02 липня 2020 року. м. Київ
Справа № 22-8340 Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук А. В.
Унікальний № 756/1448/20 Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі
головуючого Пікуль А. А.
суддів Гаращенка Д. Р.
Невідомої Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Лоя Олега Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баранець Алла Миколаївна, про розірвання договору довічного утримання, скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування заборони та визнання права власності на квартиру,-
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ПН КМНО Баранець А. М. про розірвання договору довічного утримання, скасування рішення ПН КМНО Баранець А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування заборони та визнання права власності на квартиру (а.с.1-7).
Ухвалою Оболонський районного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року визнано неподаною та повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ПН КМНО Баранець А. М. про розірвання договору довічного утримання, скасування рішення ПН КМНО Баранець А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування заборони та визнання права власності на квартиру з підстав, визначених ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Не погоджуючись ухвалою, адвокат Лой О. М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.19-21).
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач та третя особа у визначений судом строк не подали.
За правилами ч. 13 ст. 7, ст. 369 ЦПК України апеляційнаскарга адвоката Лоя О. М. в інтересах ОСОБА_1 , подана на ухвалу суду щодо повернення заяви позивачеві, розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що звертаючись до суду з вказаним позовом позивач просила розірвати договір довічного утримання, укладений 29 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анциферовою А. М. зареєстрований у реєстрі за № 237; скасувати рішення приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Баранець А. М. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 прав та їх обтяжень, індексний номер: 34518505 від 29 березня 2017 14:58:35, щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати заборону, накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баранець А. М., зареєстровану в реєстрі за № 238, зареєстровану в реєстрі для заборон за № 11 та визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 всі понесені нею судові витрати.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 04 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачу строку для виправлення недоліків до 14 лютого 2020 року, але не більше п'яти днів з часу отримання даної ухвали у зв'язку з тим, що позивачем до суду не надано документів, що підтверджують сплату судового збору у належному розмірі за кількістю заявлених вимог майнового та немайнового характеру.
На виконання вимог ухвали, позивачем 17 лютого 2020 року було надано квитанцію про доплату судового збору у розмірі 640 грн 71 коп. та зазначено, що предметом позову є розірвання договору довічного утримання, всі інші вимоги, а саме: скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування заборони та визнання права власності на квартиру є похідними від основної вимоги - розірвання договору. Всі вимоги за своїм позовом позивач визначала майновими та однорідними та вважала, що обрахунок сплати судового збору має розраховуватись від вартості квартири, яка становить 148 151 грн та відповідно судовий збір складає 1 481 грн 51 коп. і доплаті підлягає 640 грн 71 коп.
Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 районний суд виходив із того, що позивач не виконала вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунула недоліки в повному обсязі, а саме не сплатила судовий збір за вимоги майнового та немайнового характеру.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2 ст. 185 ЦПК України).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Матеріали справи свідчать, що залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху районним судом не було дотримано вимог ч. 2 ст. 185 ЦПК України, а саме не зазначено точну суму судового збору, яку необхідно доплатити позивачу, не зазначено реквізити за якими повинно бути доплачено судовий збір.
Отже залишаючи позовну заяву без руху районним судом не було роз'яснено позивачу, які саме недоліки та в якій спосіб необхідно усунути, не розмежовано які вимоги є майновими, а які немайновими та які ставки судового збору необхідно сплатити окремо за кожну з таких вимог. Натомість на своєчасне виконання ухвали районного суду від 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 та доплату судового збору у розмірі 640 грн 71 коп. районний зазначив, що позивач довільно трактує зміст ухвали про залишення без руху позову та на власний розсуд визначає природу позовних вимог та розмір судового збору.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Районний суд на вказані обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання неподаним та повернення позову.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що вимоги про скасування рішення ПН КМНО Баранець А. М. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру та скасування заборони, яка зареєстрована в реєстрі заборон за № 11, визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 є похідними вимогами від вимоги про розірвання договору довічного утримання, тому є однорідними та обов'язковими для такого роду позову у зв'язку з чим сплаті підлягає судовий збір як за одну майнову вимогу, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, потрібно сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, що подана фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З аналізу зазначених статей убачається, що чинним законодавством не передбачена несплата судового збору за вимоги, які пов'язані між собою, натомість вищенаведені статті вимагають сплати судового збору у відповідному порядку та розмірі по кожній окремо вимозі.
Посилання в апеляційній скарзі на ст. 19 ЦПК України колегія суддів відхиляє, оскільки вказана норма стосується юрисдикції загальних суддів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до районного суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-376, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката Лоя Олега Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до районного суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді Д. Р. Гаращенко
Т. О. Невідома