справжності підписів позивачкою не заявлялися, а тому такі твердження не можуть бути підставою для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Статтею 1 Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно із частиною 4 статті 4 цього Закону, основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об'єднання (частина третя згаданої статті). Об'єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону.
Так, відповідно до статті 4 наведеного Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
У відповідності до статті 10 Закону органами управління об'єднання є загальні збори його членів, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться згідно з вимогами статуту об'єднання. Загальні збори правомочні, якщо на них присутні більше половини членів об'єднання. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх членів об'єднання.
До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту, тощо.
01 липня 2015 року набув чинності Закон України « Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII, яким, серед іншого, були внесені зміни і доповнення до Закону України « Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-ІП.
Вказаними законами суттєво змінені правові та організаційні засади створення та функціонування об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку - зокрема і в частині порядку скликання зборів співвласників багатоквартирного будинку, їх проведення та прийняття рішень щодо управління багатоквартирним будинком.
При цьому частиною 3 статті 13 "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» установлено, « що статути об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, затверджені до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону».
Згідно із Законом N 417-VIII від 14.05.2015, статтю 10 було доповнено новими положеннями (частинами 12 та 13), відповідно до якихрішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної .площі всіх квартир та нежитлових приміщень відповідної групи (під'їзд, секція багатоквартирного будинку тощо). Якщо одна особа є власником квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень відповідної групи (під'їзд, секція багатоквартирного будинку тощо), рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників усіх квартир та нежитлових приміщень відповідної групи (під'їзд, секція багатоквартирного будинку тощо).
Згідно ст. 14 Закону, співвласник має, серед іншого, право брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання.
Загальні збори проводяться і скликаються в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.
За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.
Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила статей 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов'язковим за таких обставин та за таких умов.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується навсебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
При цьому, за змістом статей 4, 265 ЦПК України позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 81 ЦПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
За встановлених обставин, приймаючи до уваги викладені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка, на яку відповідно до вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України покладається обов'язок обґрунтування та доказування обставин, на які вона посилається у позовній заяві, не довела жодними доказами обставин, на які посилалася, не довела належними та допустимими доказами факту порушення їїправа або цивільногоінтересу внаслідок прийняття правлінням ОСББ рішення від 17 вересня 2018 року.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 убачається, що остання не зазначає та не аргументує яким саме чином порушено її право та право усіх співвласників ОСББ на участь в управлінні поточною діяльністю відповідача або яким чином зачіпаються її інтереси внаслідок прийнятих правлінням рішень.
Окрім того, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем вимог чинного законодавства при проведенні засідання правління 17 вересня 2018 року та прийнятті відповідних рішень щодо переобрання голови правління.
Колегія суддів констатує, що ОСОБА_1 , оскаржуючи рішення суду першої інстанції, лише в апеляційній скарзі навела доводи щодо порушення відповідачем її прав, а саме, пред'явлення ОСББ до неї позову про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, що підписаний особою, яка не мала повноважень на представлення ОСББ ( ОСОБА_3 ) у суді, а тому такі доводи апеляційної скарги в силу вимог статті 367 ЦПК України не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.
Також слід відмітити, що на засіданні правління 17 вересня 2018 року вирішувалось лише питання щодо переобрання голови правління та організаційних питань, пов'язаних з цим, будь-яких питань щодо діяльності та майна ОСББ, майнових прав та інтересів співвласників будинку на даному засіданні не вирішувалось. З огляду на таке вважати права ОСОБА_1 порушеними не можна. Окрім того, оскільки ОСОБА_1 не належала до членів правління ОСББ, рішення щодо переобрання голови правління, ухвалені 17 вересня 2018 року, також не зачіпають її прав та інтересів.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.07.2019 року у справі № 760/11075/16-ц, є також неприйнятними з огляду на те, що рішення правління від 17 вересня 2018 року стосувалось, як зазначено вище, лише переобрання голови правління, будь-яких змін в діючі для співвласників будинку тарифи щодо комунальних послуг або інших платежів рішенням правління не вносилось та не приймалось.
На обґрунтування своїх вимог, викладених в апеляційній скарзі, позивачка подала до суду клопотання про виклик і допит свідка, про доручення документів (доказів) до матеріалів справи.
Однак колегія суддів не може прийняти такі доводи до уваги з огляду на наступне.
Як зазначалось вище, доведення позивачем обставин, на які він посилається, є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України).
З урахуванням викладеного колегія суддів не приймає до уваги наведені ОСОБА_1 нові підстави позову, та не вбачає підстав для задоволення клопотань про долучення доказів до матеріалів справи, оскільки такі докази до суду першої інстанції позивачем не подавалися та не були предметом дослідження суду першої інстанції. Окрім того, позивачем не обґрунтовано та не наданодоказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Не приймаються до уваги колегії суддів і доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду першої інстанції в частині вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Як убачається із матеріалів справи, у вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про компенсацію понесених судових витрат позивача на правничу допомогу, в якій просила стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 5 500 грн.
Дійшовши висновку про відмову в позові, суд першої інстанції на підставі положень ст. 141 ЦПК України не здійснив розподілу судових витрат, оскільки такі витрати у разі відмови в позові залишаються за позивачем.
Так, відповідно до вимог частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядомсправи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадківнадання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч.ч. 1,2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Отже, суд першої інстанції, виходячи з вимог процесуального закону, правильно вважав, що питання розподілу судових витрат в даному випадку не вирішується, оскільки судом ухвалене рішення про відмову в позові.
Доводи апеляційної скарги, як в частині вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, так і в іншій не спростовують висновківсуду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, на їх правильність не впливають, а зводяться лише до незгоди з таким судовим рішенням. В цілому апеляційна скарга є повторенням правової позиції, викладеної в позовній заяві, аргументи якої знайшли належну оцінку в рішенні суду першої інстанції.
Правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 січня 2020 року - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 січня 2020 року залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді Д.Р. Гаращенко
А.А. Пікуль